Волинська Амазонія

Фотонарис з річки Стохід, її найцікавішої частини між селами Бережниця і Стобихва. Тут ріка тече серед вільхових лісів, розбиваючись на безчисленні протоки, стариці, затони...

На фотографіях мої подорожі цими місцями у всі чотири пори року. Пішки по кризі зимою, човном влітку, весною і восени.

Ріка різна буває. Це залежить від опадів, температурного режиму взимку, пори року.

Колір води також дуже різниться.

Але різної інтенсивності чайний відтінок присутній завжди!

В сурову зиму рукави ріки замерзають, лиш на струміні виблискуючи чорнотою.

Водяні шляхи зникають.

В дуже сильні морози, коли крига витримує людину, можна проводити далекі крижані подорожі. По засніженим очеретам, сухим травам пересуватись важко, а по кризі йдеться легко, ніби по асфальту.

Ще краще, коли після відлиги вода вийде на заплаву, а наступне похолодання все заморозить. Ось тоді роздолля!

На сонці виблискує вирубанний з ріки лід.

На кризі загадкові візерунки.

Низьке зимове сонце висвітлює казкові картини зимового лісу на островах.

Невеликий острів омивають протоки з швидкою течією.

Самий час забратись подалі в лабіринти і облаштувати собі зимову багатоденну стоянку з навісом, вогнем і рибалкою.

Зимовий вечір на річці.

Квітень. Вода висока, але вже не така, як в кінці березня, на пікові паводка.

 

По протоках стоїть аромат квітучої дикої смородини.

Під містками не пропливеш!

Чудовий місяць травень! Вода вже трохи спала, але ще досить висока. Вона тепла - можна купатись і комарів ще небагато!

Протоки починають заростати плавучою рослинністю.

Рідкі кладки і містки ще в воді.

Стіна вільхового лісу наповнена співом багатьох десятків видів птах.

Через ріку проходять перші грози.

По берегам цвітуть водні рослини, пробивається перша кропива.

Повітря наповнене запахами води, лісу, заболоченої землі.

Ріка стає схожою на жаркі вологі тропіки.

Сонце просвічує скрізь стовбури-колони вільх.

Літо! Буйство рослинності.

Водні лабіринти манять в подорож!

В мілких швидких протоках з чистим дном - рай для дітей!

Очі неможливо відірвати від пропливаючим під човном рельєфами дна.

З острова на острів можна перебратись по частим поваленим деревам.

Багато проток наглухо заросли.

Над рікою посивілі села. Давниною віє від них.

Є молодь, але більше старих жителів топчуть цю землю.

Картини давнього Полісся.

По сухим гіркам, високим островам ростуть дуби, сосни. Тут можна зустріти переносні вулики і борті.

На мілині пасуться стайки рибної мілкоти.

Човен влітку найголовніший транспортний засіб. Ним можна сплавати в гості до сусіднього села. На ходових протоках пропиляні затоплені колоди.

Де можна - проходиться під низом.

Осінь. Вода висвітлилась. Її рівень досить низький.

Листопад. Листя облетіло. Від заморозків траву прикриває ліс. Тут вона ще зеленіє.

Глибока протока з човном.

Осінні протоки.

Осінні села по Стоході.

В ще дідівській хаті. Вже й сам дід.

На дровітні можна перепочити і обдумати план подальшої подорожі.

Хата стоїть, дах завалився.

В селі Стобихва.

Зима прийшла в село.

Вечоріє...

Через протоки в ліс на інший бік ведуть кладки.

По протоках місцями встановлені верші, які регулярно провіряються.

Давить двадцятиградусний мороз.

Протоки манять невідомим. Що там, за поворотом?

Гра ранкового світла.

Вирубана в кризі невелика бухточка. Звідси рибаки пливуть на рибалку.

Вільхи над роздвоєнням проток.

Добре погостювати в місцевих старожилів, подивитись їх альбоми, послухати історії.