Обидва моїх діди були начальниками. Один їздив на топовій версії АЗЛК-2140, червоному, із форсованим двигуном, в коврах і хромі. Інший їздив на топовій версії ММВЗ, синьому, із фарою, динамкою і також в хромі. Хоча щодо динамки не певен, я її там не застав практично, можливо щось наплутав.
Оскільки бажання мати власне авто у мене зникло років десь так в 22, але натомість з’явилося бажання мати авто службове, і з водієм, якоюсь такою менш-більш осяжною ціллю залишався ровер. Такий солідно-комфортний, якогось приємно-офіційного кольору, із хромом, або оцими тонкими лініями на певній відстані від краю болотника, паяною, на втулках, мінською рамою, пружинним Бруксом, вертикальною посадкою, захистом на ланцуг, сінгловий із планетаркою і барабанними гальмами на обидва колеса, а також динамовтулкою, відповідною світлотехнікою та багажником до якого певним чином можна чіпляти портфель, гумою на 45+ мм, і звичайно ж болотниками, щоб можна було їздити на роботу й у справах, у відповідному роботі одязі, без перевдягань. Також була ідея як в той стиль загнати китайський механічний спідометр із тросиком, бо ж як то не знати пробігу, а заодно і швидкості, методом заміни корпуса/шкали/стрілки на від манометра.
Вийшло так, що коли я згадав про той ровер, ММВЗ, він і інший, пензенський, із відкритою рамою, були втрачені. Сильно сумно було мені із того приводу, бо перший був у чудовому стані загалом, принаймні фреймсет, а другий просто був доволі зручний, особливо коли я був сильно юний і однолітки виходили із ситуації катанням «під рамою», що мені не виходило.
Довго задрочував на Стармеївські втулки із барабанним гальмом, думав навіть про приварку кріплень під диск, але все ж барабанні та ролерні гальма були фаворитами, чи то через вроджену лінь, чи то через те, що вже кілька років в руках нічого серйознішого за розвідний ключ не тримав. Також проблема була в тому, що ролерні гальма робе Шимана, а я Шиману не сильно люблю. А Стармеї на той час видавалися дорогими, і ще й замовляти здалеку.
Натомість вивчалася матчастина по планетарках і було виявлено, що для Львова має підійти чудово розклад S7-ї втулки від SRAM. Якось у колєг в магазині виявив дещо розукомплектовану (без захисту клікбокса), але нову S7, із ревошифтом і педальним гальмом, на 36 дірок і обзавівся нею.
Також настільки полюбив я Hollowtech II, шо про шатуни на квадрат і чути не хотів, накрайняк ISIS, але в зоні досяжності були лише на квадрат, всі решта сильно дорого і не фен-шуйний вигляд мало.
Десь за пів-року валяння в шухляді до неї приєдналися дві люмінієві равки Remerx MasterDisk 622x19 на 36 дірок і шприхи Sapim Leader 14G 282 mm з чого я зібрав заднє колесо. Також десь в той час обзавівся покрихами, як ствержував дехто, аналогами шваблівських Яблук, RUBENA CITYHOPPER 28" x 2.0" (52x622), які були згодом опробувані на Маленькому Бегемотику – ровер ставав ракетою, порівняно із на приспущених Smorgasbord.
Від акту купівлі планетарки і до навіть зараз, кидав ліниві погляди на продаж мінських роверів, бо там кути, накат, і всьо такоє, але на новий в Україні жався, в Білорусі траплялися лише нові варені, а тут б/в із собаками та іншими дефектами.
Восени трансмісія Бегемотика була вже доволі вкатана, і на нього не встановиш людських болотників (хоча наразі вже є ідея в голові) ну і в болоті він зазвичай, тому не роботу ним їздити не пасує. Вирішив зібрати аби-якого сітібайка, щоб перевірити концепцію того фен-шуйного ровера, чи навіть купити який готовий, викинути хламодеталі, вставити свої і не перейматися. Але одне ненадійне, інше люмінь, ще інше широкі покрихи не прийме, так було аж допоки в жовтні у МордоКнизі
Shukatka не спалився, «Турист». Колєги казали мов ззаду там покриха на 2” стане, можу брати, анонсований розмір 53 см виявився 55 -м, що якраз нормально відносно мого цього самого, тому відгвинтивши усе зайве, приволік я ту купу водопровідних труб домів.
В комплект, окрім фреймсету 93-го року, входив підседіл UNO вже обточений на необхідний діаметр, шосейний стовбур UNO 60 мм із завалом в низ градусів так 7 і система FSA Vero із 50-ю доволі вкатаною зіркою та картриджною кареткою VP під квадрат, ексцентрик підсиділа AVANTI, наче рідні крила із вусами і багажник.
Власне каретка вже була проточена під британський стандарт, задні пера розігнуті, тобто я отримав готовий до складання конструктор. Без додаткових слюсарних робіт. Навіть кріплення насоса було зрізане. Ще була якась незрозуміло вигнута люмінєва труба, наче кермо, але про неї і згадувати неохота.
Певний час я на той хлам і дивитися не міг, в голові постійно голос тверезості говорив, мов навіщо це тобі, і прикривав очі рукою. Але потім було відрядження у доволі таки сільську місцевість, там катали на варених-переварених «Українах» і по приїзді я повіз фреймсет в ActionBike, а потім й інші наявні частини. В магазині завалялася передня втулка Shimano Tiagra на 36 дірок за дитячою ціною і шприхи Cn, із за допомогою яких Petro зібрав мені переднє кулко, щоб відволіктися від довколишньої ситуативної задниці.
Я ж був у пошуках керма – воно мало бути достатньо високим для вертикальної посадки із достатньо довгими ручками, щоб надягнути Гріпшифт і гріпси. Коли ровер був поставлений на 2 колеса, в ході чого виявилося що треба вужча покриха ззаду, і придбана на іншому кінці міста RUBENA SCYLLA / V75/37 – 622, роль керма виконував 30 см обрізок труби для меблів, із яким роверко продемонстрував відмінні розгінні характеристики на першій передачі із розкладом 50х19.
Потім таки знайшов на базарі поруч доволі тонкостінне легке кермо потрібних розмірів, крім того воно чудово гасило й так незначні вібрації від переднього колеса.
Із 03.12.14 р. роверко вже возить мене на роботу й у справах.
На даний момент конфігурація «Червоної Фіри наступна:
Фреймсет – ХВЗ «Турист» 55 см – ну так, нефеншуй, бо не ММВЗ, а тому й із фарбуванням не морочився, катаю як є, натомість не шкода обдерти;
Кермо – [s]тонкостінне, ширина близько 600 мм, висота близько 300 мм, ручки відігнуті назад десь по 10 градусів – наразі погнуте і тріснуте, що й очікувалося, але бажання покататься було більше як подальші пошуки чогось надійнішого[/s] – вже встановлене дещо нижче, зате товстіше кермо. Придбае у спаленому раніше
kisa магазині десь за Лук’янівкою.
Гріпси - BBB BHG-77 InterGrip - хоча для мене ергономічні гріпси, то щось із розряду комічного, на кшталт керма-метелика та гелевих широчезних сідел, але були чи ненайдешевші на той момент і згрубша пасують до того роверка;
Винос – UNO, 60 мм довжина, ~7* - ухил вниз;
Підседільний штир – UNO 350/25 із замком на один болт;
Сідло - Brooks B17 STD Honey – на вертикальну посадку пасувало б із пружинами, щоб не розбивати квадрати шатунів на бордюрах, але то на опосля, наразі це зняте із Маленького Бегемотика на час не сухої теплої погоди.
Болт підсиділа - Tranz X security quick release – із набору на 5-тигранники – дещо зменшує можливість пижження сідла.
Система – FSA Vero із зіркою Shimano 42 зуба із старіших систем, бцд 130, тріпл п’ятилапка, на квадрат – прийшла із фреймсетом, чейнлайн великої зірки виявився якраз добрим, зірка 50 замінена на 42, бо некомфортно було виїжджати певні підйоми, для плоскача і хорошого асфальту передача була 3, основна 1-ша, зважаючи на сніг, 5-7 включалися на великі празники. Зараз активно використовується увесь діапазон, плоскач 4-5.
Каретка – якийсь картриджний VP на квадрат – навіть не викручував.
Педалі - VP-83 – півконтакти, півпроми, я на них звикав до контактів, вже давно хотів продати, валялися без діла, але згодилися - маю тепле контактне взуття (MT-91), зазвичай їжджу у ньому на роботу, особливо в ожеледь, платформа ж коли цивільне взуття.
Ланцюг – BBB BCH-011 – гарний такий хромований сінгловий ланцюг із замочком, також завалявся в колєг у магазині.
Переднє колесо – обід Remerx MasterDisk 622x19 36h, нешліфований алюміній, втулка Shimano Tiagra 36h титан, шприхи Cn нержавійка, ніпелі бронза, рідний ексцентрик замінений на Tranz X security quick release – із набору на 5-тигранники, зменшує ймовірність пижження переднього кулка.
Заднє колесо - обід Remerx MasterDisk 622x19 36h, нешліфований алюміній, втулка SRAM S7 Spectro 36h Coaster brake проточений алюміній, шприхи Sapim Leader нержавійка, ніпелі бронза.
Передня покриха - RUBENA CITYHOPPER APS+RS 28" x 2.0" (52x622) blk, на ободі 19 мм реальна ширина 45 мм, в снігу і на ньому не надто горить бажанням повертати.
Задня покриха - RUBENA SCYLLA / V75 / 37 – 622 – циклокросова гума, яка таки влізла в задні пера рами, на ободі 19 мм реальна ширина 35 по шипах, на асфальті залишає чорні сліди, на льоді зовсім не стабільна в боковому напрямку.
Обвіска:
Фара передня – перша, яку купив до роверка, М-wave якийсь, на 4 АА послідовно, загалом чудово для міста.
Фара задня – наразі якась Infinity на 2 послідовних ААА.
Дзвоник – якийсь валявся в шухляді, поставив і стоїть собі. Можливо трапиться якийсь кращий з часом, звичний до такого роверка.
Багажник – розбірний TranZ, звичайно ж із гумовими стропами.
Велокомп – SIGMA BC 8.12 – валявся вдома, то поставив.
Експлуатуючи даний агрегат зробив певні висновки щодо того, як має бути організована веломережа м.Львова, чого й іншим бажаю. :laugh:
P.S. Дякую
Stevens за фото.
Вход
Регистрация
руль крутяк !!!
напевно ближче "Брати Гадюкіни" !!!
Коротше кажучи, воно іноді допомагає зрозуміти походження слів.