Похід с.Ділове-м.Рахів(Мармароси) 20-23.09.2020

Захотілося помилуватися осінніми мармаросами от і вирушили в мандрівку.Поїздом приїхали в Рахів,тільки вийшли з вагону як нам вже місцевий таксист запропонував відвезти нас в Ділове.Ми погодились щоб не втрачати час до першого автобусу так як приїхали рано в Рахів.Запакували речі в багажник,доволі вмісткий бус в якому ми розсілися і виїхали в Ділове.Під розповіді таксиста про наслідки цьогорічної повені та місцеві туристичні родзинки ми під'їжджаємо до географічного  центру Європи де робимо зупинку для фото.

Зробивши фото їдемо далі,водій нас підвозить до самої прикордонної застави.Здаємо свої паспорти для перевірки,довелось чекати хвилин 40.І от дозвіл отримано і ми вирушаємо на маршрут.Вирішили пройти не натоптаним маршрутом а через вершини Погар та Жовта вийти на кордон з Румунією та рухатись ним до Піп Івана мармароського.

По дорозі заходимо в магазин та докуповуємо продукти і йдемо до мосту щоб перейти річку Тиса.За мостом наш маршрут відходить праворуч,там переходимо ще через один місточок потік Білий і починається підйом.

Трохи пройшовши зупиняємось для фото на фоні Ділового зверху.

Потихеньку набравши висоту ми виходимо на лінію кордону де трохи відпочиваємо та обідаємо.

Відпочивши йдемо по просіці лісу де зустрічаються прикордонні стопчики наші та румунські.Доречі наші виглядають охайно вони викрашені а румунські занедбані а місцями просто повалені

По дорозі смакуємо ожиною та чорницею,там в деяких місцях ягод дуже багато.Потихеньку просуваючись вздовж кордону нас застає вечір.Зупиняємось на ночівлю недалечко від стопчика 347 знайшовши рівне місце під намети.

Наступного дня поснідавши та розділивши воду якої в нас залишилось менше півтора літри на чотирьох ми вирушаємо далі.На цей день було заплановано дійти до полонини Лисичої де хотіли заночувати.Потихеньку виходимо до гори Полонинка з якої відкриваються неймовірні пейзажі на мармароські гори,видно нашу ціль Піп Іван в напрямку якого ми рухаємось.З цього місця починаються відкриті ділянки маршруту.

Перепочивши ми продовжуємо йти і наступна наша ціль це гора Щербан.Підійшовши до підніжжя ми зупиняємось для невиличкого привалу перед штурмом))Потихеньку виходимо на вершину і ось ми на ній.

Залишається піднятись на ПІМ та спуститись на Лисичу.А час потихеньку підбирається до вечора тому потрібно йти.Вийшовши на відрог ПІМ ми вирішуємо не йти до вершини так як хотілося води яка є знизу та були досить втомлені і піджимав час.

Спускаємось в сторону Лисичої,біля струмочка зустрічаємо дівчину яка подорожує одна та стала поблизу на ночівлю.Набравши води ми спускаємось вниз рухаємось під світло ліхтариків так як надворі вже темно.Ночувати вирішили в будинку КБЗ,але в кімнаті було зайнято іншими туристами тому ми заночували на горищі.Вечеряємо та вкладаємось в свої тепленькі спальні мішки.

Ранок як і попередні досить сонячний та теплий.А сьогодні в планах зайти на Петрос мармароський та гору Берлебашка.Рухаємось в напрямку полонини Квасничок на якій знаходить одноіменний готель.По дорозі є джерела тому з водою проблем немає.З  полонини відкривається чудовий вид на румунські гори,споглядаємо на цю красу.Вийшовши на перемичку між Петросом та Берлебашкою вирішуємо що першу вершину залишимо так як по часу не встигнемо.Справа в тому що двоє наших друзів будуть повертатись в Ділове та на Рахів в них в 18 годині потяг.Як завжди перед підйомом на гору відпочинок і з новими силами йдемо на Берлебашку.

В деяких місцях крутенько,але ми долаємо відстань до вершини досить легко.Мабуть на вершині майже годину проводимо за фото та насолоджуємося видами з неї.

Збираємось та йдемо вниз,прямуємо в напрямку полонини Берлебашка.На роздоріжжі Ділове та полонина Берлебашка прощаємось з хлопцями,для них похід закінчився.Дорогою до полонини зустрічається декілька струмків з смачною водою,проблем з нею не має.

Далі наш шлях пролягає до полонини Магура мальовничою стежиною по різним сторонам якої розтелені килими з моху.Місця просто казкові,це одна з найкрасивіших стежин Карпат.

Прогулюючись стежиною виходимо до болота перед самою полониною,ще трішки і ми на місці.

Ставимо намет,розпалюємо ватру вечеряємо і спати.

Зранку поки збирались то на полонину приїхав місцевий житель на мотоциклі,стали з ним розмовляти.Розповів що ті болота колись давно були  гірськими озерами в яких купалась ще його бабуся.А перед ними ми проходили великі кам’яні валуни то місцеві їх називають чортові ворота.Цікаво було послухати такі розповіді та дізнатись про цікаві місця.Сьогодні плануємо дійти до Рахова де будемо ночувати.

Дойшовши до роздоріжжя за горою Менчул вирішуємо йти не маркованою дорогою через гору Вибчина,а маркований маршрут повертає праворуч.Нам місцевий на Магурі підказав що цим шляхом буде краще спускатись в місто.

Проходимо невеличку полонину і при заході в ліс бачимо красивий камінь на якому гріх не зробити фото

Потім після гори Вибчина почався затяжний спуск у місто.По дорозі милувалися краєвидами,Рахів як на долоні.

На другий день ми повинні зустрітись з нашими друзями з Одеси з якими підемо на Свидовець.У вечері ми погуляли по місту та пішли спати щоб добре відпочити перед наступними пригодами уже на іншому гірському масиві.