Велогараж Полтава-Запоріжжя

Власне тему вирішив створити, щоб не засмічувати тему в галереї зайвими обговореннями вже зібраних роверів, а також щоб мати можливість у власній темі задавати якісь питання, які час від часу виникають до більш досвідчених форумчан. Ну і може деякі моменти будуть цікавими тим, хто робить перші кроки у крокоділоводстві, щоб вчитися не на власних помилках, а на чужих.

Така назва теми обумовлена тим, що так вже склалося, що живу то в Полтаві, то в Запоріжжі і ровери відповідно збираються та їздять і там і там. Це, доречі, дає чудову можливість порівняти та відчути всі переваги та недоліки, які має місто з точки зору пересування велосипедом.

Першим більш-менш свідомо зібраним ровером можна вважати ось цей В-542 “Спорт” 76 року.



Цей велосипед можна вважажти сімейним, з певною історією. Дідусь подарував його батькові, коли той чи то склав вступні іспити до Полтавського НТУ, чи то склав сесію на стипендію, вже не пам’ятаю, і батько проїздив на ньому всі студентські роки. Розповідав навіть, що коли за розподіленням на роботу після вузу приїхав до Запоріжжя, із речей привіз лише ГДРівську настільну лампу та цього ровера. Для мене це також можна вважати був перший велосипед, бо я і досі пам’ятаю як батько часто возив мене малого спереду на рамі і моїм головним завданням було не встромити ногу у спиці переднього колеса . Доречі цікаво, що рама, не зважаючи на це, залишилась відносно рівною, плин часу відчуло лише лкп.

Після того, як батько купив собі алюмінієвий Кейліс, цей ровер, пролежавши декілька років на балконі, був відданий дідусю так би мовити на растєрзаніє. Він його добряче так заколхозив, поставивши страшне дєрмантінове сідло, широченні покришки, кермо від україни, багажник ну і таке інше . Ну і вже у такому вигляді у минулому році він потрапив до мене. Нажаль фото його стану на той час, щоб порівняти до і після, я не зробив. Є лише фото вже під час попередньої обкатки, ще до фарбування.


Власне ніяких особливих робіт з ним не проводилось, все як у мануалі від Кості про відновлення велосипеду. Замінив ручки гальмування на шиманівськи, бо зручніше їздити верхнім хватом за слони та через можливість пустити тросіки під обмоткою. Обмотка, доречі, дуже бюджетна – шматок кожзаму за 30 грн., під ним шматок старої камери, поверх якої ізолента на тканиновій основі. На сезон-другий такої обмотки цілком вистачає. Звісно вона мабуть не така приємна на дотик як шкіряна або з кіперної ленти, але приєміша ніж дешева китайська обмотка з якоїсь еластичної піни. Пробував.

Гальма змінив на Weinmann symetric, бо дістались вони мені відносно дешево. Гальма доречі дуже приємні в роботі, нарікань немає. Єдиний недолік – незмінний болт фіксації, що може бути проблемою у разі пошкодження різьби.
Передню перекидку вирішив не ставити, бо в ній немає потреби. Другу зірку на системі залишив для більшої пружності конструкції.

Покришки. Велосипед робився для міста (коли винникає бажання помісити грязюку по бездоріжжю, маю ще “ашан” Specialized), тому дивився у бік сліків та полусліків. З урахуванням співвідношення ціни, якості та ширини рідних покришок, вибір пав на мішленівські dynamic шириною 32мм. Власне на фото часів попередньої обкатки він з цими покришками. Мішленівська гума виявилась ширшою ніж зазначено виробником (у подальшому переконався, що це не поодинокий випадок і до мішленівської гуми потрібно умовно додавати 2-3 мм.) і візуально мені колеса здались якимось дуже масивними, ніби ашан а не легкодоріжний турист. Поїздивши на них кілометрів 70-80 були продані, я замість них купив ті ж мішлєни, але вже 28мм. і зі світлою бічною смугою. І хоча ці також виявились ширшими від зазначеної виробником ширини (щось близько 30мм) різниця у плані динаміки була дуже відчутною. Натомість якогось істотного зниження комфорту я не відчув. На власному досвіді переконався, що це є оптимальна ширина гуми для міського, комфортного та досить швидкого велосипеду. Доречі гума непогано показала себе і на неасфальтованих дорогах де немає відвертого піску. Усі доріжки на Хортиці на прохідність було перевірено. До недоліків мішленівської гуми варто все ж таки віднести досить тонкий шар корду, пробити на бездоріжжі досить легко, але для асфальту його цілком достатньо. У місті за весь час пробив здається лише раз.

На перших фото вигляд велосипеда після остаточної збірки. З того моменту і до чього часу було дещо змінено зовнішній вигляд і комплектацію. Зняв захист на задньому колесі, змінив набір зірок на втулці на 14/16/18/20, передню зірку поставив на 48 здається від В-541, замінив педалі на стартонівськи… О, доречі питання до більш досвідчених форумчан з приводу педалей. Зараз вже звик, але спочатку дуже заважали зовнішні виступи на рамці корпусу. Я так розумію, що їх завданням є певна фіксація положення ноги, але в такому випадку в мене внутрішня частина черевика треться об шатун, нога не вміщується, це при моєму 41 розмірі, що вже казати про більший. Тому доводиться ставити ногу на той виступ і нога стоїть криво. Невже так і має бути? Чи може рамки бувають різних розмірів, чи той виступ треба відгинати у бік, поділіться досвідом. На форумі чомусь не зустрічав щоб це питання обговорувалось…

Найбільшої зміни зазнали колеса. Рідні спиці час від часу летіли і злизані латунні ніпелі не давали можливості нормально налаштувати колесо, тому було вирішено замінити їх хоча і дешевими оцинкованими але новими. Але якщо переспицовувати колесо, то вже на новому більш-менш нормальному ободі. Якраз дуже вчасно виникла тема на форумі про оптову закупівлю ободів у Харкові і дякуючи XuTPuK колеса були переспицовані вже на нових ободах та спицях так званим “мастєровим” набором, але без шайбочок. З того часу спиці всі на місці, підтяжка поки не знадобилась.

Ну погрався ще з виготовленням емблеми, але більше з цікавості спробувати. Все як у відповідній темі. Як матеріал ідеально підійшли латунні пластини від глянцеватєля, куплені на барахолці за символічні гроші. У рамі закріпив за допомогою обрізаних латунних цвяхів з епіцентру та силікону, навіть не знімаючи вилки. Тримається досить надійно.


Щодо характеру велосипеду та суб’єктивних вражень від нього, то він вийшов досить комфортним та в той же час досить швидкий. Оптимальне співвідношення для міста. Хто пробує поїздити на ньому, особливо хто має досвід їзди на емтебешніках, кажуть, що вєлік їде сам, та починають хотіти собі щось подібне. Так що місію по вербуванню нових членів секти вєлік частково виконує

Від передач повністю відмовлятись не став, обмежив їх до 4-х (як правило використовую лише дві: 48/16 та 48/18). У місті манетками взагалі не користуюсь, бо мені на нетривалих підйомах легше покрутити педалі стоячи ніж перемикати. Передачі скоріше обираються під загальний настрій поїздки: чи то є бажання трохи погасати на швидкості, чи то неспішно поїздити містом у ритмі прогулянки.

Наступним до моїх рук у листопаді минулого року потрапив ось цей ПВЗ 21В 74 року

Більше фото тут viewtopic.php?p=1705230#p1705230

Купив на OLXі з пересилом, завдяки посиланню у темі продажу від Грга Питич (ще раз дякую!). Фото його попереднього стану нажаль немає, але я думаю всі можуть приблизно собі уявити у якому стані такі ровери зазвичай продаються. Судячи з двох прикручених багажників та сільської адреси попереднього власника, велосипед останні декілька років успішно виконував функцію по перевезенню мішків з картоплею.

Великим плюсом було те, що майже повністю зберіглась заводська комплектація і тому ровер не потребував значних маніпуляцій по пошуку та заміні комплектуючих. У зв’язку з цим, його відносно швидко вдалося поставити на колеса і головним постало питання щодо зовнішнього вигляду, так би мовити кольорової гамми.

Першим бажанням було спробувати повну реставрацію, але воно відпало з декількох причин. По-перше, ця модель не є якоюсь рідкістю і як на мене немає великої історичної цінності для відновлення музейного стану. По-друге, велосипед все ж таки жіночий, і майбутня власниця навряд чи буде перейматися тим, що хомутіки від кріплення насосу чи там катафоти на крилах не відповідають заводській комплектації, а ось те що велосипед буде “нє красівим” і не пасуватиме до якогось нарядного гардеробу, може стати вагомим фактором. Чесно кажучи, заводський колір рами та декалей, як на мій смак, саме у цієї моделі був одним із найгірших серед ЗІФів та ПВЗ (синій колір рами із страшними ромбовидними декалями золотого кольору ). Тому вирішено було робити авторську реставрацію, а так як взимку через роботу крутити гайки можливості не було, було вдосталь часу до березня обміркувати остаточний вигляд роверу.

Гріпси виточив з ясеневого держака від лопати, купленого в епіцентрі, затонував спиртовою морілкою та покрив першим ліпшим лаком ПФ. Чесно кажучи, процес їх виготовлення та інструменти, якими це робилося заслуговує більшої уваги ніж кінцевий результат, бо то був страшенний колхоз: бильце розламаного дивану замість станка, совдепівська дрєлька «Альбина-М» зі скаженими обертами, прикручена металевими хомутами, якісь саморізи, гвинтики, металеві кутки замість бабки саморобного токарного, замість різака – стамєска з дитячого набору вирізання з дерева… Шкода що не здогадався фото зробити цієї скаженої конструкції. Єдине що не вдалося зробити самостійно в домашніх умовах, так це отвори під трубку керма, бо руками їх рівними зробити важко, потрібен станок. Відніс заготовки, свердло потрібного діаметру та 20 гривень до найближчої столярки.

Для крил у тій же столярній майстерні придбав 2-метрові дубові планки завширшки 50 та товщиною 5-6 мм. Пробував і замочувати на декілька днів, і варити у металевому профілі як Костя писав, але найліпшим та водночас найпростішим методом виявилось розпарювання окропом 3-4 рази. Після цього зафіксував мотузкою на 28-му ободі та днів 5 сушив у темному місці. Виявилось, що заготовки потрібно робити довшими сантиметрів на 20 з кожного боку, бо краї дуже важко зігнути і вони залишаються рівними. Довелось переробляти. Після того як зняв їх з форми, планки все ж таки трохи розігнулися. Може причина у твердій деревині (дуб, все ж таки), чи 6мм. то занадто товсті, а може треба було довше сушити, не знаю. Якби робив ще раз, у якості форми мабуть використовував би обід від 26-го колеса, із розрахунку що майбутнє крило частково вирівняється до потрібного радіусу.

Пробував зробити з тих самих планок щось на кшталт захисту ланцюга, але кожного разу дерево тріскалось. Все ж таки радіус зірки мабуть занадто малий. Ну да ладно, зрештою його призначення було б більше естетичне ніж функціональне, бо ланцюг на парафіні.

Фара використовується виключно як зовнішній атрибут. Вона то справна і навіть мав на меті якось її задіяти, але: ставити динамку – не хочу; робити живлення від батарейок у корпусі – все одно та лампа достатньо світла не дасть; ставити діод – дорого. Тож, поки-що буде так.

Підсидільна сумка із замші зі шкіряними ременями. Ідею запозичено звідси viewtopic.php?p=1639975#p1639975




Емблема намальована у фотошопі та виготовлена за допомогою електролізу. Деталі процесу у відповідній темі. Швидше, дешевше і легше ніж за допомогою хлорного заліза. Емблема хоч і не від цієї моделі (бо ця рама за роками вже ПВЗ а не ЗІФ), але виглядає значно краще ніж рідна та й моделі ці були майже ідентичні. Оригінальна була ось така.


Спірним моментом досі залишається сідло. Те що зараз стоїть, ніби як не призначене для рівної посадки, бо має бути з пружинами. Власне рідне сідло є, таке собі виключно жіноче, з трьома пружинами, але особисто мені воно чи-то незручне, чи-то незвичне, незнаю. Воно дуже широке і на ньому відчуття ніби ти – окремо, велосипед – окремо, весь час гойдає тебе у різні боки. Напевно просто незвичне після спортивного. Думаю може непоганим рішенням буде поставити звичайне мінське дорожнє із двома пружинами позаду.
У подальшому потрібно ще буде замінити спиці на оцинковані та поставити нові покришки, бо ці хоч і цілі, але єфект "п’яного удаву" має місце.

Характер у велосипеда як і очікувалось вийшов прогулочний, для поїздок по місту і на роботу саме те. Рівна посадка спонукає до вертіння головою у різні боки та розглядання навколишніх пейзажів. Увага не стільки прикута до процесу їзди, як це буває на спортивних роверах, а до оточуючого середовища. Помітив, що на ньому є якесь умовне обмеження у максимальній комфортній швидкості. Тобто швидше їхати ніби і маєш можливість, але якось не хочеться.

Останнім зібраним на сьогоднішній день є ось цей сінглспід стартон 78 року.




Більше фото тут viewtopic.php?p=1761616#p1761616

Під час роботи з попередніми роверами назбиралась певна кількість запчастин, яких цілком би вистачило на новий проект (навіть обода були куплені шосейні про всяк випадок із принципу «нехай лежить, воно їсти не просить» ), а також цікаво було спробувати що ж це таке справжній шосер, тому почав неспішно придивлятись у бік стратонівських фреймів. Дістався він мені у квітні цього року за символічні 370 грн + пересил. Цього разу вже сфотографував початковий вигляд.




Рама потребувала незначних маніпуляцій по вирівнюванню геометрії. Також вирішив зрізати гаки насосу за відсутності потреби, усі бонки залишені на місцях. Трохи по комплектації.

Рама, вилка, рульова, передня втулка: Старт-шоссе 155-411 78 року 58 ростовка
Кермо: обрізаний баран із внутрішньою проводкою гальмівних тросиків.
Ручки: альхонга
Обмотка: розрізана стара камера + кожзам
Заглушки: навіть не знаю від чого вони, валялись у коморі зі всяким мотлохом, можливо від меблів, але підійшли ідеально

Винос керма: мабуть сама цікава деталь, бо його походження мені з’ясувати так і не вдалося, навіть за допомогою шановного Влада К. Судячи з усього стояв на чемпіоні, але вперше поєднання такого виносу і чемпіонівської рами побачив у колеги ось тут viewtopic.php?f=31&t=329640, раніше не зустрічав. Він розрахований під кермо 24 мм. та має довжину 12 см.

Підсиділ алюмінієвий 25 мм., десь у темі продаж було посилання на онлайн-магазин де такі продаються. Підійшов мов рідний, підсидільну трубу розширяти не довелось.


Річ на цій рамі виявився досить великим та задній більший ніж передній. Підійшли гальма від туриста. Планував їх поставити як тимчасові, а у подальшому замінити на якісь із бічним тяжінням, тому колодки вирішив не купляти, а зробити як тимчасові з пробки. Однак гальма виявились кращіми ніж я очікував. Відчуття у них дуже схожі на відчуття від гальмування на торпедівській втулці – дуже м’яко, без різького блокування колеса. Я правда не знаю, що тут має більший вплив – матеріал колодок чи взагалі конструкція гальма із центральним тяжінням, бо я давно на таких не їздив і немає можливості порівняти як би вони поводили себе із звичайними колодками. Як будуть працювати по воді – х.з., але я не маю звички їздити у дощ. Отже гальма залишаються у такому вигляді.



Передача 1:3, передня зірка 54, задня 18. Передня зірка із широкими зубами виключно під сінгловий ланцюг, задня - звичайна вузька від туриста. Планую замінити її на широку 3 мм. від «Спутника», але чомусь вони мені не трапляються.

Задня втулка від туриста, чейнлайн виставлений за допомогою проставочних кілець. На рідній втулці корпус тріщотки так і не піддався.

Колеса зібрані на флагманівських спицях мастєровим набором, заднє з шайбочками, переднє – без (так кращє стали), на низькопрофільних правЄльних подвійних ободах із Харкова. АЛЕ переднє колесо набрано у 3 хрести, а ось на заднє спиць потрібної довжини під рукою не було, тому зібрав правий бік у 4, а лівий в 2. А тепер увага питання: чи сильно я обікрав самого себе у динаміці і чи відчую якусь різницю перебравши на стандартні 3 хрести? Буду вдячний за думки.


Камера/фліпер/покришка – швальбе/швальбе/швальбе лугано 23мм. Покришки звичайно гарні, але ціна… Сам факт купівлі, грубо кажучи, двох шматків гуми по 300 грамів, вартість кожного з яких є більшою ніж увесь велосипед, мене довго стримував. …Ну але зрештою все ж таки відважився, заспокоюючи себе тим, що купується воно не на один рік.

Між престівським ніпелем та отвором у ободі, який чомусь під шредер, обрізаний дюбель з пластику. Цікаво, що щє до того як довідався про цей метод, купляв камери у одному із запорізьких веломагазинів і питав у консультантів як мені подружити престу зі шредерем. Так от вони мене клятвєнно завірили що «ну ніяк ти не подружиш, лише юзати так та чекати коли камера лопне десь через місяць і купляти нову бо ремонту не підлягає». Інший продавець стояв неподалік та по телефону розказував клієнту, який судячи з розмови віддав їм вєлік на чергове ТО, що у нього виявляється кривий ротор і що треба купляти та ставити новий. Про розвідний ключ, який чудово справляється з такою проблемою, він мабуть не чув. Ну це таке, невеличкий відступ про авторитетність думки та порад від продавців у веломагазинах.


Фарбувався порошком у чорний матовий без лаку. Хотілось трохи іншого ефекту, але і так згодиться.
Нормальний ланцюг так і не знайшов, тому поставив КМС, якщо хтось знає де можна придбати сінгловий ВВВ буду вдячний за посилання.

Щодо суб’єктивних вражень від велосипеду, то остаточно говорити мабуть ще рано, бо наїздив поки-що не так багато. Можу лише сказати що він виявився комфортнішим ніж я думав, середня швидкість однозначно більша за В-542, бо з однаковим співвідношенням передач 1:3 у стартона на рівних ділянках хочеться більшу передачу, а на туристі такого бажання ніколи не виникає. Щодо легших підйомів вгору та більш рвучкого характеру – не знаю, значних відмінностей поки-що не відчув. Хоча це може все ж таки 4 хрести позаду нагадують про себе, х.з.

Интересно, да и набор велосипедов правильный))

_________________
Старт Шоссе 1985 год
фестивальный велосипед с настроением
Спорт 1975 года дилемма
концепции)
Велосипеды для семьи 25
шт

Один з цих роверів був запримічений на полтавському велозбіговиську у вересні минулого року:

більше фото є тут
Про інші поки-що можу судити лише по фото. Але без сумніву цікаві "крокодильчики".

_________________
Нужна помощь больным детям!!

Дочекалися, гарна тема!
З приводу передаточного на стартоні. Колись сам їздив на 1:3 51/17 поки не подивився у фіксерів калькулятор скідпатчив. Ваявляється, що при такому розкладу тільки один.
Воно нам вроді і не до чого, але... Все навантаження при педалюванні передається тільки через одну і ту саму частину цепу і одну і ту саму частину покришки. Для більшого ресурсу замінив на 53/17. По нагрузці стало трохи важче, але не критично.

_________________
Дякуємо цьому дому, підемо до другого
Шукайте мене тут
Моя вєло хата

Евгений76 Хм, чесно скажу, що погано знаю що таке скідпатч і для чого його розраховувати (окрім того, що це якось пов'язано із співвідношенням передньої зірки до задньої), але не зовсім собі уявляю як навантаження у ланцюзі може розподілятись нерівномірно і концентруватись у певних ділянках Ну але дякую за пораду, буду вникати...

MWL О, Максиме, дякую! Саме цих фото я сам ще не бачив

Классная тема, отличные правильные велы.

_________________
Крокодиловодство 2.0

kisa, дякую. Часом не маєте досвіду порівняння одного велосипеда на різних колесах з різним набором хрестів? Цікавить саме різниця між 3/3 та 4/2 на задньому колесі

Опыт есть, я крестами как раз играюсь для настройки характера. Но по конкретно такому набору сказать не могу. По большому счёту, использую только такие наборы (перед+зад):
0+0/3 жёсткий спортивный
2+3 классический универсальный дорожник
3+4 комфортный вальяжный дорожник
3+3 универсальный
Иногда балуюсь перепайкой - колёса становятся жёстче во сех направлениях заметно.

Кроме спортивного, разные кресты слева/справа не применяю, ибо не вижу необходимости и не хватает воображения представить нормально работу набора

_________________
Крокодиловодство 2.0

Понравились велосипеды
Чувствуется определённый стиль.
Шильд "Полтава" на всех велах?

_________________
Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка...
в житті одна помилка - не біда,
біда, коли усе життя - помилка.
Ліна Костенко.

"Ветерок"

leonyar дякую Ні, лише на туристі. На ПВЗ від ЗіФа, але теж саморобний, ось тут видно viewtopic.php?p=1705230#p1705230 . Стартон поки що без шильда, та мабуть так і залишиться

Del