Непростий велопохід по Поліссю

Вирушили в дану мандрівку з метою насолодитись красотами Волинського полісся, проїхатись на вузькоколійці Антонівка-Зарічне і побачити озера Нобель і Любязь під білоруським кордоном. В четвер ввечері, приміським поїздом телепортувались в Ковель, там ходдоги-кава-філософські розмови. І в 3:34 поїзд Ковель-Сарни. 

За вікном РАЕС.

На станції Антонівка пересадка на вузькоколійку. Вагони такі мініатюрні, що велосипеди без насилля запхати не вдалось.

Перщі краєвиди розчаровують, все навколо в катакомбах. Бурштинщики природу не жаліють.

Через годину часу бурштинові копальні залишаються десь в стороні, і поїздок "мчиться" через шикарні ланшафти полісся: ліси, болота і луги. На ходу можна сидіти на сходинці і час від часу отримувати по лиці гілкою, можна перелазити між вагонами. Я спробував навіть вискочити з останнього вагона і догнати поїзд, як в вестерні, дурна була ідея...

Четири години дороги і 104 км полісся позаду. З Луцька виїхали в 20 вечора, зараз 11 ранку. Автодорогою з Луцька до Зарічного 220 км.  Поїздами ж ми їхали 15 годин. Готуємось до велостарту.

А ні, ще ж кави не попили.

Власне для двох колег веломандрівка невдовзі закінчилась. Зламався петух. Ми якраз були в селі, і попросились помайструвати в перший двір. Я вкоротив цепа, і зробив Спешелайзеда-сінглспіда. Хоча їхало воно не особливо добре, врешті цеп заскочив на більшу зірку і все заклинило. Прийшлось нам попрощатись. Далі їдемо двох.

Догоги на Поліссі особливі. Або бруківка по якій не можливо їхати, або піски в котрих велосипед тоне. Під вечір добрались до Нобеля. Озеро велике-гарне, має навіть півострів і острова, але переважно мілке і заболочене. Покупались і бігом поїхали далі.

Останнє село Рівненщини - Задовже, типове поліське село з небіленими хатами і брукаваною дорогою. Далі Волинська область. В Любешові заїхали в супермаркет, і вже затемна докрутили в Любязь, де був заброньований номер в готелі. За день проїхали 80 км по бездоріжжю.

Зранку пішли купатись на Любязь. Озеро заболочене і обмілівше. Очікування було більше.

Покидаємо Любязь. До Луцька 150 км по шосе. З півночі на південь треба проїхати Любешівський, К-Каширський, Маневицький і Ківерцівський райони. На мосту над Стоходом зробили зупинку, потім ще одну на озері Тросному. В Маневичах попрощалися з колегою і я стартую далі сам.

Пізно ввечері, втомлений і задоволений приїхав в Луцьк.