|
Шевченківський район
Площа—977,4 км2 Населення — 23,2 тис. чол Рік утворення—
1935.
Районний центр — Шевченкове (до 1922 р.— Булацелівка)
— селище міського типу. Розташована за 95 км на південний
схід від Харкова. Залізнична станція Булацелівка на залізниці
Харків — Куп'янськ. Через селище проходить автошлях того ж
напрямку.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції село, як і
станція, називалось Булацелівкою. Ця назва походить від прізвища
поміщиків Булацелів, вихідців з румунських бояр, які десь
в середині XVIII ст. приїхали до Росії і прийняли російське
підданство.
Виникнення і дальше зростання Булацелівки насамперед пов'язане
з будівництвом залізниці Харків — Куп'янськ — Вовчанськ —
Бєлгород, яке було закінчене у 1899 році. Об'єкти туризму:
• Археологічні:
Люди на території сучасного Шевченківського району з'явилися
ще в епоху неоліту (V-III тисячоліття до н.е.)- Біля Волоської
Балаклії та села Мостового археологами були розкопані кургани
катакомбної культури (І-II тисячоліття до н.е.)- Сліди діяльності
скіфських племен майже не виявлені на території району. Біля
села Богодарівка виявлено печенізьке поховання з кам'яною
бабою.
• Історичні:
Шевченкове в 1941-1943 роках майже 16 місяців перебувало в
прифронтовій зоні. Населений пункт і залізнична станція постійно
були місцем розташування і передислокації радянських військ,
тут працювали медсанбати і госпіталі. В листопаді 1941-го
та в червні 1942 років Шевченкове було місцем запеклих боїв
радянсько-німецького фронту. В 1953 році було організоване
масове перепоховання полеглих воїнів в одну братську могилу
на північній окраїні райцентру. В тому ж році на братській
могилі встановили пам'ятник «Воїн з автоматом», а напередодні
святкування 30-річчя Перемоги тут провели капітальну реконструкцію
і створили меморіал. Всю площу меморіалу вкрили мозаїчною
плиткою, встановили 36 стел з іменами полеглих воїнів. Урочисте
відкриття меморіалу відбулося 9 травня 1975 року.
Наступний пам'ятник у Шевченковому з'явився в 1954 році, коли
в світі широко відзначалося 140-річчя з дня народження великого
українського поета Тараса Григоровича Шевченка. На честь цієї
дати в селищі, що носить ім'я поета, вирішили встановити пам'ятник
Тарасу. Він простояв у сквері біля залізничної станції 47
років — рівно стільки, скільки прожив Шевченко. В 2001 році
розпочалися роботи по реконструкції залізничного вокзалу,
що викликало необхідність перенесення пам'ятника. Оскільки
пам'ятник 1954 року фізично застарів, прийняли рішення встановити
новий пам'ятник поету в сквері біля центральної площі райцентру.
• Архітектурні:
В Шевченківському районі є дуже цікаві сучасні архітектурні
пам'ятки: Свято-Троїцький храм у Шевченковому та Свято-Казанський
храм в селі Старовірівці. Ці храми були збудовані в кінці
90-х років 20 століття і є зразками сучасної архітектури.
• Природні:
Ботанічний заказник .місцевого значення «Новомжолаївський».
Площа 47,7 га. Розташований біля с.Новомиколаївка.
Ентомологічний заказник місцевого значення « Мерехнянський».
Площа 7,0 га. Ділянка на східному схилі біля с.Федорівна.
Схил добре прогрівається, що створює сприятливі умови для
гніздування різноманітних видів одиноких бджіл, джмелів, наїзників,
диких ос. Рослинність представлена формаціями різнотравно-типчаково-ковилових
степів.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Веселий». Площа
3,9 га. Ділянка на степових схилах балки південної експозиції
біля с. Петропілля. Домінуючі види рослин — злаки, бобові
і різнотрав'я ковилового степу, рідше — чагарники — терен,
шипшина, глід. Живуть приблизно 80 видів корисних комах, в
тому числі види одиноких бджіл, джмелів.
• Місця пов'язані з життям та діяльністю видатних осіб: Помітний
слід на Шевченківщині залишив засновник українського професійного
театру Марко Лукич Кропивницький, що проживав поблизу Сподобівки
з 1889 по 1910 рік. У 80-х роках XIX століття Марко Лукич
неодноразово бував на Харківщині, полюбив цей край і вирішив
тут поселитися. В 1889 році він придбав у поміщика Березовського
хутір Сашино. В архівних документах цей хутір згадується ще
в 1867 році, коли він належав дружині підполковника Олександрі
Дмитрівні Золотницькій, від імені якої і отримав свою назву.
Кропивницький суттєво реконструював цей хутір, побудував тут
новий будинок і дав Йому іншу, більш поетичну назву — Затишок.
На жаль, в роки громадянської війни та за радянських часів
хутір повністю зруйнували, і тільки в 90-х роках XX століття
завдяки ентузіазму колишнього голови агрофірми «Дружба» Ю.
К. Апазіді його частково відбудували.
|
