menu

Похід вздовж Дніпра - від Київа до моря.

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 12.03.2016 14:48
  • Просмотров: 2985

Фотозвіт про трьохтиждневу автоподорож в липні 2015 року вздовж Дніпра.

Важко переоцінити значення Дніпра для нашої країни. Намою думку, це вісь - географічна, ментальна, національна. Звідси наша Волинь видавалась мені маленькою малозначущою провінцією далеко на переферії української держави.

Кругом пишеться про промислове навантаження на даний регіон. Але такого я не замітив. Навпаки, Наддніпрянщина вражає різноманітністю і пишністю природи. В Дніпрі кругом чиста проза вода! Дуже різноманітний і багаточислений пташиний світ.

Дніпро великий і різноманітний. Нижче більш детально опишу різні його водосховища, протоки, острови, береги.

З собою я брав надувного човна, що давало змогу робити цікаві ознайомчі екскурсії.

По дорозі до Київа перша ночівка була на березі річки Тетерів. Наступний день провели в столиці, а на вечір виїхали на високий дніпровський берег неподалік Трипілля.

Берег дуже крутий, лиш я зміг з нього спуститись до води і покупатись.

Варилась їжа, діти лазили по вишням і шовковиці. Далеко на півночі в бінокль можна було роздивитись величезні житлові масиви Києва. Сонце сідало над мітечком Українськ.

Час від часу пропливали невеликі торгові судна, яхти. Далеко на воді малими точками чорніли рибальські човни. 

 Над головами часто заходять на посадку літаки на далекий бориспольський аеропорт.

Ранком взяли курс на пів острів Трахтемирів, на якому колись розміщалась давня козацька столиця. На пів острові вузькі асфальтовані і грейдерні дорогі. В деяких місцях їдеш як в тунелі: з обох сторін стіна хащів. Дві машини ніяк не розминуться, тут і одна маневрує між виступаючими кущами і деревами. Потрібно їхати на малій швидкості і заглядати на перед, щоб в лоб не стикнутись з зустрічною машиною. При зустрічі комусь прийдеться здавати назад і шукати площадку для маневра)) Добре, що тут безлюдно.

Діти плавають. Зайти можна на 200 метрів, поки дійдеш до глибини. В полосах водорослів застрягли де-не-де загиблі рибини великих розмірів.

Ввечері екскурсії на човні. З води береги відкриваються в повній красі!

З дівчатами на човні проводжаємо сонце. Потім це стало нашою традицією.

Ранкова екскурсія вздовж обривистих берегів.

Ранком переїхали на східну частину Трахтемиріва в район села Грушівка. Береги круті, багато обривів. Знайти стежку до води не важко. Важко по ній спуститись і піднятись.

В воді велика кількість змій. Це полози двух видів. Не дуже приємно лізти в воду, коли за тобою уважно спостерігає чотири зміїні голови. Змій тут багато і на суші, і особливо в воді. Ми в цей день купались в чотирьох місцях - і вони були кругом.

З малим поплавали в човні. Діти граються в затихній бухточці на пісчаному пляжі і островах-каменюках. В щілині одного потім малий помітив зміюку.

В самому великому заливі купається місцева молодь.

Кругом багато дикорослих черешень і абрикос. На Дніпрі прижимається до берега парусна яхта. Насувається непогода.

Кругом гримить, затягує все хмарами. Закріпляєм палатку, ховаєм речі. Самі сіли в машину - шансів попасти під блискавку так менше.

Налітає шквал. Палатку вгинає. Дерева хиляться до землі. Поруч б"ють блискавки! Так триває десь півтори години. Похолодало, кругом калюжі холодної води. Добре, що здув човна, а то б полетів в Дніпро!

Йду на розвідку. Особливо турбує стан польової дороги. Вона непроїзжа, розмокла. Надіюсь, що до ранку підсохне. Визбирую обтрушені абрикоси.

Зранку провів розвідку дороги, відмітив небезпечні місця, поміряв калюжі. Головне вискочити на асфальт. В Карпатах минулого року пів дня лазив з саперною лопаткою, розрівнюючи дорогу і відводячи воду:

Збори і успішний виїзд на асфальт. Вся дорога устелена побитим листям і гіляками. В Каневі через плотину електростанції переїзжаєм на лівий берег і їдем вниз за течією. Дніпро тут має свій природний вигляд - місцевість не залита водами водосховищ. З супутника і по картам видно безліч протоків, островів, мілин. Серед цього різноманіття, нище села Прохорівка, стаємо на високому пісчаному березі.

Під соснами не жарко, але добре тріпає західний вітер, який сильно розганяється по плесу.

Піднявся вверх по течії і там накачав човна. З течією і вітром плисти швидко.

 

Вдалині з табору видно косу, яка далеко заходить від острова в русло ріки. На ній багато птах.

З меншою дочкою вирішили туди сплавати. Підхватує вітер, прижимає назад до берега. Налягаю на весла. Прижавшись до острова, підпливаєм до коси. Тут можна лишити човна і прогулятись.

Коса дуже довга, плавно йде вглиб ріки. З одного боку різко обривається на глибину, з іншого заглиблюється поступово.

Звідси відкриваються види на протоки і острови.

Назад переплили і висадились набагато нижче нашого табору - зносить вітер і течія.

Вдень і ввечері по Дніпру пропливають багато різноманітних човнів. Переважно вони з моторами. Є невеликі яхти. Вночі вони запалюють бортові вогні. Гарно! Природа як пишна декорація.

Вночі палатку шарпав потужний вітер, гуділи сосни.

В бродячому житті можна передбачити не багато. Очікуєш одне, а виходить ішне. Вторгаються десятки чинників, які не залежать від тебе. Коректировку вносять технічний стан автомобіля, здоров"я всіх учасникі походу, погода!!, стан доріг... Часто зовсім не вдається передбачити характер місцевості. Вже в самому кінці враження практично завжди перевищують те, що очікувалось. Це означає, що все сплановано і втілено правильно.

Персуваючись по по західній частині Полтавської області вздовж Дніпра, досягли величезного Кременчуцького водосховища. До води спустились по крутому лісистому березі і зупинились на пісчаній косі, порослій тополями і вербами. Виїхали в саме закінчення цього малого пів-острова.

Палатку поставили на чистому піску. Вітер, розігнавшись на просторах цього рукотворного моря, налітав на берег. Шум стояв шалений. Приходилось навіть зблизька кричати один одному. Гуділи високі тополі, з шумом накочувались великі хвилі.

Човен одразу заливало водою. Але потім я наловчився відтягувати його на глибину і там заскакувати. Так провів два рейди вздовж берегів.

Вдалині виднілись декілька островів. Уявляю як їх зараз тріпає.

Хвилі шмагають протяжні пісчані пляжі. Протилежного берега в деяких місцях не видно.

Від Черкас, до яких напряму 25 кілометрів, видно в потужний бінокль лише верхівки багатоповерхівок.

На вечір розпогодилось, але вітер не стих.

 

Вночі з тривогою поглядав на тополі, нависші над палаткою. Шуміло. Хотілось вже тиші. Минулу ніч теж гуділо, тріпало палатку.

Штормові вітри 12 липня! Кременчуцьке водосховище.

Вода розмиває берег.

Новий табір на високому залісеному березі, де на поляні заховались від вітру.

Насувається гроза.

На вечір трохи стихло. Затишна галявина на обривистому берегі захищала від вітру. Палатка не напиналась і не тріпотіла. Поруч багато дров і шовковиці. На березі ні душі.

Дніпро накривала ніч.

Пресуваючись південно-західною частиною Полтавської області, віддалились трохи від Дніпра і виїхали на ріку Псел біля села Манжелія. Дощова погода і гарні річкові пейзажі змусили нас пробути тут дві доби. Час за водними і пішими екскурсіями летів незамітно.

На Пслі, тільки трохи вище по течії, розташовані гоголівські села Сорочинці, Диканька. В Яреськи приїзжав до дівчат Бунін, коли він в молодості проживав в Полтаві. Також звідси родом Григір Тютюнник. Він народився на Ташані - притоці Псла.

Я проїзжав ці місця під час місячного велопоходу осінню 2006 року. Тоді шлях мій декілька днів вів понад цю ріку до Сумської області і далі на Чернігівську. В Полтавській області найбільше солом"яних стріх ніж будь-де-інде по Україні))

В річковій воді, поруч з нами жив полоз. Сліди його періодично появлялись на річковому пісчаному дні. Одного разу побачили, як він з засідки напав і затягнув в прибережні зарослі рибу. Ввечері на пісчаній косі швидко плавала і ниряла видра. Видно вона теж полювала на рибу.

В таборі завжди знайдеться робота!) Псел біля табору.

За два дні проплила группа байдарок і одинокий турист на надувному човні.

Раз накачали човна і проплили з малими пару кілометрів. Назад вернулись пішки. Малий не влазив, то плив позаду в спасжилеті.

В наступний день побували в Полтаві. Зайшли в гості до родичів, погуляли в центрі міста. На вечір виїхали далі. Біля ріки Оріль досягли Дніпропетровської області. На пагорбах над Орілю заночували.

Вранці виїхали далі. Дорога вела по дніпропетровщині. Багато оброблених полів, великих ферм, хороші дороги.

Біля ріки Самара почались високі пагорби. Притилежний берег низький і рівний, весь порослий лісом. На пагорбі козацька вежа.

Ріка Самара культове місце для багатьох дніпропетровців. Сюди приїзжають неоязичники, які побудували в лісі капище. Тут також сплавляються водні туристи.

Після деяких пошуків зупинились на березі Самари неподалік села Кочерижки.

Світанок на Самарі!

Від річки Самари взяли курс знову до Дніпра. Пересікли дорогу Дніпропетровськ-Донецьк і на півночі Запоріжської області виїхали на Дніпро. Крутий лівий берег на багато кілометрів вклинюється в запоріжське водосховище. Десь тут затоплені непрохідні дніпровські пороги. Колись кораблі плавали або вверх від порогів, або вниз до моря.

По крутому березі акацієві переліски. Все поросло жорсткою колючою травою. Трапляються фруктові дерева.

Роблю екскурсію човном вздовж берега. Багато затишних бухточок. По берегам причудливі кам"яні башні. Один плоский камінь під малим кутом далеко заходив в воду, зробивши зручний пляж. Є ніші, в яких можна, як в печері сховатись від дощу.

Захід сонця з човна. Традиція ))

На ранок різко посилюється вітер. Дніпро шумить.

Хвилі з силою б"ють в камінь. Бризки перелітають часом через нього. Вирішуємо переїхати на інший бік пів-острова.

Переїхали на південно-західну частину пів-острова. Тут пісчані грунти і соснові ліси. Вітер шмагає берег. На човні роблю екскурсію.

За вигином берега вітер не прижимає, а відносить човен на середину ріки. Приходиться вигрібати. Видно великий острів Тавричанський, покритий степовою рослинністю.

За вигином спокійна бухта. Тут затишно від вітру.

Неподалік табору живуть люди, які приїзжають сюди на теплу частину року. Пасеться коза, бігають курчата. Ввечері в гості приходить сім"я з Запоріжжя

 

Виїзжаєми  на Дніпро в район північніше Каховки. Тут ми, неочікувано для мене, опинилися в одній з найгарнішій дніпровскій місцевосці!

Тепла вода, гарна погода, чудові краєвиди, багатий рослинний, тваринний і пташинний світ!

Ввечері пройшовся по обривистому березі.

Ніч тепла. Сплю, як завжди, на дворі. Під обривом тихо хлюпочуть хвилі. Через дніпровську затоку долинають звуки нічного південноукраїнського села.

Вранці пішов далеко по дніпровському березі. Кругом багато яскравих, великих і малих птахів. В траві багато полозів, один з них дуже великий і швидкий!

Повітря наповнене ароматами тисяч квітів, полину, річкової води...

 

Сюди варто повернутись!

На наступний день далекий переїзд. В районі східніше Приморська наблизились до Азовського моря. Кажу своїм: "За наступним пагорбом буде видно море." І дійсно, пологий довгий схил, засажений пшеницею, закінчується морем!

 

 

 

 

 

Оцените статью:

Перепост:


Комментарии

Комментировать в форуме...

mocrosoft

mocrosoft

Оці кручі чимось узбережжя Азовського моря нагадали :)

Дякую, дуже красива фотопідбірка!

14.03.2016 13:45

nositelgolovi

особо здорово наблюдать такие летние картинки когда на улице еще холода. от этого становится теплее. автору благодарность

14.03.2016 19:16
ded_Yefim

ded_Yefim

красота!
село КочерЁжки называется.

21.03.2016 13:32
alexsteel

alexsteel

Навігатор, класні фото

20.06.2017 21:25