Тобто виходить, що велосипедисти, якi пропонують допомогу один одному, не є "людиноорієтованими"? И цим має перейматись якесь загадкове (мабуть євроатлянтЬIчне
) "суспільство"? Покликане, я так розумiю, боронити вiд можливих халеп в дорозi йолопiв-"туристів", в яких вистачило розуму (мовляв, не зламається) i сумнiвної порядностi (хтось допоможе) рушати у похiд (!) без жодних засобiв для
дрiбного ремонту.. Адже серйозний ремонт таким обладнанням i в таких умовах однаково виконати майже неможливо.
ЩО ТАКОГО (окрiм бочки з водою для миття рук
) може i має бути на подiбнiй "СТО самообслуговування", що не возить з собою вiдповiдальний (принаймнi за себе та свою технiку) велосипедист навiть у своєму населенному пунктi? Пара специфiчних приспособ для дуже малоймовiрних в дорозi випадкiв, на кшалт вижимки ланцюга? I який нормальний (а не такий, що розраховує на вирiшення своїх проблем чужими силами i засобами) турист не закине собi в багаж такi речi, вирушаючи в похiд?
Дуже смiшна логiка, але смiх вона викликає якiйсь невеселий. Чому, наприклад, мене ВСЮДИ оточують НОРМАЛЬНI, добрi, чуйнi люди, а не якесь аморфне "людиноорієтоване суспільство" з жовтих газет або мертвого пiдручника ворожої соцiологii?
Чому я сам намагаюсь бути таким до iнших?
На засипку: чому я мушу шкодувати, якщо "нашим" велосипедним iнструментом скористається автомобiлiст або мотоциклiст чи тракторист, який того потребує? А якщо в молодого батька вiдвалилось колесо вiд дитячої коляски, або в якогось дiда вiд возика-"кравчучки", то ми їх проженемо?