|
Ізюмський район
Площа—1513,4 км2 Населення — 22,0 тис. чол. Рік утворення
— 1923.
Районний центр — Ізюм, місто обласного підпорядкування.
Розташований за 138 км від Харкова по обох берегах Сіверського
Дінця, на автомагістралі Харків — Ростов-на-Дону. Залізнична
станція.
Місцевість, де розташований Ізюм, була заселена з давніх-давен.
З кінця XV століття, після утворення Російської централізованої
держави, почалося більш інтенсивне заселення території по
берегах Дінця. У зв'язку із спустошливими нападами кримських
татар на окраїнні російські землі московський уряд з початку
XVI століття ввів на території краю сторожову службу.
Однією з варт, що контролювала броди через Донець, якими користувались
татари для грабіжницьких нападів на Русь, була Ізюмська. У
другій чверті XVII століття на переправі виникло невеличке
укріплення — острожок, що було пристанищем для змін вартових.
Історик І. І. Срезневський називає це укріплення Ізюмським
окопом на лівому березі Дінця, поблизу р. Ізюмця. Десь у 60-х
рр. XVII століття тут поселилася невелика група українських
переселенців, які під керівництвом балаклійського полковника
Я. С. Чернігівця спорудили нове укріплення. В 1670 році жителі
цього укріплення брали участь у селянському повстанні під
проводом С. Разіна. В документах 1680 року поселення вже називалось
Ізюмським городком, у ньому жило 70 родин переселенців.
В походженні назви міста «Ізюм» історики та краєзнавці, здається,
так і не дійшли єдиної точки зору. Одні стверджують, що місто
одержало назву від річки Ізюмець (притоки Дінця) та давнього
Ізюмського броду, біля якого і виникло саме поселення.
Інші вважають, що Ізюм одержав свою назву від трохи зміненого
татарського слова «гузун», що в перекладі означає переправа.
Дійсно, Ізюмський брід або переправа був відомий задовго до
заснування міста. І, нарешті, третя версія, що Ізюм — це змінене
татарське слово «узун», яке означає — довгий, витягнутий,
по асоціації з зовнішнім виглядом гори Крем'янець. Та як би
там не було, назва міста Ізюм сьогодні викликає асоціацію
з найсолодшим містом на Україні.
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
Ізюмський район — це комора найцікавіших археологічних пам'яток.
Одна з пам'яток — це урочище Бондариха. і На рубежі від бронзового
віку до раннього залізного (VIII-VII століття до н.е.) на
території урочища існувало поселення, на якому були виявлені:
напівземлянка і серед знарядь праці — ливарні форми для відливання
кельтів (сокир). Це поселення і дало назву археологічній Бондарихинській
культурі. На Бондарихинському поселенні виявлено, крім того,
поселення пізньоскіфських часів (ІУ-Ш століття до н.е.), а
також рештки ранньослов'янського поселення (середина І тисячоліття
н.е.).
На території села Червоний Оскіл та його урочищ (урочища Будрило,
Гнилуші і Турильські ключі) виявлено кілька неолітичних поселень
(ІУ-ІІІ тисячоліття до н.е.). Археологічні знахідки свідчать,
що
ця територія була освоєна і 8 час пізньої бронзи (кінець II
тисячоліття до н.е.)- В період Київської Русі тут розташувалось
слов'янське поселення.
Неолітичні поселення знайдені біля сіл Бражнівка, Капитолівка,
Сніжківка.
Біля села Яремівка знаходиться найстарша в Харківській області
і одна з найстарших на Україні стоянок, яка відноситься до
раннього палеоліту (більше 300 тисяч років тому). Тут же знайдено
7 неолітичних поселень, поселення катакомбної культури (II
тисячоліття до н.е.) та сарматське поховання.
В околицях села Кам'янка розташовані 8 неолітичних поселень
та поселення салтівської культури (УІН-Х століття н.е.).
По території району збереглися кургани з кам'яними бабами
-— сліди кочівницьких народів Х-ХІ століття н.е. (в селах
Довгеньке, Бражківка, Куньє). Зараз кам'яні баби, як свідки
сивої давнини, зібрані з території області стоять на горі
Кременець.
Що ж це за кам'яні баби?
Ще в епоху неоліту на курганах з'явилися перші грубо виготовлені
з каменю антропоморфні стели. Пізніше цей звичай простежувався
в скіфів. Після скіфів звичай виготовляти статуї зник майже
на ціле тисячоріччя. Знову він відродився в XII столітті у
половців. З X століття кам'яні статуї найчастіше називають
бабами. Половці називали своїх кам'яних ідолів «бал -балами»,
що по тюркські значить ідол. Серед найбільш ранніх половецьких
баб 70 жіночих, можливо у половців була жіноча богиня. Більш
ранні баби «стоячі», пізні -«сидячі». Чому — невідомо. Існує
одна характерна деталь усіх баб: на животі рельєфно зображений
глечик, підтримуваний руками. Швидше за все баби були дорожніми
жертовниками. На Харківщині збереглося 56 баб.
• Історичні:
Ізюмський район — одне з найдавніших місць, яке згадувалося
у слов'янських літописах.
Річка Сальниця (тепер вона має назву Річка на околиці Ізюма)
— місце розгрому половців руськими дружинами на чолі з Володимиром
Мономахом навесні 1111 року, а весною 1185 року біля Ізюму
розташував свій табір князь Ігор. Місце заключної битви походу,
в якій сіверські війська зазнали поразки, а князя Ігоря було
взято в полон, досі не з'ясоване.
Цікавий об'єкт — село Червоний Оскіл. На північній околиці
села Червоний Оскіл в 1600 році за наказом Бориса Годунова
руські служилі люди спорудили місто Цареборисів -— найдальший
південний пункт в системі оборони руських земель. В 1612 році
це місто було розорене татарами. До початку 50-х років 17
ст. відноситься друге заселення Цареборисова. В 1670 році
населення міста брало активну участь у
повстанні Степана Разіна. В кінці 17 ст. з утворенням Ізюмського
козачого полку Цареборисів став військовою слободою. В 1719
році, в зв'язку з епідемією чуми, фортеця разом з укріпленням,
церквами і жилими будинками була спалена. В наш час на місті
старовинної фортеці заходиться пам'ятний знак.
• Архітектурні:
З архітектурних пам'яток Ізюмшини цікава церква Іоанна Предтечі
в селі Іванівна, яка була зведена у стилі пізнього бароко
в 1776 році. Перлиною культової архітектури класичного періоду
на Слобожанщині є Варваринська церква в селі Капитолівка,
збудована за проектом відомого архітектора П. А. Ярославського.
-
• Природні:
Ботанічний заказник місцевого значення «Бугаїеськип». Площа
47,0 га. Представляє собою циркоподібну балку, розташовану
у с. Бугаївка в різнотравно-ковиловому байрачному степу з
багатою кількістю лікарських рослин, а також ковилами: Лессінга,
Залиського, волосистого, пірчастого, найкрасивішого, довголистого,
занесених до Червоної Книги України.
Ботанічний заказник місцевого значення «Караван». Площа 308
га. Знаходиться в Придонецькому лісництві в дубовому лісі
на правому березі р. Сіверський Донець. Тут ростуть: звіробій
продірявлений, конвалія звичайна, материнка звичайна, чистотіл
великий, безсмертник. На узліссях — глід криваво-червоний.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Круглий», Площа
3,7 га. Розташований у с. Копанки на ділянці південного степового
схилу балки. Рослинність різнотрав'я ковилових степів, виявлено
близько 50 видів корисних комах, в тому числі дикі бджоли,
джмелі.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Запилювач». Площа
5,0 га. Розташований в селі Мала Комишуваха на ділянці південного
степового схилу балки. Рослинність — різнотрав'я цілинних
степів. Живе приблизно 25 видів і груп корисних комах — запилювачів
сільськогосподарських культур, в тому числі дикі одинокі бджоли,
джмелі.
Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Петрівський
дуб-велетень». Площа 0,1 га. Росте в Петрівському лісництві.
Могутнє дерево віком 150 років, 24 м заввишки, діаметр !40
см.
Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Пісківська»,
Площа 0,1 га. Знаходиться в Пісківському лісництві. Дерево
дубу черешчатого віком 200 років, 25 м заввишки, діаметр 130
см. Релікт давніх дубових лісів.
Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Ізюмська дача».
Площа 30,0 га. Знаходиться в Ізюмському лісництві. Високопродуктивне
насадження сосни — 90 років, створені штучно в степових умовах
на крупнозернистих бідних пісках, середній діаметр — 32 см,
середня висота — 25 м.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Красношахтарська».
Площа 71,9 га. Знаходиться в Придонецькому лісництві. Ділянки
соснового лісу — 100-120 років природного походження на глибоких
сипких пісках в степових умовах. Діаметр — 36 см, середня
висота 24 м. Мають велике ґрунтозахисне і водоохоронне значення.
В районі є ще декілька цікавих геологічних пам'яток. По-перше,
палеокарст, відслонення юрських і тріасових порід з окам'янілостями
по берегах річки Греківки біля села Кам'янка. Біля села Червоний
Оскіл Червонооскільський соляний купол; в товщі порід зустрічаються
скам'янілі стовбури дерев кам'яновугільного періоду.
• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
Дуже цікаве село Кам'янка. В цьому селі знаходяться могили
декабристів В. Д. Вольховського І І. В. Малиновського. Неподалік
(колишнє село Вікіно) знаходиться могила декабриста А. Є.
Розена. Довгий час в Ізюмі жив і працював український поет-романтик
19 століття М. М. Петренко (1817-р.см. невідомий). Серед його
кращих творів — вірші: «Недоля», «Вечір», «Вечірній дзвін».
В Ізюмі народився )9 жовтня І854 року видатний український
художник — реаліст С. І. Васильківський (1854-1917). Він закінчив
Петербурзьку Академію мистецтв. Свою дипломну роботу, яка
одержала велику золоту медаль, він присвятив рідному краю
і назвав її «По Дінцю». Кращі його твори: «Весна на Україні»,
«Ярмарок в Полтаві», «Отари в степу», «Козача левада». «Дніпровські
плавні», «Козаки в степу», «Дума про трьох братів», «Ранок»,
«Околиці Ай-Тодора».
В Ізюмі жила в дитинстві народна артистка УРСР Г. І. Борисоглібська
(1868-1939) — один з корифеїв Київського академічного українського
драматичного театру ім. Івана Франка.
Ізюм
місто обласного підпорядкування
Площа — 43,4 км~ Населення —- 56,1 тис. осіб
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
На місці сучасного Ізюма археологи виявили залишки поселень
часів мезоліту (ХІП-УП тисячоліття до н.е.), 5 неолітичних
стоянок.
• Архітектурні:
Багата Ізюмщина на архітектурні пам'ятки. До цих пам'яток
належить збудований в 1684 році в Ізюмі Нреображенський собор
у стилі українського бароко. Собор є одним із кращих пам'ятників
кам'яної архітектури 17 століття.
Також серед культових архітектурних пам'яток Ізюма можна виділити
Вознесенську церкву, побудовану у стилі класицизму.
Цікава і Свято-Миколаївська церква, побудована у стилі класицизму
(1809-1823 рр.).
• Природні:
Комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Гора Кременець».
Площа 176,0 га. Розташований на території Артемівського і
Пісшанського лісництва.
На горі створені захисні насадження, розташований пам'ятник-меморіал
на честь героїв Великої Вітчизняної війни.
У 1967 році біля підніжжя гори, в її південно-східній частині,
було закладено дендрологічний парк. Зараз більше 200 деревних
І чагарникових порід росте в заповідному парку «Кременець».
Тут є декілька видів тополі, берези, акацій, кленів, липи,
дубу. Росте в дендропарку сосна чорна, оксамит амурський,
катальпа, кавове дерево І інші рослини-екзоти.
• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
З Ізюмом пов'язане перебування та діяльність ряду діячів
української культури. ' „-
В 1784 році в цьому місті перебував Г. С. Сковорода.
В ІзюмськІй тюрмі з грудня 1886 по лютий 1888 року
був ув'язнений український поет-революціонер П. А. Грабовський
(1864-1902). Незважаючи на тяжкі умови ув'язнення, він створив
тут свої
відомі поезії:. «Робітникові», «Швачка», «Надія», «Народовцеві»,
«Доки
сонця-доки світу», «До матері»
|
