menu

Зимова прогулянка на Кукул - Кострича

Anatol Natol

Anatol_Natol

  • 07.01.2018 12:57
  • Просмотров: 406

Маршрут: Вороненка - пол. Григорівка - г. Кукул - пол. Веснарка - г. Кострича - пол. Болота - г. Гига (Гедя) - Красник.

Тривалість: 2-4 дні (літом можна пробігти за 2-а, взимку від 3-ох), 35-40 км.

Остап:
- Всім привіт! Ця розповідь проневеличкий лайтовий зимовий похід 7-10.12.17 р. через кілька гарних місць. Нас було четверо: я з Хмельницького, Толік - Івано-Франківськ, Славік - Київ і Євген - Кривий Ріг. Для мене то був 4-й суто зимовий похід, для Толіка і Славіка 2-й, а от Євген попав в це круте дійство вперше)

Євген, Толік, Слава, Остап

Толік:
- Ну, троха не другий, але най буде)) Зібралась класна компанія, при чому із Женею та Славою очно побачились вперше, а до того - FB дружба) 
     Остап - основний розповідач, а ми вставлятимемо свої 5 копійок))

День 1.
Точкою збору була зал. вокзал Ворохти, де ми розпакували провізію по заплічниках, вага яких була незвично малою для мене - 12-16 кг. Там же ж придбали квитки на електричку до Вороненка (відправляється о 10:20 і 10:50 на місці).

Заплічник Жені, його ж виробництва...
 
Толік:
- Женя з Славою о 5-45 прибули до Франківська, ранкова кава і автівкою до Ворохти. Стартували о 7-00. Доіхали швидко - 1,5 год. із зупинкою біля яремчанського водопаду Гук. У Ворохті авто припаркував просто навпроти залізничного вокзалу.
 
Женя:
- Взагалі похід почався для мене та Славіка дуже гостинно зі смачного сніданку та кави в Івано-Франківську.
     По дорозі до точки збору Толік добре зарекомендував себе екскурсоводом, та показав нам водоспад у Яремче та багато розповідав про місцевий край.
     У Ворохті ми зустрілись з Остапом. Придбали квитки до ст. Воронєнка на дізель-поїзд – замість звичайної електрички (вартість 26 грн. на 4-ох, відправляється о 10-21). У вагоні у місцевих бізнесменів та бізнесвумен розжилися смачними яблуками. Ще Славік поповнив запаси шкарпеток – дехто потім дуже їм радів))
Зійшовши з потягу, ми рушили уздовж колії та перед  тунелем повернули ліворуч і по дорозі до гори.
 
У Вороненка погода була хмарною, легкий "мінус" і сніжку 10-15 см. Ми одразу пошвендяли вверх - вже майже обід, а день короткий, ну й хмарно.
Йти було легко: дорогу роз'їздили санами, підйом пологий. Закінчилось село і витоптана стежка теж. Ну тут я кажу: "Давайте одягнемо бахіли". Толік: "Та нє, он пеньок, там і собі сядемо спокійно і одягнемо". І тут перший крок - нога провалюється  по коліна в сніг під яким рідка багнюка глибше черевика. Ясне діло, повен черевик болота, яке аж чвакає)) Ну але то хлопака простий, висохне)
Толік:
- Та, неприємна оказія. Мало того, що багно смердюче, та ще й нога підмерза, коли на довше зупинялись((

Женя:
- Поки хтось віджимав шкарпетку, хтось милувався навколишніми краєвидами))
 
Одягнувши бахіли, почали набирати висоту. Сніг трохи глибший - 30+ см. Почалась зимова казка.
 
Маркування хороше.
Толік:
- Одразу за селом почався підйом, не те щоб стрімкий, але тре' попихтіти. Стежка виводить на галявину із першим чудовим краєвидом та столиком із накриттям, де зручно перекусити. 
 

Женя:
- Після першого перекусу вийшло сонце та вже не ховалося до самого вечора. Краєвиди були казкові ))
 
Невдовзі виходимо на полонину Буковину. Посеред неї - гарна колиба. Всередині відносно чисто, цілком прийнятна для ночівлі.
Йдемо далі. По-трохи прояснюється. В лісі трохи повалило дерев.
Ну й виходимо на полонину Григорівку. Погода - бомба: над нами вікно ясного неба, Чорногора в хмарах, вітру майже нема, снігу вище колін.

Взуваємо снігоступи і дуріємо) Для всіх, крім Славіка, це був перший досвід цих корисних пристосувань, які нам значно полегшили подальше пересування.

Помилувавшись краєвидами, почали думати про ночівлю. На Григорівці ми знайшли 2 колиби: одна західніше внизу - з пічкою, але без вікон. Друга - східніше на відрозі з віконцем і теж з пічкою. Ми обрали останню. За 100 м. вище є вода. Дров повно, однак вони не порубані, треба сокирку. В колибі 3 лежаки, на яких спокійно може влягтись 6 чол. Але пічка не надто гріє, навіть якщо добре розкочегарити + піддимлює через отвори.
 

 Після заходу сонця краєвиди просто ВАУ!

+ Було прекрасне зоряне небо.
 
Толік:
- Звичайно, ми запаслись альтернативним паливом - мали 2-а газ.балони. Бо на печі приготувати - довго й димно. Мінус - балони перезаправлені, і не зимова суміш, тому горіли спочатку добре, і під кінець нестабільно. Запальнички, що були в рюкзаках, горіти відмовлялись(( Виручали сірники.
Добре, що запаслись Їdlo - вечерю залили окропом, трохи почекали - ура!,- ситно і тепло))
 
Підсумки дня: пройдено 8 км.
Ночівля - пол. Григорівка в колибі. Є вода, дрова.
Маршрут добре промаркований.
 
День 2
Прокинувшись, все небо було затягнуте сірими хмарами, однак видимість була ок.
Ми трохи підбадьорились, кинувшись голяком в сніг) Класна штука) Рекомендуємо!)
Ну і, поснідавши, рушили.
 
Толік:
- тут мала бути фотка, як ми качаємось в снігу голяка, але цензура (Остап) заборонила((

Йдемо далі))

Десь з пол. Середньої почав дути несильний вітер (принаймні з ніг не валив). На пол. Озірній і Кукул теж є колиби, придатні для ночівлі. 

Від Озірної ми вирішили вийти на хребет і так йти до через Кукул до Закукула. Вітер став сильнішим, почало трохи мести снігом. На хребті снігу було по пояс - по груди (за рахунок переметів), але снігоступи виручають.

Прийом вітряних ванн)))

Толік:
- Останній кілометр був достатньо важким - пухкий сніг, в який снігоступи теж провалювались. До речі, раджу по такому йти відстібнувши п'яти. Додавав  сильний боковий вітер - рятували лещатарські окуляри та балаклава.
     Сам Кукул ховається в невеликому ліску, і тільки металевий стовп на невеликій галявині видає вершину...
     Простуємо через вершину і по маркованій стежці (навпроти входу на галявину) спускаємось вниз.

Вийшли на пол. Закукул і спускаємось до колиби.

Колиба теж в непоганому стані - пічки нема, але є спеціальне місце для вогню. Є кімната з лежаком. Джерело - за 30 м. 
Хоч наш термометр показував -5, ми добре поспали після смішних історій та анекдотів.
 

Женя:  
- Під колибою знайшли повалену смереку засипану снігом. Трохи розігрілись, поки її частину відкопали від снігу, а потім різали ланцюговою пилою для багаття у колибі.      Перед сном Остап розповідав дуже оригінальні історії зі своєї лікарської практики)) 
     Також другий день запам’ятався зовсім протилежною погодою від першого: хмари на небі, вітер та багато снігу…

Підсумок дня: пройдено 8 км.
Ночівля на пол. Закукул в колибі. Є вода.
Маркування більш-менш, але загубитись важко. 

День 3

Продовження, більше фото та маршрут тут.

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Миша, Sergey Palko, Anatol Natol, Л.С., Alexander D-Ko, Евгений 2012,

Статья не понравилась: Rost,


Комментарии

Комментировать в форуме...

Л.С.

Л.С.

Мы только что прошли Кострич - Кукуль в обратную сторону, от Красника до Ворохты. Судя по фото, ничего не поменялось )
А Христю встретили на Веснарке над Шибене после НГ

07.01.2018 17:19
Anatol Natol

Anatol Natol

ТОчно, краще, ніж внизу без снігу))

07.01.2018 19:55
Евгений 2012

Евгений 2012

Хорошо погуляли! Фото хорошие!

07.01.2018 23:38