|
Чугуївський район
Площа— 1160,0 км2 Населення — 50,9 тис. чол. Рік утворення
— 1923.
Районний центр — Чугуїв — місто районного підпорядкування.
Розташований Чугуїв на обох берегах Сіверського Дінця, біля
впадіння у нього річки Чугівки, на автотрасі Харків — Ростов-на-Дону.
Через місто проходить залізнична магістраль Харків —¦ Куп'янськ.
Відстань до Харкова залізницею —- 56 км, автотрасою — 39 км.
Місто Чугуїв дістало назву від Чугуївського городища. Назва
ця, напевне, походить від татарського слова «чуга», що означає
вузький каптан з короткими рукавами. Територія теперішнього
Чугуєва і звалася Чугою, що означало — тут живуть люди, які
носять чугу.
Місцевість, де на початку XVII століття було засноване місто
Чугуїв, до XIII століття належала древньоруським князівствам
— Переяславському та Чернігівському. В московських документах
XVI століття згадується Чугуївське городище, як «пам'ятка
міста, що існувало ще до монгольського спустошення Росії».
А в указі російського царя від 1647 року зазначається, що
«Чугуївські землі та різні угіддя споконвіку нашої Московської
держави».
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
На території села Тернова знайдені рештки 2 поселень доби
пізньої бронзи (ЇМ тисячоліття до н.е.) та поселення черняхівської
культури (ІІ-VI ст. до н.е.).
На околицях села Волохів Яр розкопано кілька кочівницьких
курганів (Х-ХІ ст. н.е.), на одному з них збереглась кам'яна
баба.
На території селища Есхар збереглися рештки Кабакового городища,
укріпленого кам'яними стінами (VIII-ІХ ст. н.е.).
На околицях селища Кочеток збереглись рештки поселень періоду
бронзи (II тисячоліття до н.е.) та скіфського часу (V-III
століття до н.е.).
Біля села Новопокровка знайдено поселення пізньої бронзи (II
тисячоліття до н.е.), де були залишки житла та 14 поховань.
• Історичні:
Події, які проходили в Чугуєві лягли в основу повісті М.В.
Гоголя «Тарас Бульба».
Недалеко від Чугуєва знаходиться село Малинівка, де відбувалися
події, показані у фільмі-опереті «Весілля в Малинівці».
Вартим уваги є радіотелескоп УТР-2 поблизу Чугуєва, який вважають
одним із найбільших у світі. Тут, біля села Михайлівки, відомий
радянський вчений астроном, академік АН України, професор
Харківського університету М. П. Барабашов більш як 50 років
тому сконструював оптичний телескоп Брауде. Спостереження
з цього телескопу дали змогу зробити атлас зворотнього боку
Місяця.
• Архітектурні:
Володгширо-Богородична церква. Збудована в с. Кочеток у 1700
році для монахів, які жили в чоловічому монастирі. Спочатку
це була дерев'яна церква. В ній зберігалась «Явленна» Ікона
Володимирської Божої Матері. Від цього і назва церкви. Через
роки, коли церква почала Руйнуватись, Харківська єпархія домоглась,
щоб в 1859 році збудували новий, кам'яний храм. Дзвіницю добудували
пізніше.
Ім'я архітектора невідоме, але очевидно що це був талановитий
зодчий. Церква дуже красива, біло-голуба, п'ятиглава, до неї
йшли з усіх навколишніх сіл.
Церква була діючою до 1934 р. А потім, аж до 80-х років, була
в занедбаному стані. І тільки в 1987 р. церкву реставровано.
І зараз кочетокці і віруючі з Чугуєва, інших місць відвідують
цей храм і Дивуються «чуду», створеному людськими руками і
розумом. • Природні:
Ландшафтний заказник місцевого значення «Малинівський». Площа
2256,7 га, Багатий, різноманітний рослинний І тваринний світ.
Представляє велике природоохоронне, естетичне і рекреаційне
значення, а також науково-учбове в якості бази лісового технікуму.
Лісовий масив є стабілізатором мікроклімату, регулятором водного
режиму р. Сіверський Донець, виконує ґрунтозахисні функції.
Ландшафтний заказник місцевого значення «Кочетоцька лісова
дача». Площа 2160,3 га. Унікальний природний комплекс. Лісовий
масив представлений високопродуктивними дібровами природного
походження віком 60-150 років. Має виключно водоохоронне,
ґрунтозахисне, наукове і естетичне значення.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Моспанівський».
Площа 5,0 га. Ділянка на південному схилі яружно-балочної
системи біля с.Моспанове, де ростуть степова трав'яниста рослинність,
живе біля 20 видів і груп корисних комах — запилювачів сільськогосподарських
культур, в т.ч. одинокі дикі бджоли, джмелі, дикі оси, рідкісні
метелики.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Михайлівський».
Площа 5,6га. Ділянка на південно-західному степовому схилі
балки біля с.Михайлівка. Росте рослинність цілинного типу.
Живе біля 40 видів комах, серед яких і основні запилювачі
люцерни.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Студенок». Площа
4,9 га. Ділянка на степових схилах балки біля с. Студенок.
Росте степова рослинність. Живе біля 50 видів і груп корисних
комах, в т.ч. запилювачі люцерни.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Кочетоцький».
Площа 50,0 га. Знаходиться на території Кочетоцького водозабору.
Ділянка, де росте степова рослинність. Різноманітний тваринний
світ. Місце життя корисних комах — запилювачів сільськогосподарських
рослин.
• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
На Чугуївщині жив лікар та вчений Є. О. Мухін (1766-1850)
— лікар військово-медичної академії, який створив перший в
Росії підручник з хірургії.
У Кочетку можна побувати на місцях відпочинку художника і
письменника, приятеля Тараса Шевченка — Якова де Бальмена,
який, приїжджаючи до Чугуєва, зупинявся в одному мальовничому
місці біля Дінця, біля церкви і подовгу там залишався.
Навколишня краса давала йому натхнення для художніх малюнків
і прозових творів.
Набагато пізніше, уже в 70-х роках XX століття в улюбленому
місці Якова де Бальмена в Кочетку на схилі Дінця, збудував
собі невеличку дачу харківський письменник Ярослав Гримайло
і прожив тут 17 років.
Народився письменник 1906 р. в с. Рогинці Вінницької області.
Навчався в Луцькому сільськогосподарському технікумі, де зустрів
поета Володимира Сосюру. Той допоміг йому стати членом літературної
організації «Молодняк» ВУСІПІ. У Харкові Я. Гримайло навчався
в інституті народної освіти.
Ним написані такі книги: «Син лейтенанта», «Кавалер ордена
Слави», «Христя Шовкунова», «Подробиці листом», «Незакінчений
роман». Працював автор у Кочетку, багато описів природи в
творі списані з краєвидів цього краю. Писав він збірки для
дітей, твори про видатних людей: М.Пржевальського, М. Трублаїні,
Я. Галана. Помер 10 квітня 1984 року в Харкові.
У Кочетку є могила професора Московського університету Миколи
Яковича Грота і Його сина — художника, селекціонера Олексія
Миколайовича Грота.
Народжений в Росії у 1852 році, він більшу частину життя провів
на Україні: став професором, утвердився як учений, втілював
в життя свої ідеї, ріс як учений, І тут, на українській землі,
помер. Вирісши в «іменитій» і «академічній» сім'ї, він успадкував
все краще від своїх предків — розум, працелюбність, захопленість
роботою і ін., Закінчив з медаллю гімназичний курс (1871 р.),
а потім історико-фІлологічний факультет Санкт-Петербурзького
університету. Коли закінчив університет (відділення філософії
і психології"), його відразу запросили працювати викладачем
філософії до Ніжинського історико-філологічного інституту
князя Безбородька.
Професор М. Я. Грот у своїх статтях проповідував не матеріальний,
а духовний початок. Всі інші ідеали (правди, краси добра,)
— вважав він, виходять із пізнання в собі загальних законів
верховного розуму, творчої свободи, морального обов'язку.
У Москві дивувались, скільки сил Микола Якович доклав, щоб
створити Психологічне товариство в Москві, а потім поїхав
на Україну , він любив природу цього краю і його людей. М.
Я. Грот заповідав поховати себе в Кочетку. Тут він і похований,
в огорожі церкві, де хоронили тоді тільки дуже талановитих
людей.
Після смерті філософа за допомогою брата Костянтина і Льва
Толстого вийшла книга спогадів, серед яких і листи М.Я.Грота
до Льва Толстого, частина листів цих двох велетнів духу зберігається
в шкільному музеї Кочетоцької ЗОНІ і з ними можна познайомитись.
В Кочетку жив і старший син М. Я. Грота — Олексій Миколайович
(1880-1965 р. р.). Був талановитою особистістю. Закінчив Московську
гімназію, фізико-математичний факультет Харківського університету.
В 30-роки О. М. Грот повертається в Кочеток, де пройшли роки
дитинства. Жив з дружиною на березі Дінця, писав картини,
займався селекцією. Вивів ЗО видів зимових яблунь, 150 жоржин,
80 гладіолусів.
Після війни викладав у середній школі німецьку мову, намалював
багато картин, з яких, на жаль, мало залишилось у його родичів.
Був учасником сільськогосподарських виставок у Харкові і Москві.
Похований в Кочетку на старому кладовищі.
• Музеї:
Музей води.
Музей води в Кочетку — унікальний, створений він колективом
умільців ВУВГ «Донець» (Кочетоцька водогінна станція), відкритий
в 1982 р. Спочатку він іменувався як музей бойової ї трудової
слави водогінної станції, а потім здобув статус Музею води.
У ньому більше 2000 експонатів. Головну роль в створенні музею
відіграв талановитий інженер Комаров Сергій Лук'янович.
У музеї можна одержати цінну інформацію про воду взагалі,
про історію Сіверського Дінця, про будівництво водогінної
станції в селищі і т.п.
Чугуїв
місто обласного підпорядкування
Площа— 12,8 км2 Населення — 36,8 тис. осіб
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
Початок заселення чугуївських земель сягає в глибоку давнину.
Про свідчать чисельні археологічні знахідки на території міста.
Тут виявлено 3 поселення періоду бронзи (ІІ-І тисячоліття
до н.е.), скіфське поселення та городище (V-ІV століття до
н.е.), поселення раннєслов'янського часу (ІІ-ІV століття н.е.)
та городище періоду Київської Русі.
• Архітектурні:
Архітектурний вигляд Чугуєва склався в період військового
поселення. Зараз Чугуїв — єдине у країні місто, де збереглися
планування, окремі будинки і цілі ансамблі центра військових
поселень.
У північній частині головної площі міста розташована сувора
трьохповерхова будівля, офіційне призначення якої підкреслюють
рівні білі стіни, невеличкі карнизи й відсутність ліплення.
Тут розміщувались корпусний, дивізіонний і окружний штаби
військових поселень. Пізніше в ньому знаходилось училище воєнних
топографів, де навчався 1. Ю. Рєпін. Над будівлею здіймається
башта з годинником й оглядовою площадкою, звідки відкривається
панорама всього міста. Цікаво зауважити, що плани забудови
військових поселень опрацьовували відомі архітектори Росії
В. П. Стасов і А. П. Брюлов. Багато будівель тепер проголошено
пам'ятниками архітектури.
Найбільше враження з архітектурних споруд створює Покровський
собор, що в західній частині площі. Побудований у 1826-1834
рр. замість старого дерев'яного Преображенского собору. Пізніше,
у 1872 році собор перебудовувався. Первісний будинок був квадратним
у плані, з куполом на широкому барабані. З трьох сторін —
південної, східної і північної примикають портики, підтримувані
чотирма колонами. Дзвіниця стояла окремо. Собор і дзвіницю
з'єднувала крита колонада з 16 колон, що стояли по 4 у 4 ряди.
У 1872 році собор добудували теплою церквою, що з'єднала основний
обсяг храму з дзвіницею, колонада зникла. Загальний вид будинку
утратив свою імпозантність, але і після перебудови храм залишався
одним з найкрасивіших будівель у місті.
З півдня площу обмежує двоповерховий будинок — зразок російського
класицизму в архітектурі. На Гвардійській вулиці, яка починається
з площі, розташовані торгові ряди, оточені галереєю, що схована
17-арочною аркадою.
Зі східної сторони площі, поруч з корпусом військових топографів,
знаходиться невеликий дерев'яний будиночок з 6 кімнат — колишній
шляховий палац царя. Будинок являв собою зразок шляхового
палацу розташованого в одному з пунктів поштового тракту.
Чугуївська інтелігенція дуже дорожила цим пам'ятником і пропонувала
улаштувати в ньому музей. Шляховий палац, побудований у 1838
році, зберігся. Розписи і меблі не збереглись.
• Місця пов'язані з життям та діяльністю видатних осіб:
Чугуїв дав нашій країні видатних людей. 24 липня (5 серпня)
1844 року в родині чугуївського військового поселенця народився
великий російський художник Ілля Юхимович Рєпін. У Чугуєві
Рєпін виріс, здобув загальну, а також початкову художню освіту
в корпусі топографів та в майстерні І. М. Бунакова. Пізніше
Рєпін писав, що свої «університети» він проходив у Чугуєві,
на Україні та на Волзі, де спостерігав народне життя. Український
народний побут підказав йому тему «Вечорниць».
Чугуївський період життя Рєпіна був найпліднішим. Тут він
написав такі картини, як «Протодиякон», «У волосному правлінні»,
«Портрет Софії Любенької», «Клич Мініна Нижньому Новгороду»,
«Мужик з лихим оком», «Мужичок з полохливих». Тут же, в Чугуєві,
у художника виник задум картин «Запорожці», «Арешт пропагандиста».
Рєпін мріяв побачити Чугуїв красивим і створити «Діловий двір».
На його думку, це мала бути художня народна академія, яка
б готувала художньо освічених людей. У цьому учбовому закладі
Рєпін збирався викладати, назавжди оселившись у Чугуєві. Перша
світова війна перешкодила будівництву.
І. Ю. Рєпін до кінця життя підтримував зв'язок з рідним містом.
Чугуївці свято бережуть пам'ять про свого великого земляка.
У липні 1944 року в Чугуєві було урочисто відзначено 100-річчя
з дня народження РєпІна. Тоді ж тут закладено парк його імені.
На місці, де стояв будинок, у якому народився Ілля Юхимович,
встановлено меморіальну дошку.
4 листопада 1956 року в центрі Чугуєва було відкрито пам'ятник
видатному митцю роботи його учня —¦ скульптора М. Т. МанІзера
та організовано дитячу художню школу Ім. Рєпіна, при якій
створено картинну галерею.
У сім'ї капітана Чугуївського уланського полку М. М. Кова-левського
в 1851 році народився Максим Максимович Ковалевський (1851
-1916 рр.) —¦ видатний російський вчений, юрист, Історик,
соціолог і політичний діяч. К. Маркс і Ф. Енгельс високо цінували
дослідження М. М. Ковалевського. називали його «другом по
науці» Ковалевському — єдиному з росіян — Маркс подарував
примірник перошого тому свого безсмертного твору — «Капітал».
У місті також народилися і здобули освіту російський письменник
і публіцист Олексій Григорович Євстаф'єв та збирач українських
народних пісень, хоровий диригент професор Олександр Іванович
Рубець
1837-1913 р р.).
З 1845 р. в Чугуєві жив український письменник С. В. Олександров,
автор поеми «Вовкулака».
|
