Власне тему вирішив створити, щоб не засмічувати тему в галереї зайвими обговореннями вже зібраних роверів, а також щоб мати можливість у власній темі задавати якісь питання, які час від часу виникають до більш досвідчених форумчан. Ну і може деякі моменти будуть цікавими тим, хто робить перші кроки у крокоділоводстві, щоб вчитися не на власних помилках, а на чужих.
Така назва теми обумовлена тим, що так вже склалося, що живу то в Полтаві, то в Запоріжжі і ровери відповідно збираються та їздять і там і там. Це, доречі, дає чудову можливість порівняти та відчути всі переваги та недоліки, які має місто з точки зору пересування велосипедом.
Першим більш-менш свідомо зібраним ровером можна вважати ось цей В-542 “Спорт” 76 року.
Вложение:
DSC_4767.jpg [ 319.41 КБ | Просмотров: 2632 ]
Вложение:
DSC_4768.jpg [ 317.01 КБ | Просмотров: 2632 ]
Цей велосипед можна вважажти сімейним, з певною історією. Дідусь подарував його батькові, коли той чи то склав вступні іспити до Полтавського НТУ, чи то склав сесію на стипендію, вже не пам’ятаю, і батько проїздив на ньому всі студентські роки. Розповідав навіть, що коли за розподіленням на роботу після вузу приїхав до Запоріжжя, із речей привіз лише ГДРівську настільну лампу та цього ровера. Для мене це також можна вважати був перший велосипед, бо я і досі пам’ятаю як батько часто возив мене малого спереду на рамі і моїм головним завданням було не встромити ногу у спиці переднього колеса
. Доречі цікаво, що рама, не зважаючи на це, залишилась відносно рівною, плин часу відчуло лише лкп.
Після того, як батько купив собі алюмінієвий Кейліс, цей ровер, пролежавши декілька років на балконі, був відданий дідусю так би мовити на растєрзаніє. Він його добряче так заколхозив, поставивши страшне дєрмантінове сідло, широченні покришки, кермо від україни, багажник ну і таке інше
. Ну і вже у такому вигляді у минулому році він потрапив до мене. Нажаль фото його стану на той час, щоб порівняти до і після, я не зробив. Є лише фото вже під час попередньої обкатки, ще до фарбування.
Вложение:
обкатка.jpg [ 853.29 КБ | Просмотров: 2632 ]
Власне ніяких особливих робіт з ним не проводилось, все як у мануалі від Кості про відновлення велосипеду. Замінив ручки гальмування на шиманівськи, бо зручніше їздити верхнім хватом за слони та через можливість пустити тросіки під обмоткою. Обмотка, доречі, дуже бюджетна – шматок кожзаму за 30 грн., під ним шматок старої камери, поверх якої ізолента на тканиновій основі. На сезон-другий такої обмотки цілком вистачає. Звісно вона мабуть не така приємна на дотик як шкіряна або з кіперної ленти, але приєміша ніж дешева китайська обмотка з якоїсь еластичної піни. Пробував.
Гальма змінив на Weinmann symetric, бо дістались вони мені відносно дешево. Гальма доречі дуже приємні в роботі, нарікань немає. Єдиний недолік – незмінний болт фіксації, що може бути проблемою у разі пошкодження різьби.
Передню перекидку вирішив не ставити, бо в ній немає потреби. Другу зірку на системі залишив для більшої пружності конструкції.
Покришки. Велосипед робився для міста (коли винникає бажання помісити грязюку по бездоріжжю, маю ще “ашан” Specialized), тому дивився у бік сліків та полусліків. З урахуванням співвідношення ціни, якості та ширини рідних покришок, вибір пав на мішленівські dynamic шириною 32мм. Власне на фото часів попередньої обкатки він з цими покришками. Мішленівська гума виявилась ширшою ніж зазначено виробником
(у подальшому переконався, що це не поодинокий випадок і до мішленівської гуми потрібно умовно додавати 2-3 мм.) і візуально мені колеса здались якимось дуже масивними, ніби ашан а не легкодоріжний турист. Поїздивши на них кілометрів 70-80 були продані, я замість них купив ті ж мішлєни, але вже 28мм. і зі світлою бічною смугою. І хоча ці також виявились ширшими від зазначеної виробником ширини (щось близько 30мм) різниця у плані динаміки була дуже відчутною. Натомість якогось істотного зниження комфорту я не відчув. На власному досвіді переконався, що це є оптимальна ширина гуми для міського, комфортного та досить швидкого велосипеду.
Доречі гума непогано показала себе і на неасфальтованих дорогах де немає відвертого піску. Усі доріжки на Хортиці на прохідність було перевірено.
До недоліків мішленівської гуми варто все ж таки віднести досить тонкий шар корду, пробити на бездоріжжі досить легко, але для асфальту його цілком достатньо. У місті за весь час пробив здається лише раз.
На перших фото вигляд велосипеда після остаточної збірки. З того моменту і до чього часу було дещо змінено зовнішній вигляд і комплектацію. Зняв захист на задньому колесі, змінив набір зірок на втулці на 14/16/18/20, передню зірку поставив на 48 здається від В-541, замінив педалі на стартонівськи… О, доречі питання до більш досвідчених форумчан з приводу педалей. Зараз вже звик, але спочатку дуже заважали зовнішні виступи на рамці корпусу. Я так розумію, що їх завданням є певна фіксація положення ноги, але в такому випадку в мене внутрішня частина черевика треться об шатун, нога не вміщується, це при моєму 41 розмірі, що вже казати про більший. Тому доводиться ставити ногу на той виступ і нога стоїть криво. Невже так і має бути?
Чи може рамки бувають різних розмірів, чи той виступ треба відгинати у бік, поділіться досвідом. На форумі чомусь не зустрічав щоб це питання обговорувалось…
Найбільшої зміни зазнали колеса. Рідні спиці час від часу летіли і злизані латунні ніпелі не давали можливості нормально налаштувати колесо, тому було вирішено замінити їх хоча і дешевими оцинкованими але новими. Але якщо переспицовувати колесо, то вже на новому більш-менш нормальному ободі. Якраз дуже вчасно виникла тема на форумі про оптову закупівлю ободів у Харкові і дякуючи
XuTPuK колеса були переспицовані вже на нових ободах та спицях так званим “мастєровим” набором, але без шайбочок. З того часу спиці всі на місці, підтяжка поки не знадобилась.
Ну погрався ще з виготовленням емблеми, але більше з цікавості спробувати. Все як у відповідній темі. Як матеріал ідеально підійшли латунні пластини від глянцеватєля, куплені на барахолці за символічні гроші. У рамі закріпив за допомогою обрізаних латунних цвяхів з епіцентру та силікону, навіть не знімаючи вилки. Тримається досить надійно.
Вложение:
Эмблема.jpg [ 146.77 КБ | Просмотров: 2632 ]
Щодо характеру велосипеду та суб’єктивних вражень від нього, то він вийшов досить комфортним та в той же час досить швидкий. Оптимальне співвідношення для міста. Хто пробує поїздити на ньому, особливо хто має досвід їзди на емтебешніках, кажуть, що вєлік їде сам, та починають хотіти собі щось подібне. Так що місію по вербуванню нових членів секти вєлік частково виконує
Від передач повністю відмовлятись не став, обмежив їх до 4-х (як правило використовую лише дві: 48/16 та 48/18). У місті манетками взагалі не користуюсь, бо мені на нетривалих підйомах легше покрутити педалі стоячи ніж перемикати. Передачі скоріше обираються під загальний настрій поїздки: чи то є бажання трохи погасати на швидкості, чи то неспішно поїздити містом у ритмі прогулянки.