В полоні Браїлки

В кінці березня спланували поїхати в Карпати. План простий: з Квасів піднятися на Близницю і далі йти по невисоким полонинам в сторону Рахова і Ділового. Думалось, що на тих полонинках снігу на південних схилах небагато (наївний).

Зібралось нас четверо: я, два хлопця з Волині і ще один з Донецька. Виїхали на Коломию нічним поїздом 22 березня цієї весни. В Коломиї сонячний ранок. Пересадка на поїзд Київ-Рахів. Долини вільні від снігу, на верхах біліє! Біля Квасів лінія снігу опустилась дуже низько. Місцевий сказав, що випав він два дня назад, а на полонинах лежать пласти зимового.

Починаєм нелегкий підйом!

В зоні букового лісу почалися сніжні "поля"!

На полонині Браїлка снігу ще більше.

Тут стаєм на обід. На горизонті видно кусочок Чорногори і повністю Мармароський масив.

Розбредаємось по околицях знайомитись з місцевістю.

Досить скоро посилюється вітер, з горизонту поступово пропадають всі далекі, а потім і близькі гори. Видно як підходить сніжний заряд!

Починається заметіль!

Після короткої наради вирішуєм залишитись на ночівку на Браїлці. В одній з колиб є залізна буржуйка з лежаками, на яких ми вчетвером поміщаємось.

Дрова є в великій кількості вниз по схилу в старому буковому лісі. За водою приходиться йти, по засипанній снігом стежці, досить далеко.

Два бука, які зрослись між собою, стережуть її!

Буря на вечір підсилюється. Мало того, що сипить безперервно сніг, ще й сильний вітер піднімає його на верхніх схилах і хмарами несе вниз на нас! В лісі стоїть постійний гул, ніби там їде поїзд... Попереду непроста ніч.

Вночі шумів вітер, налітав сильними поривами, в щілини засипав в колибу мілкий сніг. Сніг сипався на обличчя, від чого воно було постійно мокре. Старався спати на боку - так менше попадало. Цілу ніч в грубці горів вогонь і було відносно тепло. Повної закладки дровами хватало на 1,5-2 години. На жердях висіли для просушки речі і взуття.

Ранком, вийшовши на вулицю, зрозуміли, що погода не змінилась. Вітер дув з ще більшою силою, несучи, майже горизонтально, маси снігу!

Загальний вид на Браїлку вражав!

На відкритій місцевості важко навіть стояти - вітер вистужує, мілкий сніг січе обличчя.

Але ж не сидіти цілий день в колибі! Всі розбрелись: хто за дровами, хто за водою, хто на екскурсію. Я з Саньою пішов вверх по схилу

Вітер з чистих місць зриває сніг і намітає його величезними кучугурами і карнізами на межі лісу, на схилах ярів.

В лісі, де так не мете, сніг падає більш рівномірно. За ніч його насипало біля 7-10 сантиметрів.

 

Мете на узліссі!

Ближче до обіду, через хмари снігу, інколи стало пробиватись сонце.

Стара літня напувалка для корів, видовбана з цілого дерева.

Засипає колиби.

Після обіду Діма і Рома вирішили перевалити через Близниці до Драгобрата. Недовгі збори і вони відправились на підйом. Ма з Саньою залишились. Прогноз на завтра передавав хорошу погоду. Будемо штурмувати завтра! Зайнялись заготовкою на ніч дров, принесли води.

В перерві можна попити чашечку кави з видом на гори))

На вечір в хмарах почали з"являтизь розриви. Ситуація на небі і землі мінялась досить часто.

Проглядає полонина Донесівка.

Хлопці ввечері вернулись. На Близніці сніговий шторм. Видимість 3-5 метрів, вітер валить з ніг. Вони почали втрачати орієнтацію і тому повернули по своїх слідах.

В сутінках пройшовся по полонині, спостерігаючи  драматичний захід сонця.

Вітер піднімав купи снігу. Важкі хмари знову почали накривати вершини. Все видавалось досить зловіщим!

 

На ніч стало різко холодати. В колибі принесений сніг на підлозі вже не танув. Через розриви в хмарах побачив навіть Велику Ведмедицю. Згодом почав підійматись місяць. Вже не сипало через щілини снігом на лице, але як тільки притухав вогонь в грубці - температура одразу падала до нуля.

Ранком, вийшовши з колиби, одразу побачив голубе небо, легкі хмари і сонце!! Саня десь з п"яти ранку бродив з фотоаппаратом по горі.

З димаря весело підіймався димок. Температура близько п"ятнадцяти градусів морозу, сніг під ногами рипить, як лютою зимою...

Ранком неспішні збори і вирушаємо наверх!

Досить швидко дійшли до полонини Стримческа.

За засніженими ялинками проглядає гора Стара і невелика поляна на її схилі, на яку, волею долі, нас закинуло пізно ввечері ))

Фотографую пейзажі ))

Колиба серед смерек в північно-східному цирку Близниці.

Заглядаємо в цирк.

Вид на засніжені полонину Великий Бичків і гору Апецьку.

На вершині!

Вид з Близниці:

1) Гора Менчул

2) Полонина Красна

3) Боржава

4) Хребет Пішконя

5) Горгани

Вид на Петрос, Говерлу і Чорногорський хребет.

Карнізи Близниці. Вчора тут хлопці в хуртовині боялись заблудитись.

Свидовецький масив

З Близниці почали спуск в сторону полонини Донесівка і гори Старої.

Курна колиба на схилі гори Переслуп.

В сідловині гарне місце. Сюди по схилам підіймаються буки. Добре місце для стоянки.

На горизонті Пертрос.

Далеко внизу видніється полонинка з багатьма колибами. На жаль, не знаю як вона називається.

Переходимо сніжний гребінь.

Вид на західний схил хребта.

Піднімаємся по схилі гори Стара. 

 

Вид на полонину Донесівку. Далеко за ними величні Мармароси.

Вечір на горі Стара.

Хребти в сторону Румунії.

Вид на вечірню Близницю.

На вечірній полонині.

На ніч спустилися по схилу через буковий ліс до колиби, яку надивились зверху.

Я більшу частину з"їзжав, як на санках. Під низом пласти закам"янілого снігу, зверху пухкий, якого дуже багато. В сутінках скотились на велику поляну з курною колибою. Розвели в ній вогонь. Дим виїдав очі, прокопчував одежу. Довго варили чаї, сушили взуття.

Я ліг спати в двох спальниках прямо на землю, накрився тентом. Хлопці спали на лежаках. Діма не спав зовсім, палив на вулиці вогонь. Світив місяць, під ранок посипало сніжком, коли виходили, в лісі кричала сова. Всі вирішили спускатись в долину і їхати до дому. Я, з великою неохотою, теж почав збиратись з ними. Не хотілось самому ходити по засніженому хребті.

В колибі лишили кілограм вермишелі і кілограм гречки. Я їх підвісив, щоб не добралися миші. А на Браїлці хтось лишив вермішель і картоплю. То ми картоплю виїли, а лишили круп.

Назад на хребет ледь видряпались по міцному насту.

Колиби на полонині Беліна.

Полонина Беліна.

 

Полонинки на спускові.

Над Тисою.

P.S, Хлопці за один!! березневий холодний сонячний день, який був в поході, спалили собі обличчя. В декого навіть шкура злазила. Ніколи б не подумав! В них були червоні обличчя і червоні від диму очі. Мене спасла бейс-болка, яка закрила обличчя, тільки верхню губу припекло, і те, що я одразу в курній колибі, в останню ночівку, ліг на землю, де менше диму. Тому очі в мене не були червоні. Саня казав: " Ты выглядишь посвежей за нас!" А взвгалі, червоні морди були безкінечним поводом для їдких жартів типу "Три дня в колибі квасили))", "Смердить від вас, як від вуйків з полонини"