В центрі Волинського Полісся

В фоторозповіді йдеться про село Верхи Камінь-Каширського району. Де мені в дитинстві, приходилось слухати повчання прабабці, як себе вести при зустрічі з русалкою в житі, пісні на польській мові та багато містичних історій, в котрі свято вірили ті, хто їх оповідав. Те, що описала Леся Українка в "Лісовій пісні" тут можна побачити як наяву, трохи включивши уяву. В минулому, полісся - було краєм безкінечних боліт. Десятки рукавів, русел та приток Прип`яті та Стохода роблять цей край схожим на Амазонію. Ще на початку 20 століття, весняною порою, окремі села стояли, ніби на островах, втрачаючи зв`язок зі світом не декілька тижнів. 

Село, за легендою, заснували монахи-василіани. Котрі на межі 17-18 століть збудували тут монастир, від якого збереглась Михайлівська церква 1742 року будівництва. 

В період 1 світової війни через Верхи пройшла гілька "фельдбана" - військової вузькоколійної залізниці. Була навіть залізнична станція на околиці села. А з "Польського часу" (1920-1939 рр.), до наших днів збереглися декілька дерев з колишнього поміщицького маєтка.

Щоб розповідати про поліську природу потрібен особливий хист, котрого мені явно бракує... Власне, от вона на фото.