menu

Передноворічний Станимир

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 12.12.2019 23:30
  • Просмотров: 2620

Фотозвіт про похід на хребет Станимир 21-23 грудня 2018 року.

Хребет знаходиться в Надвірнянському районі Івано-Франківської області біля сіл Максимець і Зелена. Добиратись з Франківська нескладо. Я з товаришем Стасом прибули в обласний центр в чотири ночі. В п"ять виїхали на Надвірну. Там треба чекати півтори-дві години на автобус Надвірна-Бистриця. Ще хвилин сорок і ми виходимо в Максимці. Біля зупинки за лісництвом одразу завернули на гребінь хребта і почали набирати висоту. Відкрилась панорама верхньої течії Бистриці-Надвірнянської.

Внизу промені сонця, крізь віконця в хмарах, вихвачували картинки Максимця.

 

Снігу місцями понамітало багато, а на гребні, де немає дерев - поздувало. Перепочинок і сніданок біля копиці сіна. Добре спертись на копичку спиною, підставивши лице промінням сонця.

На протилежній стороні долини проглядають поляни з хатами.

Від копички дорога по гребіню тягнеться через смерекові ліси. Час від часу переходимо мальовничі полянки. 

 

Чим вище, тим більше снігу. Під полониною вже місцями вище колін понадувало. Видно багато слідів тварин. Зустрічали також сліди поодиноких мисливців.

Останій ривок і перевалили локальну вершинку і спустились на полонинку в сідловині. Підійшли до найближчої колиби.

Обслідували. Є лежаки, пічка. Можна жити. Навколо мальовничі засніженні смереки. Все виглядає як в казці!

Під колибкою невеликий хлівчик для худоби. Туди не заглядав, бо все завалено снігом.

Я тут ніколи не був, знаю лиш, що в протилежному кінці цієї полонини є ще одна хороша колиба. Туди десь з півтора кілометра. Ідем дивитись. Вид на полонину Станимир.

По дорозі ще є напівзруйновані колиби. 

 

А ця вже трохи краща!

А ось і наша колибка. Висить замок для виду. Він відпав разом з скобою. Хороша колиба! Велика, з доброю пічкою. Ночуємо тут. З ближнього лісу нарізали і натаскали сухостою. Розпалили в пічці. Залізні її боки одразу дали багато тепла. Готується їжа. На вулиці пиляємо по черзі сухі смерічки. На ніч зробили добрий запас.

Ніч темна, довга і вітряна. Зараз якраз найкоротший день в році. Рівень тяги в пічці регулюється хитромудрою засовкою. Так що тепло не видувається без всякої міри.  В хаті тепло і затишно. Одразу це зацінюєш після вилазки на пронизливу стужу вулиці.

Ранком гарний світанок.

Наша колибка. Тут все зроблене на совість! Справжні господарі.

Нижня межа хмар держиться на рівні трохи вищим за колибу. Довго радимось чи підніматись в "молоко" на Катерину, чи провести день на полонині і заночувати в самій першій мальовничій колибці. Пробуєм підніматись до Катерини. Одразу молоко і ще більше снігу. Радимось і повертаєм назад на полонину до сонця!

Я приспускаюсь до однієї курної колибки. Вона цікаво зроблена. Під одним дахом живе пастух і худібка. При вході місце для вогнища з крюком для казанка, поруч лежанка господаря. Далі невеликі загончики для худібки!

Біля цієї цікавої колиби є ще й хлівчик.

А ось тут добре видно нижню межу хмар, за яку ми пробували піднятись.

Без поспіху дійшли до вчорашньої самої першої колиби. Тут не такі охайні господарі. Довели все до ладу, підлатали пічку і почали заготовляти сухостійні смереки.

Ліс поруч і не потрібно таскати здалеку. Біля колиби їх розпилювали на куски і складали біля пічки. Заготовили з запасом, що за ніч і не спалили. Ввечері прогулялись на найближчу гірку. Дує вітер, мете по землі сніг. Хмуро і холодно.

 

В колибі затишно. На вікні горить свічка, готується вечеря. Потім п"ються безкінечні чаї. Час від часу виходим на вулицю подивитись на погоду, попиляти сухостій. Біля пічки під стінами сохнуть лижні штани, куртка. Роздягнений сижу на лежаку, роздивляюсь карти. Ведуться довгі розмови. Вночі ліг голової до пічки, ногами до вікна. Як не спиться то дивлюсь в віконце, прислухаюсь до звуків знадвору і до потріскування полум"я.

Зранку пішли зустрічати сонце над найближчою вершинкою. 

А снігу тут багатенько!

Драматичне небо над горганською вершиною Поленська. Десь за нею Добошанка, але її не видно.

 

Починають розовіти смереки на нашій полонині.

А ось і сонце виглянуло.

Гра кольорів! Сонце попадає лиш до нас! Верх Станимира постійно в хмарах. Дробре що ми вчора туди не піднімались, адже там теж є колиби в яких можна ночувати.

Скоро сонячне віконце закривається!

Вертаємось в свою колибку снідати. За нею проглядаються вершини Лиса, Гавор, Короткан. Від останньої вже недалеко і до Сивулі.

Поснідали. Нікуди не спішили, бо нам лише короткий спуск в долину Бистриці. Вертатись будемо іншою дорогою. Коли вийшли, в очі кинулось, що погода погіршилась. 

Йшли довгими полонинками, на яких теж розмістились невеликі колибки.

Більшість з них непридатні для ночівки. Лиш одна, дуже живописна і невеличка, була з хорошою пічкою. В ній трохи перепочили. Пішов якраз лапатий сніг.

Від цієї останньої колибки дорога круто падає вниз до села. Тут десь до дороги Бистриця-Надвірна 3-4 кілометри.

Біля ріки, в селі, сніг за ці дні зійшов. Погода як весною! Весело покрокували по дорозі, поки попутна машина не підібрала нас до Надіврної, а там через кожні 20-30 хвилин йдуть автобуси на Івано-Франківськ.

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Младён, vpolet, in_love_with_freedom, andr, Саныч, Lancer777, Попутный Ветер, OligarX, denisekonomix, satko, devghost, Шайтаныч, Yakimchikas, gilles,

Статья не понравилась: Таких нет


Комментарии

Комментировать в форуме...

Yakimchikas

каремат я поклал бы все-таки в чехольчик

22.03.2020 20:51