menu

Зимовий перехід Бистриця - Чорна Тиса

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 25.01.2018 21:59
  • Просмотров: 6619

Лавини, глибокі сніги, вітри, полонини і колиби в фотозвіті про подорож зимовими Карпатами в хрещенські морози.

Прогнози погоди передавали на час подорожі майже безперервні снігопади. Новини озвучували високу лавинну небезпеку. Було тривожно, але їдемо! Нічний поїзд в Івано-Франківськ. Далі швидкий переїзд в Надвірну.  До бистрецького автобуса ще довго чекати, а на дворі ніч, то запригуємо в пазік до Пасічної. Краще посидіти на річці біля вогню.

Поки доїхали, почався світанок. Морозно, вітер аж гуде в голих тополях. За мостом через Бистрицю-Надвірнянську невеликий водопад. Це потічок Бухтівець впадає в ріку. Тут затишно, прикривають скелі. Вода тече в крижаному коридорі.

Приїхала машина і дві жінки на крижаному вітрі прийняли хрещенське купання. Сьогодні водохреще! Ми ж ламаємо кригу і кидаємо її у ріку.

З мосту видно підніжжя і крайні вершини хребта Чортка.

Майже пустий пазік їде далі, до Бистриці. Я сів між людьми, послухати їх говірку. За вікном пропливають знайомі пейзажі. Колись я тут два місяці проходив практику на пасіці. Дороги, села, гори - все засніжене. В Бистриці з автобуса сходим лиш ми одні. Шофер бідкається, що мало пасажирів. В селі малолюдно, вуличка тягнеться по потічку Довжинець.

Погода нестійка. То сонце, то сніжні заряди. Долина тягнеться з заходу на схід, вітер дує з півдня. Тому тут тихо, не те що зранку, на Бистриці-Надвірнянській.

В селі підкупили продуктів, свіжого хліба.

За селом, на Довжинці, сніданок з гарячим чаєм. Ріка частково скована кригою. 

Після сніданку переправа.

Хто в чоботях по воді, а хто по кризі.

По гребню бокового відрогу починається підйом на полонину Плоску. Снігу в лісі на цій висоті (750-1200) метрів не багато. На нижньому краї полонини снігу вже дуже багато. Знизу закам"янілий старий пласт, зверху пухляк. Багато глибоких передувів. В крайній колибці перепочили.

З колиби по крутому схилі підходимо до переліску. Обійшовши його, бачу близький гребінь хребта. На гребні кучугури снігу, там сильно мете. Сніг здуває з полонини і він скопичується на північному схилі. В мене погане передчуття. Кажу хлопцям, що тут небезпечно, можливий схід лавини. Йдемо по одному.  Секунд через 15-20 чую звук сніжного обвалу. Під ногами пласти снігу понеслись вниз. Розвертаюсь і падаю на спину на рюкзак. Їду ногами вперед. Зі мною їде Стас.  Маси снігу зупиняються, впершись в кущі і підім"явши їх. Я не встиг злякатись, в Стаса затерпли руки.

Обвалився пласт снігу шириною 50 і довжиною 200 метрів. Глибина близько 30-70 см. Під обвалом старий закам"янілий сніг, дуже слизький. По ньому піднялись до місця відриву, перелізли через нього і поспішно відійшли на гребінь.

На гребні майже немає снігу - його здуло. Тут сильний вітер, який несе маси поземки.

Освітлення міняється з запаморочливою швидкісттю.

Вид на верхів"я долини Довжинця.

Стараємся йти подалі від карнізу. А тут, під вершиною Плоска, він виглядає загрозливо.

Вид з Плоскої (1352) на Чорну Кливу (1719), Братковську (1788). Вершини останніх затягнуті хмарами.

 

На вершині Плоскої, позаду Полєнська.

Дорога тягнеться по гребню полонини Плоска, вдалині видніється полонина Довга. До неї десь шість кілометрів.

А вітер не стихає, переміщаючи снігові заряди. Інколи їх гарно підсвічує сонце.

А он видніється група колиб. Нам туди.

Вітер інколи такий, що закручуює навколо осі))

Знаходимо колибу з пічкою. Піч добра, не коптить. Якщо щільно прикрити піддувало, горить повільно, щедро віддаючи тепло. Пилка і сокирка помогають в заготівці дров. Без цих інструментів тут не обійтись.

Вечір зимою довгий. Сушим речі, куховарим. Варим навіть суп з грибів. Ну і безкінечні чаї. Благо піч під рукою. Небо затягнуло щільними хмарами, сипить густий сніжок. Дме вітер. Вийшов ненадовго без куртки на двір, то так замерз, що ще з десять хвилин трусило. Змучений, заснув рано. Через сон чув, як щось роблять і говорять хлопці. Потім поснули вони, а я пару годин сидів біля печі, піддержуючи вогонь, зрідка виходячи на вулицю. Під ранок почало розпогоджуватись. Заснув, проснувся від Саніного будильника. Він навів на схід сонця. Виходимо на вулицю. Долина Бистриці повністю затягнута туманом. Розовіють сніги Братковської і Чорної Кливи.

Сонце сходить між Добошанкою і Малим Горганом.

Далеко на північному-заході біліє "верблюжонок" Сивуля.

Пішов прогулятись на вершину Плоскої. 

Світанок над Горганами.

Полонини Плоска і Довга.

Карнізи Плоскої.

Йшов по вовчому сліду. Він пробіг десь перед світанком, після снігопаду.

На вершині Плоскої.

Видно наші колибки.

Перші сонячні промені на горганських вершинах...

Карпатський фен-шуй...

Пора вертатись назад. В нас сьогодні дальня дорога. Нам на той засніжений хребет через ліси в тумані.

Прощавайте колибки.

Виходити на маршрут до Чорної Кливи через вершину Плоскої далекувато, траверсувати - небезпечно (на східних схилах кучугури і карнізи) Вирішую спускатись по малосніжному схилу від колиб прямо в яр і на іншій його стороні виходити на стежку.

Переходим яругу.

Стежка веде по старому кордоні. Тягнеться вона по самому гребні водорозділу між басейном Дністра і Дуная. В старому скам"янілому снігу видно часом сліди якоїсь групи. Зверху все присипано свіжим снігом.

Привал. Навколо гарні смереково-букові ліси.

Місцями дорога дуже важка, особливо на вирубках. Маркування тут немає ніде. На обіді ми палили вогонь, варили багато чаю. Трохи перепочили. Я висловив припущення, що ми 50 на 50 дійдемо до полонини Погарської, або ночуємо в лісі біля вогню під захистом тента. Вже вечоріє, а ми тільки під підніжжям Чорної Кливи.  Рухаєм далі. Снігу стає все більші і більше. Деякі підйоми в лоб не взяти, петляємо.

Шукаємо хоть якийсь траверс Чорної Кливи. Звертаємо з підйому і починаєм навскоси різати схили. Йти дуже важко і страшно. Переходимо яруги. Сутінки. Чисті великі площі зрадницького снігу стараємось обійти, прижимаючись до смерек. Одного разу було чути як рипнуло - пішла тріщина. Відчуваю, що як піде лавина - чинити опір їй не буде сил. Уклін тут такий, що вона не скоро зупиниться. Да... наламали ми тут дров. Глупо... Я постійно командую: "Прижимайся до дерев! Не виходь на поляни! Не ріж схил!" Переживаю, щоб не почались поля жерепу, і щоб по гребню не було карнізу, як на Плоскій, бо прийдеться тоді повернути назад. 

Ледь вибрались на гребінь. Аж не вірилось. Я б тут і спав вже, зарившись в сніг. Втома валить з ніг. А до колиб ще 2.5 кілометра по гребню. Вже темно. Постійно присутнє відчуття небезпеки - темно, не видно надувів і карнізів.

Зніг місцями дуже глибокий, місцями його поздувало. Палка повністю тоне в ньому. Добре, що старий занастився і держить. Барахтаємся тільки в свіжому пухляку.  Йдем гребнем, постійно попереджую, щоб не спускались і не різали схил. Щось я став панічно боятись лавин))

Нарешті велика група колиб полонини Погарська. І тут треш не кінчається. Двері позамітало по самі одвірки. Хвилин двадцять ламаємо ногами пласти снігу і відкидаємо руками. Піч в колибі погана. Берем тут лопату і відкопуємо вхід в другій колибі. Тут піч добра, але без дверцят. Я знайшов і приладнав кусок бляхи. Вийшло чудово - піч горіла добре і практично не чадила. В колибі все припорошене снігом, а по ньому повно мишачих слідів. Сніг позмітали з лежаків, лавок і стола. На підлозі він так і не розтанув за ніч.

Заготовляємо дров на цілу ніч. Топим сніг і готуємо чаї, супи, пюрешки... На дворі сильний вітер з снігом. В щілини криши задуває і засипає наші лежаки сніговою порошею. Стараюсь спати на боку, щоб менше попадало на лице. В піч загрузили товстелезні поліняки, так що горіло цілу ніч. Як не дивно, в колибі сили вернулись до мене. І я активно працював цілий вечір. Вночі не спалось і знову сидів довго біля печі. По наших пакетах шуршали миші. Вранці збудив будильник, щоб не проспати світанок.

Смерековий ліс освітився рожевим...

Полонина Погарська у всій красі.

Фарби не довго балували. Почало затягувати хмарами і туманами.

Колиби на фоні полонини Татут і Свидівця.

Замети.

Смерековий ліс біля колиб.

Відкрився Свидівець.

Видно колиби полонини Татул і гребінь Свидівця.

Високогірна вуличка))

Громада Свидівця.

Коли йшли з колиби, то зилишили трохи речей і продуктів: сухе пальне, сигарети, сірники, рис, вермішель, сухі хлібці, трохи гасу. Все те підвісили до стелі від мишей. Також наготовили на розтопку штабель дров.

Вид на далекі Мармароси.

На крутому спуску до села Чорна Тиса.

Пейзажі в Чорній Тисі.

З Чорної Тиси нас попутка підкинула до Ясіння. Там вже поїздами до Луцька.

Оцените статью:

Перепост:


Комментарии

Комментировать в форуме...

Максим Козуб

Максим Козуб

Красиво... Але вам усім пощастило. Добре, що розумієте це й чесно пишете про помилки на деяких етапах (зайвий ризик).

25.01.2018 22:54
Евгений 2012

Евгений 2012

Фото красивые! А на лавиноопасные склоны больше не ходите, не всегда так везет - что отделались легким испугом.

25.01.2018 23:32

yastas

коли почав сповзати пласт снігу, перше що було в голові - де ми зупинимося?
потім був шок, десь так хвилин 40...

26.01.2018 13:56

троль

тільки-но почав читати,як зрозумів,що треба це читати під банош,збігав приготував,и на одному диханні прочитав...Гарні світлини,гарні пейзажі.Респект автору!!!

28.01.2018 21:47

Модьо

З лавинами більше так не жартуйте. Фото-супер.

28.01.2018 23:34
Sergey Palko

Sergey Palko

Дякую усім за відгуки і зауваження!

29.01.2018 14:34