28.06.2007 Кто пойдет в Крым 28.06?

28.06.2007 (Четверг)

Маршрут: Живописные места, например поляна сказок
Сбор: 22:50 вокзал

Регистрация
Зарегистрировано: 1
Участники:

• Milka 14.06.2007 21:05

Что-то я не так сделала, во всех тонкостях форума - слабо.
Не важно. Реально хочу в Крым на выходные. Жизненно необходимо Нужна муза. Пишу детям рассказы о походах и живописных местах Украины. Первая тема Крым.
Тяжело писать о том, чего давно не видела, у меня уже есть небольшие зарисовки, как мы собираемся в поход. Но написать о самом походе сложно, не помню.
Обещаю, если выгуляете меня в Крым, когда будет закончена книга, подарить с автографом.

Вот если бы месяц не 06 а 07.... у меня 36-го бакалаврат... а так... прогулялся бы, с радостью!

_________________
Два колеса с моторрррчиком.

Всегда считал что максимум 31 день в месяце

Во время сессии могут быть исключения

не обращайте внимание, то что я сейчас выложу, это спасение файла, на работе написала рассказ, нет электронки, чтобы переслать, дисководы не работают

ЗАПРОШЕННЯ ДО ПОДОРОЖІ
Я давно обіцяла взяти Рудика та Чоловіка в хутряній шапці в похід. І ось, нарешті...
-Рудику, Чоловіче в хутряній шапці, готуйтеся, ми завтра їдемо...
Рудик, задоволений тим, що на нього чекають пригоди, не дав мені договорити:
-Ми завтра їдемо! Ми завтра їдемо!.. А куди ми завтра їдемо?
-Рудику, будь ласка, вислухай мене.
Рудик не міг заспокоїтися:
-Я побачу гори? Правда?
Він благально дивився на мене.
-Так, ми їдемо в гори. Будь ласка, не перебивай, і ти про все дізнаєшся.
-Я побачу Карпати! Я побачу засніжені вершини та квітку едельвейс!
-Рудику, я нічого не казала про Карпати.
-А як же гори?..
Чоловік у хутряній шапці, який спостерігав за Рудиком, втрутився:
-Карпати – не єдині гори на Україні. Є ще Кримські гори. На жаль, Рудику, ти не побачиш там засніжених вершин, зараз квітень. Там не росте едельвейс, бо Кримські гори нижчі, ніж Карпати. Але...
Рудик готовий був заплакати.
-А що ж я побачу?
Чоловік у хутряній шапці нагримав на Рудика:
-Вислухай спочатку... І треба ж таке непосидюче...
-Не сваріться, будь ласка... Хоча Чоловік у хутряній шапці правий. Зараз я все розкажу. Кримські гори – це казкове місце. Вони зачаровують своїми краєвидами. Ти побачиш гірські ліси, ріки і водоспади, відчуєш аромат гірських квітів. Ти будеш сидіти біля вогнища, дивитися на зорі, слухати нічну музику гір.
Рудик уважно слухав. Раптом захотів щось сказати, але промовчав.
-Ти хочеш щось запитати?
-Як ти нас повезеш?
-У мене в шафі є одна річ, зараз дістану.
Рудик дивився на шафу, як на чарівний капелюх фокусника. Я дістала рюкзак.
-Я покладу вас сюди.
-В цей мішок? - здивувався Рудик.
-Це – рюкзак. В нього кладуть різні необхідні речі, їжу, воду. Його носять на спині.
-Що ми побачимо, коли будемо постійно сидіти в рюкзаку?
-Розумієш, Рудику, в горах треба бути обережними. Ми будемо спускатися та підніматися через кущі, каміння. Руки мають бути вільними, щоб втриматися. Тому рюкзак носять на спині. Не хвилюйся, я покажу вам найгарніші місця, обіцяю.
Рудик заспокоївся. Правда ненадовго.
-А де ми будемо ночувати? В горах є будиночки?
-Ні.
-А якщо дощ, ми намокнемо?
-Щоб легше було зрозуміти, наведу приклад. Ти бачив равлика?
-Так, він носить на собі хатинку.
-Я теж буду нести на собі хатинку..
Я зробила паузу, чекаючи на реакцію Рудика. Рудик недовірливо дивився на мене.
-Ти збираєшся взяти з собою наш дев'ятиповерховий будинок?
Я посміхнулася:
-Ночувати ми будемо в наметі, який теж лежить в шафі. Він чудово розкладається, в ньому можуть розміститися декілька чоловік. Намет – це надійний захист від дощу та комарів.
-Роклади його, будь ласка, - попрохав Рудик.
-Вибач, не можу, в нашій кімнаті замало місця. Згодом, ти все побачиш, треба лише почекати. Питання є?
Я знала, яке питання буде наступним...
-Рудику, в горах ночами холодно, - Чоловік у хутряній шапці натякнув на те, що Рудик постійно замерзав. Я вночі закутувала Рудика в ковдру.
-Ти візьмеш ковдру? - запитав Рудик.
-Так, я візьму, але не зовсім ковдру. Для подорожей використовують спальник. Він легший за ковдру, бо зшитий зі спеціального матеріалу, і тепліший. Він теж лежить у мене в шафі. Зараз покажу.
Рудику моя шафа здавалася скарбницею див.
-Є багато цікавих речей, але забагато інформації для одного вечора. Спробуй заспокоїтися, час спати.
Раптом Чоловік у хутряній шапці буркнув:
-Подумаєш, Кримські гори, що я там не бачив. Не поїду. Це он для Рудика цікавинка.
Цього я від Чоловіка у хутряній шапці не очікувала... Щось тут не так... Треба подумати... Зрозуміла! Всі речі треба нести в рюкзаку. Вони вдвох – зайвий вантаж.
-Дякую тобі, я витримаю.
-Ні. Я бачив більше за Рудика. Нехай малий подивиться.
Чоловік у хутряній шапці не хотів пояснювати Рудикові причину своєї відмови. Я теж не стала. Прийде час – поясню.
-Досить розмов, вже пізно. Нам треба відпочити. Надобраніч.
...Найважче було заснути Рудикові, його багата уява малювала феєричні картини. Але втома перемогла, і він заснув. Впевнена, йому снилися гори, які він ніколи не бачив.

да забейте вы на учебу - горы - это круто, горы - это сила!!!!

А ты недельку поспи по 3-4 часа в сутки - и не накое приглючится



не спорю, но за учебу бабки плочено - надо ж уже это безобразие закончить...

_________________
Два колеса с моторрррчиком.

Охотно верю, а еще в военное время значение синуса может достигать 4!

Milka, а более подробно могеш написать куда народ подбиваеш (маршрут, что брать, на сколько, с кем, и почему)?

А давайте маршрут разработаем вместе

вообще-то я хочу к кому-то присоедениться, поэтому и спрашиваю

Давайте! Я тоже бы присоединась, уж очень в Крым хочется . Маршрут можно по каньонам спланировать- Большой или Чернореченский. Там не очень жарко будет и потрясающе красиво.

что-то без интузиазма,

знаю, кто идет в Чернореченский каньон

ЗІРОЧКА-КВІТКА
Ми зачаровано дивилися на зорі. Рудик довго мовчав:
-Розказати тобі казку, я сам її склав.
-Розкажи.
-Це мені гори навіяли. Ти не подумай, тут гарно, але... Ти знаєш, я дуже хочу побачити квітку едельвейс.
-Я теж її хочу побачити.
Виникла пауза, Рудик не наважувався почати розповідь.
-Розкажи, будь ласка, - попрохала я.
-На небі, в зірковій сім'ї, серед інших зірочок жила маленька зірочка. Зірочка любила гори. Вони здавалися такими могутніми. Гори боролися з хмарами, сонце відпочивало на їхніх вершинах. Але гори були холодними та самотніми. Зірочка хотіла, щоб снігова пустеля ожила, заквітла. Вона прагнула бачити сонце, купатися під його променями. Одного разу зірочка вирішила, що не хоче залишатися на небі. Вона покотилася і впала в сніг. Біла ковдра вкрила її від холоду. Наступного дня сонце вітала тендітна квітка, яку назвали едельвейс...
Ну як? Тобі сподобалося?
-Мені дуже сподобалося. Рудику, щоб не трапилося, треба вірити – ми знайдемо цю квітку. Добраніч.
-Добраніч.

ДЯДЕЧКО І ЧАРІВНА МІТЛА
Жив-був Дядечко. Була у Дядечка мітла. Мітла не звичайна, а чарівна. Дядечко теж був незвичайний, бо жив у небесній країні.
Працював Дядечко з вечора до ранку. До пробудження Сонечка він чарівною мітлою розмітав ніч, прибирав небесну доріжку. Коли довго не було дощу, лоскотав хмарки, доки сльози у них від сміху не виступлять. Потім відпускав хмарки пастися на річкою чи озером. Якщо пустун-Вітерець розганяв хмарки, Дядечко брав чарівну мітлу і збирав їх до купи...
Ось така відповідальна робота була у Дядечка...
Одного разу Дядечко підмітав небесну доріжку, задумався, не помітив, як зачепив зірочку. Полетіла зрочка донизу. Забідкався Дядечко, розбудив Сонечко. Заспане Сонечко довго не могло зрозуміти в чому справа.
-Дядечко, не переймайся, - заспокоїло його Сонечко, - нехай ця зірочка принесе людям щастя. Вони подивляться на небо, посміхнуться. А ти будь обережнішим... Піду посплю декілька годин. І ти відпочинь.
Поставив Дядечко чарівну мітлу, вибрав найм'якішу хмаринку, притулився до неї та й заснув...
Якщо ви бачите, як падає зірочка, то це Дядечко знову своєю чарівною мітлою необережно підмів небесну доріжку.