Сплав по Дністру на саморобних каяках. Частина 2.

Продовження. Перша частина тут - http://pol-iv.ho.ua/archives/564

Не знаю, якщо чесно, чому я починаю свій запис про насправді класний похід ванільною цитатою з facebook. Можливо, вона все-таки має щось спільне з тим почуттям щирої дитячої радості після усвідомлення, що та купка фанери, склотканини і десятка літрів епоксидної смоли таки попливла, причому попливла рівно, і досить впевнено... Але про це згодом, все по порядку. Це ж все-таки звіт :)

Маршрут сплаву.

День 1. 5 серпня 2017 р.

Каяки готові, але мій ще жодного разу не був на воді, як і я. Випробування буде проведено паралельно з початком подорожі.

Вантажимось на причіп з імпровізованим кріпленням з дерев'яних брусів та дошок і вирушаємо до місця початку сплаву -  с.Устечко Тернопільської області (25 кілометрів вверх по течії від м. Заліщики). Останні приготування, завантаження спорядження, їжі та запасу води у відсіки. Старт від величезного автомобільного моста, що з'єднує Тернопільську та Чернівецьку області. Перші 25 кілометрів до Заліщиків випробовую каяк, намагаюсь зрозуміти основи техніки греблі. Течія досить сильна, в деяких місцях навіть виносить на мілину (з цим ще також треба буде розібратись). До речі, одразу після перших ударів дном об каміння на мілині - думка: "все, напевно, приплив...", але після огляду виявляється, що каяк каміння не боїться (в розумних межах, звичайно) і крім незначних подряпин фарби, ніяких пошкоджень не завдано (напевно 2-й шар склотканини, яким я додатково проклеїв дно, зробив свою роботу). В Заліщиках два мости: один залізнодорожний і один автомобільний. Під обома мостами прохід по воді є лиш між двома опорами, під рештою - мілина. Місцеві рибалки люб'язно підказали, як нам краще вибрати маршрут руху і повідомили про наявність порогів під залізничним мостом. Звичайно для досвідчених каякерів це навпевно просто прискорення течії, а от для мене це були ще ті ПОРОГИ! Страшно, але круто ! :) Хоча прогнози синоптиків були невтішними і на усіх метеосайтах обіцяли дощі на дні сплаву, в перший день температура повітря сягала +30 С. Сонце пекло, а сховатись посередині Дністра, звичайно, що немає де. Рятувались частими привалами для купання і мокрим одягом під час руху. В Заліщиках на міському пляжі перекусили, поповнили запаси води і продуктів в найближчому магазині. Щоб не перевантажувати каяка, постійний запас продуктів у нас був на один прийом. Тобто кожний вечір перед ночівлею планували в населених пунктах закупку продуктів на вечерю і сніданок наступного дня. Мальовничі невисокі лісисті береги, вода з зеленкуватим відтінком, велика кількість худоби, як на пасовищах, так і в самій річці!, відносно мілкий і досить стрімкий Дністер (часто проходи між мілководдям шириною 2-3 метри, глибина ріки на мілководді 20-30  см.) - такі краєвиди оточували нас перший день подорожі. Зовсім не той Дністер, який можна побачити на фотографіях в інтернеті. Під вечір, орієнтовно через 10 км. від Заліщиків, почали шукати місце для табору. Зупинились навпроти якогось місцевого кемпінгу-пляжу. Велика кількість людей не радувала, так як виспатись і відпочити на таких імпровізованих курортах неможливо через часті нічні веселощі. Тому стоянку вибрали на іншому березі подалі від веселих компаній. Втома від дороги до старту, першого тренувального дня та перегрів на сонці давались взнаки, тому одразу після встановлення табору і вечері - відбій. Наш сон охороняв місцевий нічний рибалка, який розклав на ніч свої снасті поруч, так як його "кльове" місце ми зайняли своїм наметом.

2 день. 6 серпня 2017 року.

Другий день у нас почався із різкої зміни погоди (небо уже було затягнуто густими дощовими хмарами) і несмішних анектодів нашого нічного сусіда по табору. Швидкий сніданок, кава і вперед. Одразу після старту почав накрапати невеликий дощ, який періодично то вщухав, то посилювався. Поки на воді одягнеш дощовик, закінчується дощ і навпаки :) Тут вже річка здається глибшою. Береги вищі, але переважно глиняні. На другий день у нас вже більш-менш сформувався сталий режим руху: годину "на веслах", півгодини привал. Враховуючи середню швидкість руху в перші дні (з течією) 7 км/год, запланували проходити 25 км. до обіду і 25 після. На обід зупинились в мальовничій безлюдній заводі.

Під вечір нарешті показалось сонце і після дощового дня краєвиди стали значно цікавішими. Відвідавши місцевий супермаркет (жарт, звичайно, в сільських магазинах вибір не сильно тішить та і магазин відчинений застати важко, особливо під вечір), почали шукати місце для ночівлі. Табір розбивали вже під феєричний захід сонця. Це був напевно найкрасивіший захід сонця у цьому поході.

До речі, усі фото у звіті зняті на мобільний телефон (без фотошопу :) ) Другий день подорожі дався набагато легше, ніж перший. Хоч і загальний "пробіг" за день склав більше 50 кілометрів. Напевно, організм уже увійшов в ритм руху і взагалі у незвичний вид активності. Відсутність спеки , скоріше за все, також зіграла свою роль. Вечеря, споглядаючи магічний захід сонця, посиденьки біля вогнища. Шо ще потрібно в чудовий літній вечір? :)

3-й день. 08 серпня 2017 року.

Третій день почався з дрібного короткочасного дощу, який продовжувався цілий день. На цій ділянці Дністер стає вже значно повноводнішим, а з берегів починають виднітись скелі. В загальному день пройшов досить одноманітно. Короткочасні дощі, волога погода, гребля :) Під вечір зустріли першу туристичну групу за час сплаву. Не пам'ятаю точно назви клубу, пригадую лиш, що група зі Львова і в "експедиції"(як вони її назвали) вже другий місяць. Рухаються з Галича. Вечірню стоянку планували організувати вже в Хотині, але після майже двогодинних пошуків магазину в с.Окопи ніч застала нас на 10 км. раніше запланованого. Тому табір розбивали і вечерю готували вже під світло ліхтариків.

4-й день 09 серпня 2017 року.

Місце ночівлі цього разу було не найкращим. Досить крутий і вузький беріг без нормального місця під намет. Проте зранку відкрився чудовий краєвид на гирло рідного Збруча і на Дністер. Забудова берегів маєтками значно щільніша в цих краях, ніж вище по течії. Що характерно, і сміття тут на березі  в рази більше. Часто можна зустріти картину, як на фото нижче. "Свідомі" мешканці усі свої відходи скидають прямо у річку. Хотинська фортеця - одна з моїх улюблених архітектурних пам'яток в Україні. Багато разів я тут бував. Знімав з усіх можливих ракурсів, крім одного... З води відкривається зовсім інший вид на цю могутню споруду. Тут зустріли "екскурсійне судно" з туристами. Балони з мотором для прогулянок Дністром напевно досить прибутковий бізнес в сезон :) Після пішої прогулянки навколо фортеці продовжуємо рух. За декілька кілометрів від фортеці посеред русла зустрічаємо залишки ще однієї фортифікаційної споруди, проте значно пізнішої епохи. Стандартний похідний обід і відпочинок. Від Хотина швидкість течії значно падає. Цей фактор суттєво відчувається в швидкості руху і на болісних відчуттях в руках. До того ж погода знову стає літньою, сонце в зеніті добряче припікає. Значно частіші привали і відповідно менша середня швидкість руху. Могутні скелисті береги, широчезне русло - тут, нарешті, Дністер такий, яким я його собі уявляв :) Вечоріє. Саме час для походу в магазин і визначення місця ночівлі. Якраз тут відбулась досить цікава зустріч. Не безіменному, досить великому острові, посеред русла познайомились з групою рибалок, які живуть тут з травня!!! по жовтень. Хороше і дороге спорядження, потужні човни, добре облаштований табір з великим наметом, душовою, санвузлом і т.д. в хащах безлюдного острову. Круто! Після розмови про їх досить незвичний (як на мене) спосіб життя, хлопці запропонували нам заночувати у їхньому таборі, так як самі планували ночівлю вже на іншому березі. Спати на надувних матрацах було значно приємніше, ніж на наших кариматах. Правда, декілька десятків мішків прикорму, що лежали поруч з наметом, приваблювали цілі стада мишей, які цілу ніч досить шумно вечеряли тим самим прикормом))

5-й день 09 серпня 2017 року.

Чудовий туманний і сонячний ранок. День обіцяє бути жарким. Вже в звичному режимі підйом о 6 ранку, сніданок і кава. Якраз на цьому етапі прийшло усвідомлення, що весла потрібно було купувати таки не найдешевші, а вибирати їх треба по якомусь іншому принципу, але без досвіду цього і не дізнаєшся. За ніч нетреновані кисті рук не встигають відпочити та відновитись від попереднього дня. На п'ятий день ефект накопиченої втоми в руках дає свої негативні результати. Але, незважаючи на відчутну втому, все, що тебе оточує навколо, викликає лише захоплення. З кожним кілометром від краєвидів перехоплює подих і втома відходить на другий план. Привал поблизу бази відпочинку (готеля) "Дрістова рів'єра". Зі всієї подорожі саме ця ділянка мені сподобалась і запам'яталась найбільше. Дуже гарні краєвиди високих скельних берегів, освітлені вечірнім сонцем. Важко на фото передати велич і масштаб цих скель. На фото нижче рибалка на човні (для масштабності) :)   З заходом сонця добрались і до запланованого місця ночівлі. Безіменний населений пункт (на гугл картах назва не вказана) поблизу с.Врублівці.

6-й день 10 серпня 2017 року.

Ранковий краєвид з намету на скельну капличку на іншому березі. Улюблене фото з походу: "я і скеля" :) Насправді, в цих місцях дійсно вражає краса і велич природи. Останні 30 кілометрів до фінішу рухались неспішно. Тут вже течія взагалі не відчувається. Часто зустрічаються класні місця, в які можна потрапити лише від води, тому автомобільні і пішохідні туристи їх скоріш за все не побачать :) Ближче до Баккотської затоки все частіше на берегах розташовані цілі наметові містечка. Ось і фініш. Кінцева зупинка шестиденного сплаву, який залишив безліч класних спогадів і вражень.

Сімейні випробування плавзасобів :) Спорядження - на березі, можна перевірити каяки. До речі, досить важко перекинути, навіть при великому бажанні. На завершення довгого звіту висновок: каяк в гаражі, що з ним робити далі, ще не знаю, але весь час і кошти, витрачені на нього, вартують лише цього одного сплаву по Дністру. Транспортування його дійсно проблематичне, особливо на дальні дистанції. Є багато сучасних розбірних і більш зручних плавзасобів, але як я вже писав - тоді це вже буде інший сплав з іншою історією :)