Творчество наших читателей

вот так, чегойто, как в некотором современном глянце, или же как в олдскульных советских журналах.

короче, вчера вечером, в обычном для меня в такое время суток состоянии параноидального бреда, родилось несколько рифм.



(блин, реально рифму не подобрал, первая строка родилась сразу, вроди как и замут неплох, а вот так)





Никому не в обиду, психические расстройства, знаете ли, страшная вещь. Не судите строго, кто желает, поддержите

_________________
http://vkontakte.ru/id6416740 я в этом гиблом месте

Ездила на КСП (это фестиваль бардовской песни в поселке ЭСХАР) в сентябре 2010, очень мне понравилась перепевка песни №Лето - это маленькая жизнь", выполненная организатором фестиваля Ю.Чайкой.

Літо – це недомірок життя
(Юрий Чайка, Фестиваль КСП, ЭСХАР)

Вчора виліз я по пиво, а у серці щемінь:
Бач, в якім будинку гарнім ти живеш сама.
Цілувавсь він зі сліпим зарюмсаним дощем,
Скарживсь той, що клятим грипом допекла зима.

Під грибком – дивлюсь – дільничний, я й собі заліз,
Так в дозорі й простояли мовчки всю добу.
Та в моїм пакеті з пивом дірку хтось прогриз,
І дзюрчить із нього пиво, мов життя в трубу.

Я пішов у квітні, я знайшов привід:
Я хотів твій холод утопить в пиві.
І пішов із хати зустрічать літо
Літо – це недомірок життя.

Літо – це недомірок життя (сало?)
Підліском вкривається щока гола.
Дім пливе по літу, а мене злито.
Літо – це недомірок життя

Дивно, мешкали ми в місті ніби-то одні.
Ти – на верхнім поверсі стабільно і давно,
Я – ніде конкретно, так би мовити, на дні.
Втім, якщо пиячити, хіба не все одно?

Зашморгом сконалася мітель люта,
Травень за вікном, а я в пальті взутий,
Хряпнули з дільничним, аж дивлюсь – літо.
Літо – це недомірок життя


І хоча наш сум всю ніч стирчить в твоїм вікні,
Я у сміттєпровід кинув два свої ключі.
Нащо б я до тебе повертався в літні дні?
В парку відпочинку я кіно дивлюсь вночі.

А ти учора з моря прибула, бачив,
Стрічку із архіву подививсь наче б.
Стрічку про розлуку, про твоє літо.
Літо – це недомірок життя

Те життя, де фальші не було й гадки.
Що там буде далі, хоч би хто гавкнув.
От, візьми, дільничний. Та мовчить, п’явка!
Літо – це недомірок життя