menu

Осінній похід Черемськими болотами

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 18.11.2016 18:50
  • Просмотров: 793

Цього року осінь на Волині видалась надзвичайно дощова, вітряна і похмура. Це не завадило провести декілька цікавих походів. Один з них викладаю до вашої уваги.

Болото знаходиться в північно-східній частині Волинської області. Добирались з Луцька автобусом. Мій напарник - Діма Сардак.  На карті схема руху. Дві зелені крапки - місця ночівок. 

Погода хмура, при виході з рейсового автобуса посипала сніжна крупа, але швидко перестала. Курс лісами на віддалене болотне озеро Редічі.

Дорога лісовими дорогами досить плутана, виручав навігатор на смартфоні.

Через декілька годин вийшли на край болота. До озера веде стежка, на гуглфотографіях її добре видно. Ці стежки нас потім добре виручали. Натоптали їх в одних місцях звірі, в інших збирачі журавлини.

А ось і озеро Редічі!

Тут привал на обід. В лісі тихо, а тут проймає холодний вітерець. Погода і пейзаж як в Фінляндії))

Від озера почали пересікати болото в північному напрямі.

Заходили на островки, які видно на гуглфотографіях. Там є сухі місця з високими деревами, полянками, з великим запасом сухостійних дрів.

Місцями високі очерети затрудняли шлях. Старались вийти на звірині стежки. Вони заповнені водою, але мілкі. Вечоріло. Вийшли на великий сухий пів-острів в східній частині болот. Тут натягнули тент і стали на ночівку.

До восьмої години сиділи біля вогню, але пішов дощ - залізли під тент.

Ще в сутінках без рюкзаків зробили вилазку в напрямку центра болота. Вона нас дуже вимотала: кочки з глибокою водою між ними...

Дощ йшов цілу ніч. Добре спиться в теплому пуховому натовському спальнику під шум дощу! Ранком дощ не переставав, кінчився лише біля часу дня. Ми виспались, розпалили вогонь, зварили каву, почали потроху змотуватись.

Від табору через болото взяли напрям на південь. 

Серед ягід зараз ще зустрічаються лохина, чорниця!, брусниця і дуже багато журавлини.

На південній кромці болота привал. Виглянуло сонце!

Замітили по навігатору, що в болото заходить довгий, порослий лісом, пів-острів. Сховали рюкзаки і пішли туди на екскурсію.

Боброва хатина дає великий огляд!!

На кінці пів-острову трави як у преріях! Все освітило вечірнє сонце.

Це як подарунок!

Далі лісом по південній кромці болота рухались вже в сутінках.

Стемніло зовсім. Йшли без фонарів. Навкруги тиша, безлюддя. Криволіся по краю болота виглядає зловісно. Ми про щось розмовляємо. Питаю Діми чи шарахався, якщо йшов би сам, від всяких звуків)) Каже, що так... З шумом піднялась і побігла косуля. Далі вже зовсім темно, включили налобники. Ще пару кілометрів і показалась лісова хатина. До неї ми і рухались.

Тут є пічка, запас дрів, свічі...

Порубали трохи колодки, розпалили, почали готовити їжу і чаї.

В хатині двоє нар, стіл. Тут чергують вдень, а інколи і вночі єгері Черемського заповіднику. 

Не спалось, підкидали дрова, розмовляли до двух ночі. В хатині тепло, спав поверх спальника в одній рубашці і підштаніках. Вночі, десь в болотах, ухкала сова, раз пішов дощ.

 

Зранку лишили рюкзаки в хаті і пішли на екскурсію в західну частину болота. Воно поросло якоюсь карликовою вільхою, зарослі якої повністю непрохідні. Знову виручав навігатор, по ньому шукали чисті, стежки, проходи...

На болотах є лосі, косулі, кабани, єнотовидні собаки, борсуки, видри... 

 

В одному місці нащупали стежку збирачів журавлини і по ній зайшли далеко в драговину. Верхній шар тут коливався під нашою вагою!

Погода портилась, накрапав поривами дощ. Вернулись в хатину, по дорозі назбиравши зеленушок і підзеленків. Великий обід і шість кілометрів до дороги на автобус. В загальному ми пройшли біля 40 кілометрів.

Оцените статью:

Перепост:


Комментарии

Комментировать в форуме...

mocrosoft

mocrosoft

В детстве, и в ранней юности мечтал пошариться по настоящему болоту - поглядеть, как растёт клюква, и найти растение-хищника, росянку... Не сложилось. :(

По соседству тут, судя по старым картам, болота когда-то водились - даже торфоразработки остались ещё на 1982-года генштабовках, но сейчас там всё осушено давно, и ни клюквы, ни росянок; даже малярийных комаров толком не осталось! А ведь моя бабушка (Царство ей Небесное!) когда-то именно здесь работала начальником малярийной станции...


Спасибо за очерк!

18.11.2016 20:57
Sergey Palko

Sergey Palko

mocrosoft - спасибо!

11.01.2017 23:00