Зимовий похід на г. Фаркеу, Румунія

Маршрут: Івано-Франківськ - Солотвино-1 - Сігету-Мармацієй (Румунія) - с. Репедя (Кривий) - оз. Віндерел - г. Фаркеу (1 961 м.) - і назад.

Тривалість: 5 днів (з добиранням), маршрут - 34 км. В теплу пору можна пройти маршрут і за день.

Складність: середня. Взимку вимагає обережності по обходу лавинонебезпечних схилів та карнизів.

Спец. спорядження: обов'язково кішки, бажано трекпалиці, льодоруби, снігоступи.

Христя:
     - Всім привіт,ця розповідь про нашу поїздку в нашу сусідню державу Румунію, на зимову вершину Фаркеу, яка відбулася 24 - 29 січня 2018 р.

Довідка: г. Фаркеу (Фаркау, Фаркаш, рум. Farcău) — найвища вершина в Мармароському гірському масиві. Висота — 1961 м. Розташована на півночі жудеця Марамуреш (Румунія). Рельєф і рослинність вершини — типові для гір Мармароського масиву.

     - З Анатолієм познайомилася в горах, і це стало стимулом для того, щоб рвонути десь за кордон. Я з Івано-Франківська і Анатолій також, тому нам легко було все це узгодити за кружкою теплого чаю).

     - Толік, ти біометричний маєш і страхівку?- це було моє головне запитання))

     - Маю!

     - Тоді гайда!!!))))

Наші обереги

     Квитки на поїзд купила заздалегідь, тому що там з квитками завжди проблематично. Прямого потягу до Солотвино немає, тому придбала квитки до Львова з пересадкою через 40 хв. - до Солотвино-1.
     Рюкзаки спаковані, виходжу до потягу... Толіка немає... 3 хв до відправки... Толік біжить..))))

Толік:
     - O zi buna! Привіт!) Потяг стартує з Франківська о 17-01, у Львові о 20-05. Поїзд до Солотвино - о 20-45. Квитки досить дешеві (плацкарт) - сумарно туди-назад 196 грн. з особи. 

Вже у вагоні згадав, що не взяв... каремата!(( і це в зимовий похід! Дзвінок другу у Львів - і експрес-доставка килимка до залізничного двірця))

День 1.
     Вранці мав необережність спитати у провідника, звідки ближче до пішохідного переходу - із зупинки Солотвино-Лікарня чи Солотвино-1. Він, падлюка, сказав з Лікарні. Так ми пройшли зайвих 5 км.(( Бо з кінцевої - реально 15 хв. пішки. (потяг прибуває о 09-05).

Розпродаж спорядження))

Христя:
     - На кордоні ми поміняли гроші, приготували документи і кошти... Кордон ми перетнули без проблем: питали куди ми йдемо, і чи не маємо сигарет з собою чи алкоголь. 

 

Толік:
     - Для перетину, окрім біометричного паспорту, необхідна страхівка та сума в леях та / чи євро. Обміняти гривню на валюту можна просто перед прикордонним пунктом у місцевих мінял (1 лей - 7,9 грн.). Хоча у нас, окрім паспорту, нічого не перевіряли. Але то як повезе...
     Щодо страхівки. Зважаючи, що похід зимовий, купив в ПЗУ на 4 дні з покриттям активного спорту, в т.ч. гірського туризму,- вартує 211 грн. (звичайна десь 120 грн.).

На мості через ріку-кордон

     Лавинна лопата, льодоруби, каска та рантові черевики видавали в нас отпєтих контрабандистів, тому румунські митники для проформи поляскали по заплічниках (а одна працівниця - мене нижче рюкзака)) - і ми в Євросоюзі.

Христя:
     - От і Румунія) І перше місто Сігету Мармацієй... 

 

Містечко гарне - не велике, вабить своєю простотою і старими будівлями...
     Але в нас не було багато часу, і по системі MAPS.ME (безкоштовний застосунок для мобільних пристроїв на основі вільної географічної (геопросторової) бази даних OpenStreetMaр), знайшли автовокзал, звідки добралися до мальовничого села Repedea (квиток 14 lei). По дорозі я насолоджувалася дорогою (хоть яйце коти), знаками дорожніми (їхньою кількістю), будиночками і їх дерев'яним оздобленням. До села ми їхали 1 год і 35 хв. Водій нам чемно підказав де вийти і де можна купити щось поїсти)) Люди там мало знають українську мову, але розуміють коли до них говорити)))

Толік:
     - Ну, я б посперечався, що нас мало розуміли: і в Сігету, і в Репеді кожен третій розуміє та може пояснити ламаною солов'їною із вживанням давніх слів. Все-таки сусідство дається взнаки. Українська порятує більше, ніж англіська. Приємно, що в прикордонних селах вітаються "Добрий день", назви продубльовані нашою. Така ж картина і по той бік кордону - Солотвино гутарить румунською))
     До речі, укр. мобільні оператори тягнуть в Сігету аж до автовокзалу. Тільки в Україні пильнуй, щоб не говорити в роумінгу (переведи в налаштуваннях вибір мережі з автоматичного в ручний режим).
     Автовокзал знайти просто: виходиш з прикордонного пункту - прямуєш прямо 10 хв. до залізничного переїзду - за ним перший поворот наліво - і ще 8 хв.

     Автовокзав вразив: містечко навіть не райцентр, а в середині зручно, м'яко, тепло. Біля диванчику - столик, за яким ми пообідали. Туалет безкоштовний, і, тільки уяви, є рідке мило та папір. Дивина.., темний народ, не знає, що можна то все поцупити додому...

Румун у нас часто називають циганами - мовляв, злодійкуваті та брудні. Констатую, шановні, цигани - то тепер ми((

     Маршрутка (комфортний Мерседес із зручними сидіннями і теплим салоном) стартує о 13-15. Квиток купили одразу у водія. Дорога, як вже Христя написала, мальовнича, особливо, коли йде лісом і горами - серпантини та поворот за поворотом...

Христя:
     - В Репеді на зупинці є магазин з wi-fi, але пароль питали у власників. Підключилися, повідомили рідним, що ми вже в Румунії, останні пости в FB. Подивитися на карту і вивчали подальший маршрут.

Магазин з продуктами та Wi-Fi. Перед ним - поворот і старт маршруту.

     За магазином поворот - і стартували по мітках (маршрут промарковано добре), але постійно потрібно дивитися за ними. 

Толік:
     - Із села до Фаркеу йде два маршрути - один (правий) відрогом та верхом із гарним краєвидом. Ми ж пішли лівим - прямо до кінця села. На стовпах сині вертикальні мітки. Пройшли попри електропідстанцію. На виході з Репеді біля дороги багато загонів для овець, де вони перезимовують.

 

Але стережись - їх охороняють дебелі вівчури породи румунська пастуша. І деякі не присилені(( Тримаючи трекпалиці наготові, задкуючи від їхнього насідання, оминули небезпечну зону. 

     За селом нас зустрів патруль Policia de Frontera на авто Дачія Дастер (їх тут збирають). Полісмен привітно і українською поцікавився, куди прямуємо та побажав вдалої мандрівки.

Дійшли до лісництва.

		Зверни увагу на останній знак внизу - не годуй ведмедя!!!))

Дійшли до розвилки - нам правіше через міст.

   За мостом - повертаємо вліво і вгору.

Хоча маршрут і добре маркований, але подекуди на роздоріжжях непроставлений, тому постійно звіряємся з Мапс.мі. Раз це порятувало від зайвого гаку.

Христя:
     - Йшлося легко і сміливо) Бачили багато слідів диких звірів: лисички, кабанів, зайчиків) Подолавши 8 км, ми збилися з ніг, було вже доволі пізно (близько 22 години), дійшли до колибки і впали там на ночліг. Температура ввечері -7, без вітру. Дрова були, натопили пічку-буржуйку, повечеряли і повкладалися)) Довго ще розмовляли, ділилися враженнями побаченого... Планували завтрашній маршрут, коли вставати і коли вирушати. Колиба була маленька, в теплих спальниках і під звук тріскотання дрів ми заснули...

 

Толік:

     - По дорозі ми бачили ще дві стаї, не позначені на нашій карті. Були зачинені на висячі замки. До третьої ми дійшли втомлені, адже із набором висоти збільшилась глибина снігу. Подекуди брели майже по-коліна. До запланованої колиби залишався 1 км., та Хрится вдало підказала - ночуємо тут. 

     Ця колиба-стая теж була замкнена, але чудом льодоруб підійшов як ключ)) (Цікавить твій коментар - а чи варто було заходити?)

 

День 2.

     - Ранок почався з будильника мого телефону, який навела напередодні на 6 год) і у нас заразу почалася жара)))):
- Толік, вставай!
- Ще трошки)) Інтересно чи мої капці і шкурпета висухнули!) Христя,а ти вночі дрова підкидала в пічку?
- Та ти шо! Я спала як забита!)))

     Газовий Jetboil зробив чудо, теплий чай і кашку з ізюмом та згущеним молоком))) На вулиці світало вже, і в далені виднілися вогники села Repedea... Це було фантастично красиво... ми милувалися і насолоджувалися тихим і гарним ранком. Небо чисте, вітру не було. Погода нам сприяла для того ,щоб ми стартували на Фаркеу без вагань. Спакувавшись, зачинили колибу і стартували по позначках у верх))

- Христя може не йдемо?Ми ж не встигнемо вернутися назад!
- Йдемо! І не думаємо! О другій будемо на Фаркеу!

- Та най то всьо !Йдемо!
- Всьо буде пучком))) Я ж з тобою))))

Толік:
     - Стартували бодренько, але через 100 м. мій оптимізм щез - сніг по коліна, інколи провалювався по самі текстикули)) Про швидкий підйом не було й мови. Христя дала слушну ідею - залишаємо заплічники! Пакуємо штурмові рюкзачки, великі ховаю під ялинами та маскую зверху снігом.
     Йти стало легше, провалювався трохи мілкіше, але розумів, що з таким темпом не встигнемо. Спробував обговорити альтернативні варіанти - та де там,- напарниця заряджена на сходження!) (Зараз мушу визнати її правоту - наступні 2-а дні були пасмурні і наша вершина була в хмарах) 

Христя:

     - Сонце піднімалося все вище і вище... і нам здавалося що воно нас обсмажить)))) Так потихеньку долізли до полонини. Перед виходом з лісу підігнали спорядження, немовби очікували чогось серйозного. І справді, тільки вийшли - як вітер ударив в обличчя!

     Біля колиби побачили на призьбі крісло))) Офісне крісло!!! і тут у Христі розігралася фантазія і ми почали псіхувати))))

Толік:

     - Зручно було відпочити гузиці в м'якенькому кріслі))

До цієї колиби перехід з місця ночівлі (1 км.) по глибокому снігу бе з снігоступів зайняв 40 хв.

     Привал, перекус - і в перед!

 

     За стаєю цікава дзюбата вершина. На її чубку бачили чорну фігуру. Невже турист? Чи прикордонники засаду на контрабасистів влаштували?)

Христя:

     - Після колиби лісу вже немає....Просторі і безкраї "плата". Сніг був з кірочкою,тому місцями могли йти швидко поверх нього, а місцями і провалювалися по пояс(( 

- Христя,давай фотку біля цієї таблички))

- Та то тих табличок куча буде ще)))) Ходи вже...бо часу немає ніц...!))

Толік:
     З цього перевалу вже видко рідні вкраїнські Мармароси))


Маршрут вже потребував обачності - обходили лавинонебезпечні схили та карнизи. Дотримувались елементарних правил безпеки - до краю урвищ не підходили, тримали дистанцію між собою, потенційно-небезпечні ділянки пересікали у максимально пологих місцях...
     Сонце дійсно припікало, а кремом від засмаги залишився внизу. Раджу вберегти шию і скроні завдяки бафу

Христя:
     -Маршрут тримався правої сторони, тому підйом був різко вверх і вниз, і так разів 5))))

... і тут побачили його....Фаркеу...у всій своїй красі)))) Година була вже за обід....і ми вирішили зустріти захід сонця на вершині)))

     Ось і озеро....ойййййййй...а де воно?)))) Замерше і злилося зі снігом)) і нічого не було ні видно ні зрозуміло)) 

Зате табличка була, то хоть знали що таке є))))

 

     Краєвиди тут просто вражають... Простори ці велетенські і безкраї !Біля озера вже почав дути сильніший вітер, тому ми трішки перекусили і почали вирушати до Фракеу.

Вид на сусідню гору Міхайлек

     Від озера починався різкий підйом на вершину.... Кірка була тверда і дуже слизька... тому без кішок і льодорубів тут не обійшлося... Замети і задуви там страшні... Обриви теж дуже небезпечні, як і карнизи, що звисали з тонами снігу... Тому тут не обійшлося без каски.

     Вітер посилювався і я рвонула вперед, а Толік залишився позаду, бо хотів надіти навушники і слухати музику, щоб вона допомагала йому піднятися на вершину))))

 

Толік:

     - Ніщо так не помагає йти вгору, як Ohne Dich Rammstein (подивись кліп), ну і, канєшно, Du hast з Ich Will))

     Пам'ятали про карнизи, тому йшли на віддалі від краю.

     А тим часом вечоріло...

Христя:

     - Перед самою вершиною було дуже небезпечно,сильні надуви не давали нам пройти на гору, але ми з хитрістю і трішки логікою це зробили))

     Вітер взявся ні звідки! Як рванув! Як подув! Як засвистів! Йой)))) Але це нам не завадило зробити задумане... На вершині ми були о 17.30) Тут і відкрилася нам панорама гір як і Румунії, так і України... Все було чудово видно.. видимість була ідеальна....Піп Іван Чорногірський (Обсерваторія) тут, і Говерла, Петрос, Піп Іван Мармароський, Міхайлик, Піетросул... Все як на долоні...

     Спрагла  за пригодами я почала офігівати (було від чого), споглядаючи вечірнього краєвиду. На протилежному боці горизонту в цей час сонце вже сідало за далекі вершини.

- Христя!А що це ти тут таке задумала? Нащо роздягаєшся? Вишиванка? Віночок? Тут?! Ого!!! 

     І все ж таки з допомогою Толіка я одягнула вишиванку і віночок (який ми ледь не втратили на шаленому вітру), зробили фото, відео...

 ... привітали один одного...

 ... і не могли відірвати очей від заходу сонця...

     А тут і місяць появився (красунчик).Фоткаємся і фоткаєм усю красу. Словами не описати наші почуття. Усвідомлюємо можливість втрати відчуття безпеки. Радість виходу на вершину і споглядання неймовірних пейзажів. З'їдаємо переможну шоколадку. Вітер дійсно не давав насолодитися цим краєвидом і ми стартанули на низ....))))

     Ми почали спуск, вже перед озером вітер трішки вщух, і ми нормально вже йшли не колихалися)))) Ліхтарики не використовували, тому що ніч була на стільки місячна і ясна, як в тій пісні Михайла Старицького "Ніч яка місячна"! Я її Толіку співала до самої колиби))))

Христя:
     - Гріємось і перевдягаємось у сухе. Варимо їжу і багато чаю. Сон застав нас швидко, ось і нова вершина....нові враження і емоції....новий досвід..нові помилки і досягнення. День пройшов ..і я Щаслива!) Мій висновок цього дня: якщо вже п'яніти, то найкраще повітрям!!!!!))) 
     Ми подолали 15 км.
 

Продовження мандрівки, бюджет та більше фото тут.