menu

По малоходженим стежкам Карпат

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 04.08.2018 11:07
  • Просмотров: 2208

Фоторозповідь про семиденний піший похід по дощовим Карпатам в середині липня 2018 року.

Погода з кінця червня установилася дощова і прохолодна. Не дивлячись на неважні прогнози погоди, вирішив йти з сином в похід по маршруту Кваси - Свидовець - Полонина Бичків - Кобилецька Поляна - Великий Бичків. Це близько 80-90 кілометрів. Сину 13 років, в такі довгі походи ще не ходив, але, думаю, вже можна.

Перший день розминочний. Погода в Квасах тепла. Можна загоряти, але по мірі набирання висоти - холодає. На полонині Браїлка гуляє вітер. Тут вже ходим в куртках з піднятими капюшонами.

На Браїлці дві нові колибки, напувалка. З звору в трубах підведена джерельна вода. Тут стоять корови з Квасів. Один газда з сім"єю перебрався з Шисси сюди. Це він побудував нову колибку і провів воду. 

Ми по плану ночуємо тут. Стали вище колиб, натягнули тент біля чорничників. Ягід багато. Дров натаскали з букового переліску.

Трохи пізніше з сусідньої полонини прийши вівці. Покрутились тут і пішли назад.

Син чергував біля табору, а я ввечері пройшовся полонинами в сторону Близниці. На вечір розпогодилось, відкрились і Близниці, і Петрос.

Також багато часу проводив, роздивляючись гори в радянський п"ятнадцятикратний бінокль. Бінокль - це другі ноги))

Ніч безхмарна, вітряна. Прийшлось прижати краї тенту з навітряного боку до землі, щоб не задувало. Вранці в долинах стелилися тумани.

Після неспішних зборів вийшли на траверс Близниць. Через верх я вже ходив, а от на полонинах західних схилів Близниць і Стіга не був. Сьогодні набагато похмуріше. Всі верхи Свидівця затягнуті щільними темними хмарами. Рухались спочатку стежками натоптаними кіньми. Видно і їх самих. Від сідловинки пішла дорога. На ній величезні калюжі, по зворах течуть потоки води.

В кінці полонини Флантус колиба. Роздивився її в бінокль. Не жила. Все заросло травами і кропивою, слідів не видно. А місце живописне: навколо ліси, яких ще ніколи не торкалась сокира лісоруба.

 

Після обіду, через пару кілометрів вийшли ще на одну колибу під горою Жандарм Третій. Тут вівці.

Внизу шумить потічок, що тече з-під гори Стіг.

Починається полонина Урда. Біля ріки стоїть хрест. Наскільки я зрозумів, що це те місце де в 2006 році в лавину попали восьмеро лижників з Чернівецької області. П"ятеро загинуло. Лавина була мокра. В одного лижника була вільна одна рука, він нею відкопав себе, а потім ще двох товаришів і на лижах пішов вночі за допомогою по долині ріки Кісва в Косівську Поляну. А це понад 20 кілометрів.

Вище потічка полонина Урда. Тут на нас насіли великі білі собаки. Прийшлось відбиватись палками, поки не підійшли пастухи.

Від Урди дорога пішлв вниз до ріки Кісва. Навколо старий буковий ліс. Пішов дощик, але дерева він так і не "пробив". Вдягнули тільки чоботи, щоб не мочити кросівок. Через декілька лісових кілометрів відкрилась полонина Геришаска і праворуч - Ярошеска. Дощ кінчився.

Біля колиб паслись коні, вівці з пастухами пішли вверх по струмку до озера Ораті (Геришаска). 

В колибі лиш хлопчина. Посиділи з ним годинку, перепочили. Зимою були велики сніги, обламало на деяких стайнях криші, опори. Тут є дві колиби з пічками, ще одна далі не використовується. Вище по схилу є четверта колиба, там хазяйнує сім"я з вівцями.

Ми пішли далі по річці і піднялись до закинутої курної колиби. Тут стали на ніч.

 

 

Колиба не використовується вже три роки, навколо все заросло кропивою. З обох боків шумлять потічки. Вид звідси на долину гарний. Видно полонину Геришаску, на якій ми відпочивали.

І колибу, вівці з якої ганяють на Ярошеску.

Біля колибки розпалили вогонь. Варив рис. Малий гуляв понад струмок. В колибі дере"яні лежаки, на яких ми зручно розсташувались. Скоро пройшлись овечки.

Їх подоїли і знову пустили пастись.

Розігріта земля парувала. А верхи весь час закриті хмарами.

Вночі щось бігало попід кришу, один раз прошумів сильний дощ. Двері в колибу не закривав, хоч було досить прохолодно. Висота тут над рівнем моря 1350 метрів. Зранку стало одразу зрозуміло, що погода погіршилась. Важкі хмари закутали гори. Вони проходили через нас, закутуючи все в туман.

Вийшовши, одразу почали набирати висоту на полонину Веденяска.  Там, недалеко від нас, стояли вівці аж з Апши.  

Вид назад, на долину потічка, де була ночівка.

Підйом по чорничнику. Тут залишили свої сліди зимові лавини. Місцями здертий дерн. А в одному місці лавина вдарила в великий камінь і просунула його метра три. З одного боку лишилась гола земля, а з іншого зім"ятий пластами дерн. Ще вчора я думав, що то за проплешини? Думав то вівці лежанки поробили, а то лавини!

В долинах похмуро.

Часом пробиваються проміння сонця і висвітлюють гарні картинки.

Долина Кісви йде на південь.

Полонина Веденяска з вівцями з Нижньої Апші.

Тут нас накрив перший дощик. Переседіли його під тентом. Потім переседіли і другий, а потім плюнули і вдягнули прорезінові куртки і штани.

Через туман, ненадовго, відкрилось озеро Геришаска-Ораті. Вершини Геришаски і Догяски щільно закутані в хмари.  Лише в долини часов відкриваються далі.

Пройшлись по Свидовецькому хребту близько п"яти кілометрів. Тут хазяйнують вітер і тумани. За Унгаряскою(1707) завернули з Свидівця на південь на боковий відріг, який тягнеться на десятки кілометрів аж до Кобилецької Поляни. Якщо в районі Браїлки і на Свидівцю зрідка попадались туристи, то далі, аж до кінця похода, ми не бачили більше ні одного.

Місце сходу з Свидовецького хребта.

Першу гору (1604) пройшли траверсом по овечим стежкам.

На схилі навпроти паслись коні.

Під хмарами проглядали полонини Вертеп і Веденяска, по якій ми вранці йшли крізь дощ.

Час від часу все затягувало туманом, налітали хмари.

Вершина Догяска постійно закрита хмарами.

Попереду сонячна полонинка, в кінці якої є колиба. Там ми будемо ночувати.

За сонячною горою є ще одна колиба, яку ми не бачили, але вона є на картах. Певно звідтам приходять ті коні.

Буковий ліс по межі полонини.

В кінці нашої полонинки ціла группа закинутих колиб. В одній з них розміщаємось.

По воду ходив до невеликого звору. Там повно чорниць! 

Втративши висоту, ми вийшли з хмар. Тут майже постійно світило сонце. А такі вершини, як Темпа, Унгаряска, Геришаска постійно були закутані в хмари.

На цій фотографії гора Куртяска. Перед нею залісений невеликий відріг на якому теж розташувалась колиба. Ввечері і вночі там гавкали собаки, дзвеніли дзоники на вівцях, чути було людські голоси. Дуже гарне місце.

Закинута колибка. На задньому плані вузол Геришаска - Догяска.

Від нашої колибки нище, вже в межах лісу, багато старих навісів, загорож, все те поросло буйною травою. 

А тут колись в загорожі держали овечок, на добеньках і стільцях сиділи пастухи, коли доїли їх.

Поруч в купі сміття багато гумових чоботів, незмінного взуття полонинських жителів. Пробував прочитати на них дату виготовлення, щоб зрозуміти, коли приблизно востаннє літували тут люди. Одні розміри і виробники...

Вечір опустився на гори. Я ходив по навколишнім полям і переліскам. Звідси добре проглядала долина Середньої Ріки.

Над Свидівцем  гра світла й тіні.

Сонце зайшло за гору Куртяска.

На сонці добре просушили одежу і взуття. Раз чи два скрапнув дощик. На ніч розташувались на лежаках в курній колибці. Їсти варили на вулиці, дрова совали з букового лісу. Навколо нікого.  Вночі біля колиби було як в прохідному дворі. Все щось бігало, шуршало, пищало. Хтось калатав пляшками з водою на вулиці. В відкриті двері задував холодний нічний вітер. 

Ранок сонячний, небо чисте. Але поступово стягувались хмарки, кучкуючись біля найвищих місцевих вершин. Ми швидко зайшли на першу вершину на нашому довжелезному хребті - Плеську Унгурську. Тут перепочили. Далі по-ходу видніються  вершини Купріня і Опреши. До останньої нам сьогодні, по плану, потрібно дійти.

По хребту іде дорога, місцями натоптані овечі стежки. Вийшли на Курпінь. Позаду видно Плеску Унгурську і громаду Свидівця на задньому плані.

На Купріні є колиба. Тут випавають вівці.

Через невеликий перелісок дорога веде до невеликої плоскої гори Балтин. Там є закинута колибка. Йдемо навдягнуті - холодно і вітряно.

Внизу видніється невисокий паралельний хребетик. Там на горах Мунчел і Мунчел Малий видніються колиби. Пізніше від пастухів на Опреші я дізнався, що там сім"ями літують з худобою газди з Косівської Поляни.

-З жінкою воно веселіше, - додав молодий пастух, якого в Великому Бичкові чекає дружина і троє дітей.

Ніколи не чув, щоб там ходив хтось з туристів.

Знову спускаємось на залісену буком сідловину. Багато розпиляних завалів. Завжди вражаюсь скільки в Карпатах пропадає лісу.

На початку Полинини Старий, яка розкинулась перед горою Опреша  - закинута колиба. Її вже пару років не використовують. Тут близько, тільки на східному схилі Старого, один пастух побудував колибу. Весною прийшов, а її і сліду немає, лиш уламки далеко в буковому лісі. Знесло зимою лавиною.

На карті в західній частині полонини Старий показано декілька колиб. На самому ділі їх вже немає, в кращому випадку кам"яний фундамент. А ось потужні джерела є. Звідси відкривається далекий горизонт. Видно полонину Красна. Я навіть в бінокль роздивився вишку на горі Топаз.

Траверсуєм по гарно натоптаних овечих стежках гору Опреша.

Під вершиною є скальні виступи.

На захід від Опреші відходить довгий живописний відріг. На ньому декілька колиб. Пасуться вівці, коні, бички. Поговорив з хлопцями-пастухами. Вони запропонували ночувати в порожній колибі біля них, на що я з радісттю погодився.

Вид звідси чудовий. Над вершинами перекочуються хмари.

Весь вечір я прокрутився біля пастухів. Дивився як вони пасуть, а потім доять вівці. Коні і бички - ті самі по собі.

На цій фотографії в нижньому кутку видно велику проплешену в лісі на хребті. Я думав чи то вирубка, чи то вітровал. Навів бінокль: пеньків немає, значить вітровал. Пастух розказав, що то минулого року 20 вересня вітер повалив полосу лісу. Казав, що полоса йде аж до самого верху. Той вітровал багато біди наробив. Деякі дороги і стежки позавалювало так буреломом, що до сих пір ніхто по ним не ходить. Ліс лежить вже майже рік, ще рік і він згниє.

Зараз на всіх полонинах Опреші біля тисячі овечок, пару десятків коней і бичків. А колись було 4000 овечок, 3000 корів, багато коней, до 300 бичків. Було народу, як в доброму селі. Були дівчата, було веселіше. Пісні вечорами линули по горах...

Ведмеді в околицях є, але на полонини зараз вони не виходять, сидять по вирубках в малинниках. Старший вусатий пастух казав, що колись зустрів ведмедя на перемичці між Курпіньом і Опрешою. Він переганяв вівці. Собаки почули і обклали велике ведмежа. Пастух і собі давай палкою в нього крутити.  Аж тут налетіла ведмедиця. Всі в різні сторони розлетілись. То казав, що півтори години на дереві сидів.

Ввечері двоє пастухів на конях поскакали в гості до сусідньої колиби.

Сонце сідало за горою Апецька. Після дійки вівці ще паслись до самої темноти. На ніч їх загнали в загорожу.

Вітер знову задував в колибу. Дзвеніли дзвоники на шиях худібки... Спросоня чув, як біля п"ятої ранку доїли пастухи овечок. Повставали пізно. В горах вітряно, ходять низькі хмари. Вершина Опреші закрита. Розпалив вогонь, поснідали, попрощались з пастухами і вийшли. 

По дорозі, траверсом обійшли Опрешу. Там де полонина переходить в залісений хребет, розташувалось ще дві колиби з вівцями. Біля одної стоять дві палатки збирачів чорниць.

Трохи далі по хребту, на полянах ще декілька напівзруйнованих колибок. Пішла довга дорога по хребту, серед букових лісів. Налетів сильний дощ. Ми якраз підходили до полонинки на горі Плешка. Перечекали дощ в колибці. Стало так холодно, що закривали двері, щоб не задувало. Скінчився дощ - пішли далі. Знову задощило на вході в полонину Бринзин. Сіли під величезний бук на краю поля. Він нас добре прихистив своєю могутньою кроною, її дощем не пробило. Поруч ріс ще такий же великий явір. Цікаво, що полонину я відчув, ще не бачачи її, по запаху. Настільки сильні йшли аромати некошених і невипасених квітів! Пройшли трохи далі, а там за сто метрів закинута колибка з поваленою загорожею))

По мірі втрачання висоти рослинність ставала все буйнішою. Появилась ліщина, берізки, дикі яблуні і груші, бузок... Пройшли трохи  і знову змушені ховатись під величезну смереку. Дороги зовсім розквашені, ліс парує...

Здорово потепліло. Повсюди багато грибів, часто чути специфічний запах грибів веселка.

Недалеко від Кобилецької Поляни дорога різко звернула з гребіня хребта і почала серпантином втрачати висоту. Тут нас накрив найсильніший дощ. Перечекали його під тентом. Йшли по струмкам, які десятками побігли по дорогах. В однуму місці біля двох потужних джерел набрали воду. Сильний тріск заставив мене обернутись. Падало і ламалось на ходу величезне дерево. Я часто чув і бачив, як падають в тиху погоду обважілі після дощів дерева.

Після джерела почали придивлятись місце для ночівки на сінокісних полянках.  Метрів за двісті знайшлось зручне місце на викошеному сінокосі під кущами ліщини. Розтягнув тент. В радіусі 10 метрів назбирав лисичок і сироїжок на повний котелок юшки. Сухі ліщинові дрова грять добре. Ніч вперше тепла, є навіть мілкі комарики.

Ранком все затягнуто хмарами. Спустились далі лісовою дорогою в Кобилецьку Поляну. За селом, на мосту, скинули гумові чоботи, вдягнули кросівки. По асфальтованій дорозі, понад ріку Шопурка, до обіду дійшли до села Великий Бичків. Тут вперше за похід зайшли в магазин підкупити продуктів. Спустились до річки. Там на косі влаштували смачний обід і купання. Поправ деякі речі. Якраз почало проглядати сонце. З ріки завернули на невисокий хребет на схід від села. З виду то він невисокий, але поки затопав - піт заливав очі, футболка на спині мокра! Тут вибрали гарне місце з видом на усю долину Тиси. Починав накапувати дощ, тому швидко натягнули тент. З гір насувались чорні хмари. 

За Тисою, на румунському боці, гриміла гроза. Я ще встиг на вогні приготовити їсти.

Поспіхом, до села, тікаючи від насуваючих хмар, пройшов гурт кіз, підганяємих пастухами.

Дощ налітав пару раз, в переривах світило сонце. На вечір ніби розпогодилось. Я сидів майже весь час з біноклем, роздивляючись рух на румунському боці. Як іграшковий проїхав приміський дизель-поїзд. На переїздах стояли машини, пропускаючи його. Гуртами ходили корови і вівці.

Вночі пару раз йшов сильний дощ. Раз виглянув з-під тента і одразу розбудив Арсена. Вся долина ріки залита нічними вогнями. Так гарно! Особливо багато вогнів в румунському містечку Сигіт, в селах Кричунів, Миків, Біла Церква і під нами, в Великому Бичкові.

Ранком дуже похмуро. Над горами темні хмари, над рівниною світліше. Спускаючись по верхнім вуличкам села до ріки, зацінив, як тут, на висоті, гарно жити людям. Чудовий вид, великі нарізи землі біля хат, з городами, садками і виноградниками. В рівнинній частині села вже не так: там тісно і гамірно. Ця частина Закарпаття мені дуже подобається. Особливо райони Хусту, Вишково, Тересви. Скільки раз я тут проходив пішки, їхав на велосипеді, мотоциклі, автомобілі! І все-одно, тягне сюди, як магнітом.

В Бичкові швидко сіли на рейсовий автобус Ужгорох-Рахів. Трошки посиділи в Рахові на вокзалі, спостерігаючи хвилі дощу. Всі гори затягнуті. Пішли обложні дощі. А ми далі поїздами на Луцьк.

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Миша, in_love_with_freedom, Alexander D-Ko, slava_xarkov, MingTian, Arkadievich, uldash, Судьба, Olegtairon, pankotowski, GiantLVV,

Статья не понравилась: Таких нет


Комментарии

Комментировать в форуме...

Миша

Миша

Як завжди чудовi фото та опис. Дякую!

04.08.2018 15:51

Виктор66

Отлично.
Ходил там. И тему свою сделал.
Интересно было читать и свои ощущения вспоминать.
Благодарю.

04.08.2018 16:56
Sergey Palko

Sergey Palko

Дякую, Міша!
Читав, Віктор, ваш звіт на reibert )) Він, до речі, самий інформативний про ділянку Свидовець- Кобилецька Поляна. Ще попався звіт велосипедистів з Києва і звіт про зимовий лижний похід білорусів. І здається все. Там літом мало ходять, а зимою практично ніхто.
Цікаво було зрівняти по вашим фотографіям вид на деякі колиби. За три роки багато чого змінилось!

05.08.2018 09:44

Виктор66

Sergey Palko, благодарю.
Меня особенно радует, когда мои темы полезны туристам для планирования маршрутов. К сожалению, часто приходится видеть, что читают профильные темы но, игнорируют рассказы.
А я, составляя свои темы, кроме прочего, отдаю дань благодарности тем, чья информация помогла мне.

05.08.2018 10:46

Lancer777

Красота! Дякую!

07.08.2018 22:34

Dragonfish

Фото - супер!

09.08.2018 18:27

Henry Morgan

Красота, дякую за розповідь і кадри!

14.08.2018 09:34