План маршруту.М. Заліщики - Хотинська фортеця (м. Хотин) 108 км
Трек http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qgrfnmpemkpltqwzПлан проплисти за 3 повних дня.
Яка мета сплаву. Подивитись на Дністер взимку та сплавитись новим маршрутом.
В ці дні по прогнозу до +12*С вдень.
Це дуже насичений історичними пам"ятками маршрут, водоспадами та печерами. Про цю частину маршруту можно почитати тут
http://pavliv.if.ua/?m1prm=3&m2prm=4"Ділянка відрізняється від попередньої тим, що схили каньйону менше заліснені. Зустрічається більше відкритих скель. Змінюється колір девонських відслонень з червоного на сірий, схили каньйону часто «прикрашають» вапняки оригінальних форм вивітрювання, а на половині ділянки на поверхню виходять відслонення силуру. Течія Дністра дещо сповільнюється, долина ріки вирівнюється, а з наближенням до Хотина ширина ріки збільшується, відчувається підпір води водосховищем. Дещо своєріднішою стає етнографія регіону та господарство населення. Такою ж багатою територія залишається на пам'ятки природи, археології, історії, архітектури, відомі у світі гіпсові печери."
Транспорт.Приміський поїзд Івано-Франківськ-Коломия, Коломия-Заліщики.
Виходжу з переповненого бабцями вагона та прямую через ринок до річки.
Байдарка, їжа та спорядження помістилися у 80 літровому рюкзаку.
На годиннику 13.00. Ну з Богом!
Роззуваюсь, захожу у холодну воду. Витираю ноги полотенцем. Під мостом течія сильно прискорюється, навіть є трохи "білої". Трохи хвилююсь. Це ж не літо
Маршрут трохи знайомий, у 2014 ми частину проїзжали з Іваном Ураном на роверах.
Тілу вже жарко, а ноги все одно не відігрілись, знімаю світер
Заліщики напівколом оточені Дністром, дно тут цільнокам"яне, глибина достатня, але все одно треба дивитися на дно та вперед.
Дуже швидко випливаю за Заліщики
Кольори вже не такі як влітку, все сіро-коричнево-голубе та трохи зелене. Але на подив живності не менше, та навіть є білі лебеді (яких не було літом). Лелеки,
чаплі, качки на своїх місцях
Взимку вода стає чистою, чітко видно дно на глибину до 3 м.
Успенський Кулівецький чоловічий монастир
Минулого разу мене туди не пустили, був обід
Насосна станція. Мене лякала заявлена глибина у шахтах до 25 м. Пливу передбачливо протилежним берегом
Ніякої небезпеки не було.
На воді зустрічав рибалок на човнах, запитував один "де інші учасники та чи не сумно мені одному?"
За цей день я проплив рекордні 23 км. Сонце сіло повністю о 17.00. Ночівля поблизу села Дорошівці. Десь о 19.00 я вже сладко засинав. Тобто виходило по 12 годин сна!
Вночі температура падала до -1*С, сон був в режимі "сплю, а то і не сплю і так всю ніч". Намет вранці був вкритий льодом, хоча за прогнозом вночі +4*С.
І так вийшло на кожній ночівлі
Почав збиратися о 7.00. Старт о 8.30.
За весь маршрут я зустрів приблизно 4ри пароми
Течія то прискорювалась, то сповільнювалась. Заспокоїтись не давали також острови посередені. На одному з поворотів перед с. Брідок я сів на мілину на небезпечній
стінці (ребро, а з обох сторін велика глибина та сильна течія). Прийшлося пострибати на сидінні, щоб не сходити у крижану воду.
За другий день 37 км. Теж не погано. Ночівля перед Мельницею-Подільською.
Відображення місяцю
Ранок після 2ї ночівлі. Було ще холодніше. Прийшлося стати наметом біля води, бо нагорі було багато колючок, а байдарку залишати не хотілось.
Моя "Бджілка". Це майже двомісна байдарка, але більше підходить для одного дорослого з пухнастою совою чи дитиною. Бо ноги нікуди буде протягнути, або класти на верх. Але все одно влітку ми вдвох доволі швидко сплавляємось, дивуючи володарів крутих каркасних байдарок.
Нажаль сів сильний туман, я почекав до 9.00, але все одно світліше не стало
Ще один паром
на Дністрі починається зима, "Бджілка" вкрита льодом.
За що я люблю Західну Україну - тут немає проблем з питною водою ні в горах, ні на річках, ні в селах та містах.
Починаються цікаві для огляду місця, на жаль прийшлось придивлятись скрізь туман. Майже вертикальні скелясті береги висотою до 30 м.
Ця ділянка з швидкою течією, при великій ширині та малій глибині. Додає хвилювань. Через туман більше придивлявся до дна, побачив на мілині велику рибину до 60 см довжиною. Можно було навіть веслом її штовхнути.
Ночівля на рівній галявині перед с. Пригородок. До Хотинської фортеці 11 км.
Глибина значно збільшилась, скелі "зайшли" у воду, від цієї ділянки течія майже повністю сповільнилась
Ліворуч міст через р. Збруч (води у ній я не побачив), прямо - міст з"єднуючий Хмельницьку та Чернівецьку області
Течія за мостом стає навіть зустрічною. Вид у бік Дністровської ГЕС
Так! Я це зробив! Хотинська фортеця!
Шукав твердого місця щоб причалити, прийшлося роззуватися та лізти в багнюку та мити потім з 5л баклажки ноги. Поки я цілу годину впихував не впихуєме у рюкзак, вийшло сонце
На виході через західні ворота мене зустрів старий дідусь та повідав, що він тут народився поблизу фортеці, але його хата вже розвалилася. Потім попросив грошей. Я йому дав, але він просив ще
та цігарок на останок (в мене їх немає). Потім 3 км пішки до автостанції Хотина, автобус до Чернівців, поїзд до Франківська.
Висновки. Вдалося за 21 годину проплисти 108 км. Необхідні пластикові втеплені чоботи або неопренові шкарпетки, брати додаткову накидку від бризок на ноги. Для виходу на берег через багнюку добре взувати пакети. В мене було 2 літніх спальники, одягнувши увесь одяг все одно холодно було бо вони пропускали повітря, тобто потрібен вітрозахисний додатковий шар. Промерзав 2х шаровий іжевський коврик. Треба брати додатковий з фольгою.
Вход
Регистрация
Весьма экстремально.
