Отже, велоподорож відбулась!
Загальний пробіг склав 91,7 км, кількість учасників - 19.
Подорож можна умовно розділити на 3 частини:
Перша - під'їзд до Дергачівської Січі (хрест Козацької Слави). Стартуємо від Харківського Національного Університету ім. В.Н.Каразіна, додаткова зупинка на басейні "Локомотив", тут добираємо решту учасників та трішки чекаємо Женю викладача китайської (далі поясню за що йому такий респект у вигляді очікування великою групою на старті). Заїзд в магазин на Сортировці, бажаючі добирають провіант і в дорогу. Рухаємось в басейні ріки Лопань, по дорозі розвідуємо джерело на майбутнє (покищо воду не добираємо, бо всі ще наповнені). Промайнувши Караванівські озера, дістались ставка на місці кар'єру голубої глини, чув про таку в Криму на мисі Хамелеон, Коктебель. В ліс за порадою бро Вадима Limonadik-а пірнати не стали. Задля експерименту та розвідки зробили спробу, але вчасно повертаю на об'їзд. Місцеві мешканці рекомендують цей став як водоймище з надзвичайно приємною водою, і учасники котрі наважились скупнутися - підтверджують це. Шлях пролягав мальовничими лісами та ланами. Червень і його соковиті лани з духмяним різнотрав'ям - це окремий маленький всесвіт. Діставшись Січі - розташувалися на ланч, на високій горі з фантастичним видом на прилеглі луги, річку Лопань та Дергачі. Під час ланчу - перше знайомство учасників, та обговорюємо фільм про Джеймса Кука. 20-30 хвилин і по коням, доволі швидко, оскільки це поруч, дістаємось до наступної цікавинки у Семенівці - ботанічної пам'ятки "Пересічанський дуб" (400 років), дуб всім надзвичайно сподобався, тут багато фотографуємось, вимірюємо дуб в обхваті (5 дорослих людей), відмічу що дерево в прекрасній формі і надзвичайно добре збереглося, має лиш пару невеличких "пломб" з цементу. переходимо до другої ділянки - під'їзд до урочища Шматово. Тут знову приймаю рішення об'їхати захаращений і вологий після декількох дощових тижнів ліс. Керуюсь тим, що таку задачу таким великим колективом вирішувати не варто, оскільки багато нових учасників і я не знаю ще можливостей всіх, хоч і бачу, що група доволі добре підготована, оглядаючись назад вважаю прийняте рішення правильним. Рухаємось сільськими дорогами, ґрунтами в ланах, тут запала в душу духмяна балка, якою випала нагода котитися по експромтівському об'їзду, надзвичайно приємне місце. Другий заїзд в магазин в Дворічному Куті, тут також досліджуємо старий аварійний міст який вже не функціонує. Перетинаємо Сумську трасу і знову пірнаємо в лани, по незвичному рел'єфу розрізаному балками, відчувається наближення до урочища. Дістаємось урочища Шматово і на в'їзді до нього розташовуємось в затишному холодку дубового гаю на довгий привал та обід 30-40 хв. - відновлюємо енергію (дехто навіть задрімав) та розтягуємо задоволення від урочища - воно ось перед нами як на долоні, фантастичні хвилини в серці природного дива. Проводжу коротку нараду зі своїми хлопцями, і в дорогу. З поновленими силами детально досліджуємо урочище Шматово, мені не доводилось бувати тут раніше. Мене вразив цей каньон, оточений бархатистими, поросшими травою пагорбами, уявляю як тут колись текла річка або лава... Мені воно також нагадало ісландський каньон Fjaðrárgljúfur (Фьядрарглюфур), теж схоже вулканічного походження, тільки набагато старше, оскільки схили набагто більш згладжені.
Пропускаємо крізь себе фантастичну природу яка нас оточує і рухаємось далі. Тут же поруч мальовниче озеро, проте пляж надвзичайно компактний і вщент зайнятий іншими відпочиваючими, оминаємо і продовжуємо рух, незвачаючи на бажання скупнутися, просто не вміщаємось нашим колективом в цей "мініатюрний" світ) Ще трохи хвилястих ланів, і засвердлюємось у так званий горіховий гай, горіхів не спостерігали, але дубочки продовжують радувати, контрастна плохолода б'є в обличчя після спекотного ривка ланами. Джерело питної води біля заплави не годної для купання, проте виглядаючої як ілюстрація з дитячої книжки. Поповнюємо запаси води, фото, короткий привал, і знову фантастичний ліс, який справді вразив, компанія задравши в подиву голови застигла на декілька секунд і вбирає красу... Це була надзвичайно мальовнича ділянка, на яку я навіть не сподівався, тому стає приємним сюрпризом і вишенкою на торті перед третьою найстресовішою ділянкою - київською трасою. Після лісу швидкісний спуск повз безкраїй лан покищо зеленої пшениці, і от стаєм на трасу. Далі по прямій на Харків. Деякі учасники вже поспішають додому, проте продовжуємо йти компактною колоною, за що респект всій компанії. На трасі, оминаючи наш не малий колектив, надзвичайно багато водіїв вважали своїм обов'язком просигналити нам якийсь чудернацький ритм - у кого на скільки вистачає фантазії. Не можу сказати, що я в захваті від таких звичаїв, розумію, що це продиктовано найкращими намірами, і мені часто бували приємними пару привітних сигналів водіїв десь на сільських дорогах, проте на 4-смуговій авто магістралі де ти йдеш в мішанині звуків ревучих моторів, на мій погляд різкий звук сигналів потрібно використовувати більш відповідально і виключно в невідкладних випадках (як це і прописано в правилах дорожнього руху). На трасі прошу Євгена з велодня очолити колону, сам стаю замикаючим. По дорозі обмірковую подальші дії, приймаю рішення попрощатися в Коротичі з тими кого чекають дома невідкладні справи, а рештою колективу заїхати на аеродром "Коротич" подивитись на літаки, та перепочити. Роблю оголошення, "п'ятірка" долоні кожному, і адіос друзі! Від багатьох почув приємні слова про нашу подорож прямо у вічі, було приємно це чути. Завертаємо на аеропорт Коротич. Сьогодні зачинено, запрошують приїжджати завтра. Декілька хвилин веду перемовини з охоронцями відчинити ворота на 10 хвилин, щоб ми з друзями оглянули аеродром. Служиві люди ввічливі , проте діють згідно уставу і залишаються на своєму. Немає питань і жодних претензій. Ми спробували. Рухаємось далі, попереду Харків. Внутрішні акумулятори потребують підзарядки, але уже все з'їдено, проте Харків майоріє близько. І ось ми у місті. Спиняємось на перекус, присівши на лавочку вставити вже не хочеться) Трохи ще поговорили про різне і прощаємось остаточно. Знову "п'ятірка" долонею кожному, і до нових зустрічей, рібята!:) Ще один день в скарбничку "тих днів"!:)
Дякую всім хто був з нами в цьому дні, всім новим учасникам які приїхали та старим приятелям і друзям! Не з усіма встиг поговорити, але більшість характерів вдалось відчути, мені дуже сподобалась компанія, яка склалася в цей раз, сподіваюсь ще зустрітися з вами!
Ще раз окрема подяка моєму другу Артему, який виконав надзвичайно масштабну і не просту роботу замикаючим, для мене надзвичайно важливо, щоб колектив був єдиним цілим, і завдяки йому нам вдалось досягнути цього - не мали жодного хто би відстав від групи або загубився. Кожен відставший - це зіпсоване враження як для того хто наздоганяє, так і для основної групи, змушеної довго чекати. Крім того коли ми всі разом - формуються зв'язки між учасниками, зав'язується дружба, що я вважаю вкрай важливим. Тому ще раз, величезне дякую тобі, друже!
Подяка також моїм друзям Олексію, який забезпечував технічну підтримку та консультував за потреби людей з технічних питань, а також Андрію , який завдяки своїй легкій вдачі - поєднує всіх з усіма, прискорює обмін інформацією всередині колективу, допомагаючи тим самим утворювати нові зв'язки всередині групи.
Радий був бачити старих приятелів Сергія, який забезпечив функцію лазутчика, розвідав та перевірив актуальність джерела перед Караванськими озерами, яким ми зможемо скориститися в майбутньому, та був корисним в інших ситуаціях.
Також радий був бачити старого приятеля "Ворчуна", ваш оптимізм надихає:)
Неоціненний вклад в подорож здійснив Євген (мій знайомий з Велодня 2021). Женя, величезне спасибі тобі за підтримку впродовж всієї подорожі! Та за твоє педантичне ставлення щодо дотримання норм і правил дорожнього руху, а також твоє надзвичайно відповідальне ставлення до всього. Відчував гордість, що є такі люди! Такі люди як кіль у яхти, стабілізують все навколо, поряд з ними ти і сам почуваєшся більш зібраним і відповідальним.
Таким колективом, я вважаю, можна вирішувати задачі надзвичайно вискої складності.
Також був радий бачити Женю, благородного лицаря, інтелігентного викладача китайської мови. Женя, ніколи не забуду той випадок, коли ти під час покатушки кинувся на допомогу людині яку ти в той день бачив вперше у житті. У Сергія фотографа тоді весь час пробивалося колесо, і от в черговий раз воно пробилося, попередні рішення з простою заміною камери вже себе вичерпали, випадок був складний, ви з ним щось там розрізали камеру, пам'ятаю, пробували різні варіанти, все це тривало довго, хвилин 40 а може й годину. Ти міг спокійно стояти і чекати поки ремонт закінчиться, проте ти був єдиним хто був з ним весь цей час і не просто поруч, а приймав безпосередню участь в ремонті, ходив питав у інших інструмент якого не діставало, все це на палючій спеці, домовлявся з іншими позичити камеру для Сергія, тощо, і зрештою ви відремонтували. Випадок був не простим, все це затягнулося, але на твоєму обличчі не було і краплі роздратування або нетерпіння. По всьому було видно, що твої дії були продиктовані благородним поривом. За це мій респект тобі, старий, у вигляді очікування тебе на старті всією групою! Чірз!
Також був щасливий новим знайомствам! До нових зустрічей, друзі!:)
Більше фотографій можна переглянути тут:
https://drive.google.com/drive/folders/ ... sp=sharing
Вход
Регистрация
