Похід на байдарках по Дністровському водосховищу

Фотозвіт про десятиденну подорож на байдарках по Дністровському водосховищу в серпні 2017 року.

Ділянка подорожі від села Велика Слобідка, що під Кам"янець-Подільськом, до Старої Ушиці. Попутно ми здійснили бокові маршрути в Китай-город, Бакоту і ще декілька бокових заток-каньйонів (довжина деяких з них перевищує 20 кілометрів).

Добирались з Луцька до Тернопіля. Там лишив  машину на стоянці. Далі нас підібрав бусик з Львова з основною командою "Братства ріки". День дуже жаркий, +33С. На Дністер їхали через Гусятин, Кам"янець-Подільський, в якому закупили усі продукти. Я сидів по-переду, покурюючи з шофером і роздивляючись ландшафти Поділля. Проїзжали місця на Збручі де я народився і де жили всі мої бабусі і дудусі.

В сутінках під"їхали до Дністра. Уклін берега дуже крутий. Прийшлось на руках спускати припаси і байдарки. Тут, на березі, вже отаборилась сім"я з Коростеня і Київа. Поки варилась вечеря, я накачав свою байдарку і в темноті сплавав на іншу сторону затоки, на якій ми стояли. З каміння зручно залізти в воду, а вона як парне молоко! Добре змити з себе пилюку довгої дороги...

Ранок сонячни і одразу жаркий!

Я спустив свою байдарку і підсів в каркасну до Наталки. Її чоловік має приєднатися через декілька днів і щоб було легше гребти, вирішили об"єднатись. Збір каркасів заняття доволі довге. Нарешті всі на воді. Випливаємо з затоки в основне русло. Тут вітерець і хвилі. Дехто розгубився, байдарки розтягуються на кілометр.

Збір біля бокового каньйону до села Баговиця. Хто приплив перший - пробує сховатись від сонця під скелями.

Далі невеличка єкскурсія в цю затоку.

Молоде лисеня серед скель вишукує поживу.

Біля села Велика Мукша довго купались. А далі пішла дуже гарна місцевість біля села Нагоряни. Самого села так і не бачили, бо воно на верху, а ось скелі, обриви і вершини тут знатні!

Ми з Наталкою висажувались в зелених нішах покупатися і так полазити. Там попадались невеликі печерки і гроти.

На скелях сидить боривітер.

Протилежний берег лісовий. Там висадились на обід. В лісовій прохолоді добре! 

На ніч зупинились серед лісу, на галявині навпроти довгоъ затоки, яка веде до Китай-города. Звідси гарний вид.

Ввечері я з Ондрасом поплили до скель протилежного берега. Я плавав з трубкою і маскою, вилазив на скелі. В них кипить життя. В першу чергу там багато хижих птах, ягі гніздяться серед багаточислених ніш, навісів і печер.

Чергові в таборі варили смачну вечерю.

На наступний день в нас запланована подорож до Китай-города. Чергові лишаються в таборі, а всі інші на розвантажених байдарках пливуть в боковий каньйон. Я  виплив раніше і на протилежному березі піднявся на гору.

Підтягуються наші.

Каньйон живописний.

Закінчується він, через 7 кілометрів, впадінням ріки Тернава.

Тут залишаємо байдарки і піднімаємось в Китай-город. Там, на кручі, розвалини маєтку панів, сади з грушами і яблуками))

По дорозі назад я плаваю в масці вздовж кам"яного обриву. Скелі майже вертикально йдуть на глибину. Зверху метра два вода тепла, далі крижана!

Ночуємо на старому місці. Ввечері знову екскурсія по прохолоді повз мальвничі береги.

Ранок сонячний. Температура швидко піднімається за +30С. Випливаємо! Місце наступної ночівки обговорено, воно недалеко. Пливемо розрізненими групами.

В обід зупиняємся в невеличкій бухточці. Прийшлося трохи розчистити кущі, так як не було де поставити всі палатки. 

Навпроти нас гарний скелястий берег. Я часто туди плавав. Там знайшли джерела чистої води. Один яр-каньйон кам"яними уступами піднімався далеко на гору. Феноменальне місце. Я ще таких на бачив. Старезні дерева, кизилові кущі. Треба було прикладати чималі зусилля, щоб піднятися на його "сходи". І все це в густому пралісі. Ось цей кам"яний яр з іншого берега.

Під кам"яними уступами добре купатись. Глибоко, чиста вода і ніякого мулу!

Після обіду більшісь пішла на екскурсію в село Субич. Я теж пішов, але на підйомі стало зле десятирічній Соні. Похоже було на тепловий удар. Прийшлось на спині знести її до води, а потім байдаркою доправити до табора. Ввечері настала прохолода.

Група вернулась аж в сутінках.

Вранці. коли випливали, на протилежному березі з сильним шумом впало велике дерево. Аби не бачив сам, то подумав би що то обвалилася порода. Такий тріск стояв. 

Пішли гарні скелясті береги під селами Грушівці і Бабин. 

Обідали під селом Рогізна. Тут до Наталки приїхав чоловік. Я накачав свою байдарку і вирушив в самостійне плавання, розпитавши де приблизно буде місце стоянки.

На ніч зупинились в Бакотській затоці.

Вранці погода помінялась. Погримувало. Пішов невелики дощик. До обіду сходили на екскурсію в Бакотський печерний монастир.

Після обіду поплили втрьох з Віктором і Наталкою через затоку до гори під селом Комарів. Там купались, піднялись на скелі вершини.

Основна компанія каталась на яхті. Ми підпливали до них на байдарці.

Ніч знову провели на старому місці в Бакотській затоці. Ранком вітряно і прохолодно.  Я виплив раніше на байдарці. Ще раньше виплили двоє наших учасників Мар"ян і Роксолана на надувному човні з невеликою парусною оснаскою. Вони завжди випливали раніше, а припливали на місце табора пізніше всіх.

Залазив на гору і звідтам спостерігав наближення основної групи.

Вона швидко вирвалась вперед. А я віддався попутному вітру і дрейфував понад безлюдних берегів.

В обід піднялись досить великі хвилі. Поставив байдарку боком до них, ліг на дно і гойдався...

Ледь не проминув табір)) Його розбили на лісистому мальовничому березі. Одразу за крайньою палаткою тягнувся глибочезний яр.

На наступний день стоїмо на місці.

Я здійснив два плавання. До обіду поплив в бокову затоку. Там сховав байдарку і двічі піднімався на високі береги.

Після обіду поплив в іншу сторону.

Назад, до табору, мене підганяв теплий вечірній вітерець.

Вночі різко похолодало і розігріта ріка почала парувати. Побачивши таку картину я одразу запригнув в байдарку!

Поснідавши, поплили в мандри вже великою групою. Завів їх в бокову ущелину, яка починається непомітною щілиною, а закінчується замкнутим скальним цирком.

В воді знайшли молоду загинувшу сову. Видно вона в нічному тумані втратила орієнтування і впала в воду.

Після обіду перебазувались на інший бік під село Стара Ушиця. Тут нас на наступний день мав забрати бус. Ввечері діти по черзі тренувались плавати на моїй надувній байдарці)) Їх мати, Зоя, двічі підряд перевернулась. Було сміху.

Ранком знову тумани  і я знову в байдарці!

Далі поснідавши, всі вирушили в далеку дорогу по домівках.