menu

Апрель 200км, Одесса

Yurr

Yurr

  • 28.04.2013 16:52
  • Просмотров: 1119

Замітка на майбутнє - 1: на старті бревету потрібно бути принаймні за півгодини.
В 6.55 ми з дружиною (вона без велосипеду), вийшли на перон одеського вокзалу. Телефоную в службу таксі:
- Пожалуйста универсал к ЖД вокзалу. Ехать...е-е-е, улица Грушевского, адрес не знаю, возле старого еврейского кладбища... Нет, велосипед. Нет, микроавтобус за 108 гривен не надо.

Світило сонечко, до старту було ще дві години, я глянув на карту і подумав - пройдемось пішки, за годину ми точно будемо там. Але через годину нам залишалось іти ще кілька км, повз нас регулярно пролітали шоссери і байкери, вітаючись і подзеленькуючи.

Ми прийшли за 15 хв. до старту і я ледь встиг зареєструватись, набрати ізотоніка, підкачати колеса, перевзутись в контактні тапки і розпихати перекусон по зручним кишеням.

Передстартове спілкування
Орги видали усім учасникам пам'ятні браслетики :)

Замітка на майбутнє - 2: стартувати потрібно ближче до голови групи.
Стартую в хвості. Майже одразу голова починає іти у відрив. Приймаю рішення триматись за лідерами, принаймні перші 20 км по шоссе, знаючи, що група йтиме значно швидше за одинаків. Обганяю тих, хто відстає, чіпляюсь за новий хвіст, він знову відпадає... через кілька ітерацій таки добираюсь до стабільної групи лідерів.

Ховаюсь в сліпстрім, віддихуюсь.. темп групи 32-35 км/год. Більшість шоссери, але є і байкери, і двоє на лігерадах і навіть класний мтб-тандем Бориса і його дружини. Я вперше їду в такому пелотоні, стараюсь уважно триматись на колесі переднього шоссера і проглядати дорогу на кілька корпусів вперед. Уже на фініші довідуюсь, що в когось в голові пелотона випала фляга, добре що не було завалу.

Коли пробував просунутись ближче до голови групи, відчув, на скільки легше в ній їхати. Як тільки виривався з-за спин колег,  налітав зустрічний потік повітря, який змушував працювати значно інтенсивніше. Ближче до повороту на Альтестово траса пішла трішки вниз і швидкість пелотону місцями первалювала за 40 км/год.


Потім почалась перша "кантрійна" ділянка - кілька км розбитої сільської дороги з ямами. Марафонці на горняках пролітали із задоволенням, а от шоссерам і лігерадистам було туго. Помітив на узбіччі кілька людей з проколами. Тут пелотон розсипався і групу лідерів я втратив остаточно. Ще кілька разів я бачив їх спини на прямих ділянках дороги, але добрати уже не зміг.

83-й км, перший контрольний пункт. Відмічаюсь, я тридцятий, відставання від лідерів 19 хв. Бананчик, енергобатончик, поповнюю запаси ізотоніка і вперед...до другої кантрійної ділянки.

Борис зі своїм МТБ-тандемом, на якому він їхав з дружиною.

4-5 км "пральної дошки" витрясли з мене усі сили, відновлені на першому КП. А до другого, з рятівним відпочинком і варениками - іще близько 50 км... Чіпляюсь за хорошу групу, але через кілометрів 7 влітаю на повороті в яму і з рами злітає фляга. Перша думка - а ну її, тримаюсь за групою. Але згадую, що у тій флязі усі мої запаси ізотоніка і тисну на гальма...

Моє щастя, що десь за 30 км до КП2 мене нагнала іще одна група, з 5-6 шоссерів. З ними я оцінив, наскільки крута штука "рівна" група, в якій постійно змінюється ведучий і всі викладаються на повну. Враховуючи, що був доволі сильний зустрічно-бічний вітер, ця група допомогла скинути мені з результату мабуть півгодини, у порівнянні з тим, якби я їхав сам.

Замітка на майбутнє - 3: у міжсезонння потрібно більш наполегливо тренувати мускулатуру плечей і спини (гантелі, віджимання, бруси), щоби мязи були готові тримати тіло протягом 7-8 годин поспіль. До КП2 (145 км +) доїзжаю уже на межі, на автопілоті. Накопичилась втома рук, болять плечі, спина.


КП2, "умирающий лебедь"
Лігеради під'їзжають до КП2

На КП2 я 43-й. Лягаю на лавку і лежу хвилин 10, прихожу до тями. Гарячі вареники, солодкий чай і вісяно-горіхово-родзинково-фінікові супергалети моєї дружини роблять свою справу. Відпочиваю близько 20 хвилин і знову на трасу.

Першу частину останнього відрізку проїхав їхав здебільшого сам, а останні 30 км мені знову пощастило - натрапив на групку з трьох одеситів, з якими доїхав до самого фінішу, не витрачаючи час на навігацію і пошуки поворотів.


Фінішна пряма

210 км я подолав за 9 год 22 хв, 53-м зі 114 учасників. Але на бреветі головне вкластись у кваліфікаційний час, для 200 км це 13,5 год. Переможців у веломарафонах не визначають.

Хвилин пять після фінішу я лежав і дивився в небо, а потім був чай, божественна лососева уха, зварена на вогнищі, гаряча ванна уже в номері, мяка ковдра, сон і чудовий недільний день для прогулянок Одесою - моїм давно улюбленим містом :)


Дякую оргам за шикарну уху і за бездоганно проведений захід!

В планах цього року ще принаймні 300 км, але поки не визначився, де я їх їхатиму. Може знову в Одесі - дуже вже мені сподобалась організація бревету і одеська гостинність.

veloyura.blogspot.com

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Yurr,

Статья не понравилась: тоLик,