|
Золочівський район
Площа — 968,6 км Населення — 34,1 тис. чол. Рік ^творення
— 1923.
Районний центр — селище міського типу Золочів. Розташоване
на лівому березі річки Уди, притоки Сіверського Дінця, за
41 км на північний захід від Харкова; залізнична станція.
Сучасне селище виникло в 1677 році. Першими поселенцями його
були вихідці з задніпровського міста Мишуриного Рогу (тепер
Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Очолював
їх Костянтин Федорів.
З 1685 року Золочів стає сотенним містечком Харківського полку.
Населення його не раз бралося за зброю, щоб відбивати напади
татарських орд, які йшли на Україну і Росію Муравським шляхом.
Про грабіжницький напад татар згадується в письмових джерелах.
В них говориться, що в 1680 році великої поразки татарам було
завдано під Золочевом.
Є декілька версій назви міста: в 1680 році татарин загубив
золотий шолом в річці Уди; місто могли заснувати вихідці з
містечка Золочів Львівської області.
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
Археологічні дослідження свідчать, що територія району була
заселена в період бронзи (II тисячоліття до н.е.) — є кургани
цього часу біля сіл Лютівки, Миронівки, Чорноглазівки. Поселення
скіфського періоду знайдені в районі Золочева, а також поселення
черняхівської культури. Біля села Карасівка знайдені дві кам'яні
баби. В 1955 році відкрите поселення сіверян.
• Історичні:
Ще у 16 століття поблизу сучасного Золочева на Муравському
шляху знаходилося «Павлове городище» — тимчасова стоянка сторожової
служби на південних рубежах Росії (Бєлгородська лінія).
У Сковородинівці шанують тих, хто поклав життя на вівтар Перемоги
в роки Великої Вітчизняної війни. У декількох десятках метрів
від пам'ятника Г.С. Сковороди розташована братська могила
воїнів, що пали в бою з фашистськими окупантами за село, і
жителів його, що загинули від рук окупантів. На могилі встановлені
скульптури солдата і дівчини з квітами, що схилилися над гранітними
плитами. На плитах — довгий ряд прізвищ.
• Природні:
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення
«Чорноглазівський». Площа 2,9 га. Знаходиться в с. Чороноглазівка
на степовому схилі балки південно-східної експозиції. Рослинність
представлена флорою типчаково-ковилового степу. Живе приблизно
40 видів і груп корисних комах — представників диких бджіл,
стеблових бджіл, джмелів.
Ентомологічний пам'ятник місцевого значення «Удянський». Площа
3,0 га. Розташований в с. Уди. Являє собою ділянку цілинного
степу на схилі балки південної експозиції, де збереглись рідкі
види рослин: адоніс весняний, сон-трава, звіробій продірявлений,
ковила. Живе біля 50 видів і груп корисних комах — запилювачів
сільськогосподарських культур.
Гідрологічний заказник місцевого значення «Рогозянський».
Знаходиться на території с. Цапівка.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «П'ять братів».
Знаходиться в Золочівському лісництві. Представляє собою групу
вікових дерев дубу черешчатого — 100 років, які ростуть з
одного гнізда, діаметр стовбура кожного дуба — 80 см, висота
— 30 м.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Скорики». Площа
5,0 га. Розташований біля с. Одноробівки. Тут на схилах ярів,
балок збереглись рідкі види реліктових, ендемічних і лікарських
рослин: адоніс весняний, сон-трава, звіробій продірявлений,
ромашка аптекарська, чебрець, ковила.
• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
З Золочевим пов'язані імена відомих діячів культури і науки.
Більше двохсот років тому з Курська в село Пан-Іванівку тодішнього
Богодухівського повіту в останній раз пройшов битим Муравським
шляхом Григорій Савович Сковорода — видатний український просвітитель,
філософ і поет XVIII століття.
В селі Сковородинівка, розташований літературний музей-заповідник
Григорія Савовича Сковороди. Відкритий він був у 1922 році.
Тоді ж, у зв'язку з 200-літтям з дня народження Григорія Савовича
село Пан-Іванівка було перейменовано в Сковородинівку.
Біля входу на територію меморіального заповідника, неподалеку
від могили Г. С. Сковороди, піднімається пам'ятник народному
мислителю, встановлений у зв'язку з святкуванням 250-річчя
з дня його народження. Автори бронзового погруддя — відомий
український радянський скульптор І. П. Кавалеридзе й архітектор
В. Г. Гнєздилов.
У заповідний сковородинівский комплекс зараз входять будинок-музей,
і затишний парк-сад на березі ставка. Одна з кімнат музею
з вікном, що виходить у сад,— меморіальна, у ній жив і помер
філософ-мандрівник. Тут відтворена обстановка останніх днів
його життя. У трьох залах — експозиція музею, що знайомить
відвідувачів із соціально-економічною обстановкою в Росії
і в Україні в XVIII столітті, життям Григорія Савовича, його
філософською, поетичною і педагогічною спадщиною, великою
просвітительською діяльністю на Україні.
На вході в парк у густій тіні дерев — могила Г. С. Сковороди,
на ній лежить важка гранітна брила. По краю каменю — напис,
що заповідав зробити філософ: «Світ ловив мене, але не піймав».
Незважаючи на спокуси влади, погрози й умовляння церковників,
Григорій Савович усе життя залишався самим собою — вільною,
незалежною і чесною людиною, сміливо ніс у народ ідеї правди
і справедливості.
Відоме село Карасівка, де з 1849 по 1909 рік жив відомий російський
хімік П. Д. Хрущов. У своєму маєтку організував хімічну лабораторію,
в якій працював над питаннями теорії розчинів, електрохімії
та хімічної термодинаміки.
Село ОскІл — батьківщина відомого винахідника світової кінематографії
Й. А. Тимченка (1852-1924).
|
