menu

Дощовий закарпатський туристичний шлях

Маршрут: смт. Великий Березний — хр. Явірник — урочище Дубовий Гай — траверс г. Домашинський Верх — траверс г. Стінка — с. Стужиця — с. Загорб —  г. Черемха — урочище Багно — с. Лубня — траверс г. Плішка (1068 м) — с. Верховина-Бистра — траверс г. Клева — перевал Ужоцький — г. Перейба (1018 м) — г. Ближня (1040 м) — г. Кінчик (1115 м) — г. Старостина (1229 м) — г. Великий Верх (1309 м) — г. Пікуй (1408 м) — г. Великий Менчул (1036 м) — г. Перегиб (811 м) — с. Біласовиця — г. Татаревиця (849 м) — перевал Середній Верецький — г. Корна (878 м) — смт. Воловець — г. Темнатик (1343 м) — г. Плай (1330 м) — г. Великий Верх (1598 м) — г. Гимба (1491 м) — полонина Боржава — г. Полонина Кук (1190 м) — г. Мунчел (1247 м) — смт. Міжгір’я — хр. Кичера — с. Синевир — хр. Пишконя — г. Негровець (1707 м) — траверс г. Горб — г. Барвінок (1461 м) — с. Колочава — хр. Красний Верх — г. Сигланський (1564 м) — хр. Красна — с. Усть-Чорна — г. Гора Любові (825 м) — хр. Бесали — г. Стоги (1378 м) — хр. Бедевляска — г. Темпа (1634 м) — хр. Свидовець — хр. Апшинець — г. Стіг (1704 м) — с. Ясіня.

Тривалість: 8-30 днів, 300 км.

Привіт. На цей похід нас надихнули команда Ушльопків (The Running Pilgrims), які 2 роки тому пройшли 560 км за 15 днів, і Пропоходи. Вирішили і собі пройти щось довге в швидкому темпі, щоб і захопити нові для нас місця, і поєднати із вже пройденими ділянками. Наш план-максимум був пройти 535 км. за 14 днів.

     Нас було двоє - я - Остап (Хмельницький) і Євген (Кривий Ріг).

День 1
Стартували ми з смт Великий Березний, звідки й починається Закарпатський туристичний шлях (надалі - ЗТШ). Щойно вийшовши з поїзда на ужгородському вокзалі Закарпаття зустріло нас дощем) і чим ближче ми наближались до місця старту, тим дощик все більше посилювався. Вийшовши з автобуса Ужгород-Великий Березний ми попили чайку і, закрившись від дощу, почимчикували в гори)
По містечку орієнтуватись неважко - на стовбах є маркери, які виводять нас на стежку попри річку Уж до містка.
Пройшовши місток, тримаємось жовтого маркера, оскільки в мережі ми знайшли інформацію, що підйом червоним маркером неможливий через сильний бурелом.
Маркування ось таке:
Підйом дуже пологий. Далі виходимо на асфальтовану дорогу і згідно вказівника повертаємо вліво, де виходимо на червоний маркер і піднімаємось на хр. Явірник. 
Саламандр в цих місцях багацько) Ми більше 20 нарахували)
Маршрут огинає г. Юда верх і далі треба бути уважним, щоб вийти саме на червоний маршрут (якщо Вам треба на ЗТШ), стежка трохи заросла травою і можна прогледіти її, тому зверніть увагу на червону стрілку на дереві за 20 м і звіртесь з картою чи GPS. Далі заходимо в буковий ліс. Маркування хороше, хоча видно, що тут не так часто ходять туристи. Місцями є невеликий бурелом, але суттєво він не заважає. Так спускаємось до Дубового гаю. 
Стежка йде до старого містка, який змило водою, тому доведеться перейти р. Уж вбрід. Краще взяти 50 м. від містка вправо - там на протилежному березі починається дорога. Річка неглибока. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
І дивіться під ноги, бо я от на швидкості ледь на наступив на голову півметрової гадюки.

Євген: спочатку мені здалось, що це була якась палка. Але потім ця палка чомусь почала маневри :)
Далі переходимо колію і виходимо на трасу. Потім починаємо підйом за маркером. На початку підйому є вода. На даній ділянці варто юзати GPS, так як навколо с. Домашин є немало городів посеред лісу і, відповідно, купа стежок/доріг, а маркування старе, вигоріле, тому дуже легко звернути не туди (на нас 2-3 рази блуд нападав). Таким чином ми виходимо на полонину перед г. Стінка. Тут треба бути уважиним: за 30-40 м. до джерела треба повернути вправо в ліс. За 40-50 м. є вказівник і далі вже видніється стежка. Спускаємось в село Стужиця, де можна побачити старезні дуби. Маршрут проходить селом. По ходу є кілька магазинів, де можна "підзаправитись" продуктами. Варто не прогавити поворот в с. Загорб. 

Євген: приємно були здивовані, що сміття сортується на пластик та скло у кожному селі на Закарпатті.
В кінці села маршрут повертає ліворуч і після невеликої полонинки входимо в старий ліс з крутим підйомом. Оскільки ми йшли з 2-3 метровою видимістю і під проливним дощем, то помилуватись всім цим не змогли( 

Євген: Підійматися почали вже у темряві. Ліс дійсно вразив - дерева як велетні, масивні та величні. Спроба фото невдала - туман та ніч.

Виходимо на полонину під г. Черемха і трохи неправильно зорієнтувались майже в нульовій видимості і вийшли на саму гору. Нічого страшного. Спускаємось і виходимо через 2,5 км на колибу в ур. Багна.
Колиба в хорошому стані - є 2 великі кімнати, піч і можна по драбині під дах вилізти. Єдине, що вночі я довго шукав воду і таки знайшов. Треба вийти на дорогу і по ліву сторону в напрямку Лубні шукати стежку. Далі 50 м і з заглиблення 50х50 см. витікає вода.
З погодкою нам повезло) За весь день дощ зовсім не переставав падати, лише змінював інтенсивність.

Євген: Мій спальник був повністю мокрий. Як новачок, нормально не захистив його від дощу :) Вже наважився сушити його теплом свого тіла, тим більше досвід такої сушки вже є. Але Остап люб'язно запропонував спати вдвох під його. Спалось дуже тепло :)

Підсумки дня: пройдено 42 км.
Ночівля у колибі в ур. Багна. 
Маршрут місцями добре промаркований, місцями погано. 
Є кілька джерел води. Також по ходу можна поповнити запаси продуктів в селах.

День 2
Ранок нас зустрів слабким дощем, який на деякий час перестав.
 Спустились в с. Лубня. По маршруту є магазин.
Пройшовши село починаємо підйом йдемо траверсом г. Плішка (хоч на карті маршрут йде на саму вершину, а по факту - траверсом) і спускаємось у с. Верховина Бистра. 
Сухою погодою ми насалоджувались від сили 3 год. Тут нас накрило темною хмарою, загриміло й почалась злива. Починаємо підйом. Дорога обходить г. Клева і на перехресті треба повернути вліво перед самим лісом треба повернути вправо і старою, порослою чагарями стежкою перти 1,5 км. тут легко можна збитися, але варто триматись межі лісу і, врешті, виходимо на дорогу з маркером. Дорога йтиме серпантином то над, то попід залізничними шляхами, тунелями. Маркування хороше, тому треба бути уважним, щоб не зайти в Польщу)) Прикордонників ми не зустріли. На цій ділянці достатньо українського паспорта.

Євген: була пропозиція ці хащові 1,5 км стежки не шукати. А пройти навпростець через хащі по лісу, та шукати брід через потік. Добре, що здоровий глузд взяв перемогу :)
І так кілометр за кілометром, вітаючись з охоронцями тунелів та мостів ми підходимо до Ужоцього перевалу. За 50 м. перед залізницею є вода. Біля колії є альтанки, де можна гарно перекусити.

Євген: З оглядового майданчику відкривається чудова панорама на найближчі гори. Можна залипнути та милуватись краєвидами не одну годину :)
 Переходимо на трасу Львів-Ужгород і біля блок-посту прикордонників повертаємо вправо до альтанки. Ми планували ще пройти хоча б з 10-15 км, але тут в альтанці сиділи харків'яни з великою поляною))) ми їм дуже сподобались і вони нас запросили до себе на "5 хв", які переросли в 2+год)) Коли вже стемніло, то ми глянули на дощ і болото, потім на альтанку... "Завтра пройдемо станемо раніше і пройдемо 50 км!")) І вирішили тут заночувати))
Підсумки дня: пройдено 25 км.
Ночівля у альтанці на Ужоцькому перевалі. 
Маршрут місцями добре промаркований, місцями погано. 
Є кілька джерел води. Маршрут проходить через села, де є магазини.
 
День 3 зустрів нас дощем, який ще продовжувався з від вчора. Швидко поснідали і пішли на маршрут.
За 3 дні майже безперервного дощу ми вже звикли до всього мокрого. Всі наші речі, окрім спальників, вологі. Стали класифікувати ступені мокрості ніг: просто мокрі, чавкаючі, вода виливається із взуття)) Калюжі нема сенсу обходити)
Так ми собі йшли дощовим лісом, поки не зайшли за гору Кінчик, за якою вийшли на хребет і то дощу додався холодний боковий вітер, який часто змінював напрямок. Тепер ми приймали душ з різних боків: зверху, справа, зліва, прямо в лице).

Євген: По хребту йде мальовнича стежка паралельно дороги. Але видами з цієї стежки, на жаль, ми не отримали насолоди. Огляд на кілька десятків метрів, за якими туман як "молоко" :)
Десь перед Великим Верхом спустились в буковий ліс трохи перепочити і перекусити. 15-20 хв - крутий підйом і свято продовжується)) І так ми собі дойшли до Пікуя, де вперше, побачили на короткий час шматочок чистого неба.

Євген: Найвища гора Львівської області - Пікуй, зустрів нас дуже гостинно. Коротке вікно - панорама чудова! Дякуємо :)
Але то тривало недовго і через 5 хв нас знову накрили холодна злива з дощем...
Отак ми через Великий Менчіл спустились у Біласовицю. Чесно кажучи, дуже захотілось нормально висушитись. Місцеве населення радило садибу "Пікуй". Але нам там сказали, що на 1 ніч не беремо. Тому далі ми знайшли хороших газд "На потоках" майже на виході з села на самому маршруті. Вони нас дуже гарно прийняли, ми підсушились і привели себе в порядок.
Підсумки дня: пройдено 40 км.
Ночівля у газд у Білясовиці. 
Маршрут переважно проходить хребтом, орієнтуватись неважко. 
Є кілька джерел води. 

День 4.
Підсушившись, виходимо з Білясовиці. На виході з села маршрут проходить ось таким містком через річку:
За містком коров'ячими стежками сунемо вверх і через 200-300 м потрапляємо на дорогу і так йдемо по хребту. І тут нас накриває хмара і дощ...
Йти нескладно, перепади висот мінімальні.

Євген: Брід через калюжі по коліно, це вже норма :)
Під горою Козакова натрапляємо на хорошу колибу:
Розпогоджується і ми виходимо на Верецький перевал.
Тут і пам'ятний знаки з нагоди 1100 роковин переходу угорських племен через Карпати (якраз угорці приїхали на екскурсію).
 Меморіал розстріляним воякам Карпатської Січі:
Далі маршрут відходить від траси і попадаємо на покинуті і майже розвалені споруди.
І так хребтом виходимо на Воловець.

Погода суттєво покращилась, у місті ми підзакупились деякими продуктами і розпочали підйом на пол. Боржаву.
Коли видерлись на Цицьку, то зустріли туристів - американця Раяна і його колегу - Марину. Раян переїхав з США в Україну і оселився у Львові, щоб недалеко до гір було добиратись та й місто сподобалось.
Це, до речі, були перші туристи яких ми зустріли.
Хмари трохи розлізлись і ми побачили прекрасні краєвиди, нарешті.
 
Євген: Так. Чудовий вечір. Місце ночівлі с заходом сонця. Краса!
На ночівлю ми вирішили стати перед г. Великий Верх, щоб споглядати захід сонця.
Через півгодини до нас підійшли Раян з Мариною і в піраміді почалися обміни різними смаколиками, душевна розмова)
Підсумки дня: пройдено 37 км.
Ночівля під г. Великий Верх (Боржава). 
Маршрут промаркований задовільно. 
Є кілька джерел води. Перед виходом на Боржаву рекомендовано набрати воду.
 
 
День 5 
Цей день для нас знаковий - на нас не впало ні краплі дощу!)
Ранок погожий і вітряний. Швидко видерлись на Великий Верх і пішли по червоному маркеру на Гимбу. Поповнили запаси води під г. Граб.
Йти легко, чудова погода. Зробили невеликий привал на перевалі Присліп. Там є й вода.
Потім пішли "американські гірки" - серія крутих спусків і підйомів. Виходимо на пол. Кук - тут є джерело і непогане місце для ночівлі.
Маршрут йде одразу вліво і через 300 м. повертає у ліс.

Євген: Десь, перед підйомом на пол. Кук, у небі побачили великого чорного птаха. Мабуть чориний лелека. Але хто зна...
Виходимо на г. Мунчел (1248 м) і кайфуємо від краєвидів. Звідси відкриваються Боржава, г. Кук, Пішконя, Красна. Кайф!
Далі йде плавний спуск в Міжгір'я. По ходу є кілька місць для ночівлі. Ми спустились в місто і трохи піднялись на хребет по маршруту на с. Синевир, де й заночували.
Євген: Жодного дощу за цілий день! Починаєш звертати увагу та цінувати ось такі маленькі радощі :)

Підсумки дня: пройдено 40 км.
Ночівля на хребті між Міжгір'ям і с. Синевир. 
Маршрут промаркований добре.  
Є кілька джерел води. Шлях проходить через Міжгір'я, де можна підзакупитись.

Продовження пригод та більше фото тут)

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Миша, in_love_with_freedom, Alexander D-Ko, ENOT KORN, denisekonomix,

Статья не понравилась: Таких нет