Пейзажі початку зими на полонині Кукул

-Роман, ты чего весь поход не куришь?

-Мне сейчас не до этого, мне бы выжить!

Розповідь по свіжих враженнях.

Хребет Кукул розташований на південний захід від Ворохти. Наша невеличка група з чотирьох чоловік стартувала першого грудня з залізничної станції цього невеликого карпатського містечка.

Крайні вулички Ворохти на диво безлюдні. На обледенілих дорогах зовсім не видно людей, хоч і будній день.

Вже в лісі, на підйомі, прив"язався малий собачка. Він і ночував з нами потім. Все принюхувався до харчів і старався залізти на стіл. Я його зразу попередив: "-З"їж моє куряче стегно, то я з"їм твоє!"

Погода похмура. Верхи затягнуті хмарами. Ближче до полонин інтенсивно посипав сніг. В лісі, під смереками, снігу не багато. А ось на полонині 15-25 сантиметрів. Одразу вишикувались в лінію, по черзі міняючись.

На гребіні пару напівзруйнованих колиб. Песик обслідує їх на наявність їжі.

За перевальчиком завернули навскоси по схилу до полонини Закукул. Переживав, що в снігопаді буде важко її знайти.

Тут є велика колиба з пічкою. В ній два хлопця з Київа. Будем ночувати разом. Заготовляємо дрова. В нас є пилка і сокира. Полонина дуже живописна, а тут ще не надовго виглянуло сонце.

В бік Чорногори нічого не видно. Хмари перекочуються з хребта на хребет, посипаючи землю сніжними зарядами.

А в колибі вже привітно димить комин.

До вечора було похмуро.

А на самому заході сонця, нежданно відкрився Свидовецький масив.

Першу половину ночі проглядував місяць з білим ореолом. Він то пропадав, то з"являвся. В дві години ночі посипав мілкий сніг. Він не зупинявся до самого ранку і потім майже цілий день. В колибі тепло. Кожен чергував біля пічки по годині.

Ранок похмурий, валить сніг.

Хлопці з Київа по нашим слідам ідуть на Ворохту. Собачка побігла з ними. Ми ж ідемо по хребту.

Залишаєм полонину Закукул.

Помалу, грузнучи в снігу, прходимо полонину Озірці. Тут теж є колиба з пічкою.

Далі по курсу полонина Середня. Похмура погода і інтенсивний снігопад накладає свій відбиток на пейзаж.

В лісі можна посидіти під смереками.

Серед мряки і снігопаду ледь знайшлась полонинка Григорівка. Завертаємо сюди.

О, круто, тут є пічка, напиляні дрова!

Ночувати будемо в теплі. З вікна вигляд на засніжений ліс. З нами ночує пара з Волочиська. Іван каже, що з цього вікна в хорошу погоду видно Чорногору.

Полонина розташована на гребіні бокового відрогу від Кукульского хребта.

Вечір зимою довгий. Але в колибі весело і тепло. Час від часу виходим на вулицю. Там вітер і сніг. Вночі піддержували вогонь в печі. На ранок всі наші учорашні сліди заметені.