menu

Велопохід по Бескидському і Вододільному хребтах

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 23.12.2017 18:08
  • Просмотров: 3803

На південно-західному краї природного парку "Скодівські Бескиди" витягнувся на двадцять кілометрів дикуватий хребет з вершинами Мінгол, Великий Верх. По північний бік від нього низка незаселених долин і вершин. На південь бісером розсипались багаточислені села.

На початку літа, сонячним прохолодним днем, ми висадились в селі Мита, приїхавши з луцька автомобілем. В Рено-Канго втиснулось чотири людини і чотири велосипеда. Машину залишили на подвір"ї однієї з хат, домовившись з господарями, що нас не буде чотири дні. Зібрали велосипеди, поповнили запас води і вперед!

Схема руху позначена коричневим пунктиром, червоними цифрами місця ночівок.

В Сухому Потоці, плутаючись в високих літніх травах, почали поволі набирати висоту.

 

"Карпатський сторожовий" на схилі, далеченько від села, охороняє посіви від потрав кабанами. Такі помости видніються ще в декількох місцях.

Спочатку підйом по бездоріжжю йшов дуже важко. А далі по хребту котилось весело до Великого Верху, де дорога знову стала пропадати, або була заросла кущами і травою. Люди тут не ходять!

 

 

На лісистій вершині, в пошуках стежки, вповній оцінили карпатську поговірку: "Хто прямує - той дома не ночує". Повалені дерева, переплетіння високих трав і колючих кущів.

Стежку таки нащупали, вона траверсом обходила вершину. Невелика полонинка і далі дорог і стежок немає взагалі. Розвідка в різні сторони дала результати: є джерело і коров"яча стежка вниз в село Багнувате. Мінгол лишається в мріях.

 

 

 

Вирішуємо ночувати. На гребні хребта падаєм хто куди, шукаючи рівне місце для сну.

 

Різкий прохолодний вітер, дуючий цілий день, стає холодним.

 

Сонце сідає прямо по гребню, освітлюючи бокові долини. Ми ще довго ходили по полонинці, роздивляючись вечірні краєвиди.

 

Вночі хлопці померзли, по було прохолодно і вітряно. Палатки в нас не було, лиш тент 3 на 4 метри. Але спали без тента.

Ранок в Бескидах сонячний. Поснідали, зібрались і почали спуск коров"ячими стежками в село Багнувате.

 

Коні потомились.

 

Дорога-ріка в Багнуватому.

 

Пейзаж в селі Риків.

 

Череда сіл протягнулась по долині Стрия.

 

 

 

З Карпатського почався підйом на Вододільний хребет.

 

Спочатку були сінокоси і випаси, а вище букові ліси з квітучою черемшою.

 

Набір висоти в кінці дня дався важкувато. Хребет на всій своїй протяжності увінчаний скелястими виходами породи. Ми одразу оцінили це і позалазили відпочити на теплих каміннях.

 

 

На ніч знову зупинились на гребні хребта. Натаскали дров на цілу ніч.

 

 

 

Вночі вітряно і холодно.

 

Ранкові кольори на Вододільному. Хлопці сплять біля своїх велосипедів.

 

В долинах  Стрия гуляють тумани.

 

Мій коник.

 

 

 

 

Попереду дорога по гребню Воддільного.

 

 

На передньому плані гора Гостра, на задньому полонина Руна.

 

А цей "звєрьониш" умудрився вкусити мене за палець.

 

Дороги Вододільного.

 

Привал.

 

 

Відпочивати приходиться частенько))

 

 

По пішохідній стежці. Дорога ниряє в глибоку улоговину і щоб не втрачати висоту вирішено йти гребнем.

 

Спуск в долинку до останньго, перед ночівкою, джерела.

 

 

Красота! Всім велосипедистам рекомендую Вододільний!

 

На підході до вершини.

 

Табір розбили серед скель неподалік Пікуя.

 

Артур, намерзшись в попередні ночі, робить собі заслон від вітру по свіх правилах))

 

Вид з хребта на південь

 

і на північ

 

На скелях вершини Пікуй.

 

Захід сонця над верхами.

 

Ніч знову прохолодна. Спимо хто де, поміж камінням.

Ранкові пейзажі з табору.

 

 

 

 

На задньому плані полонина Руна.

 

 

Збори і вперед!

 

Спуск по лісовим дорогам.

 

 

 

Пейзажі по дорозі до машини в селах Нижнє Гусине, Матків, Красне, Задільське, Завадка.

 

 

 

 

 

На горизонті Сколівські Бескиди. Ми вже майже закільцювали свій рух!

 

 

Дорогу переповзає гадюка.

 

Фініш. Село Мита!

Оцените статью:

Перепост:


Комментарии

Комментировать в форуме...

_sanj_

_sanj_

Сергій, гарний звіт, як завжди!

23.12.2017 23:05
Nikolay Karasik

Nikolay Karasik

Хороший фотоотчёт, получил удовольствие его рассматривая, . фотографии убеждают лучше всяких слов, не раз убеждался в этом на своём собственном опыте. В западной Украине есть, на что посмотреть и в Карпатах в частности. Мне, к сожалению, не довелось ни разу, путешествовать по горам на велосипеде, хотя по асфальту, через перевалы, проезжал три раза, был только один пеший поход, но всю западную Украину, более 3000 км, прокатал на велосипеде с друзьями, так что, некоторое представление всё ж имею.

24.12.2017 14:31
PK_

PK_

_sanj_ писал(а):
Сергій, гарний звіт, як завжди!

+1 - до гарний звіт. Як би ще мапу, для кращого розуміння маршруту!

24.12.2017 15:38
Sergey Palko

Sergey Palko

_sanj_ , Nikolay Karasik, PK_ Дякую за відгуки. Вставив в звіт карту-двухкілометрівку з нанесеним наршрутом і місцями ночівок. Відкривайте її в окремому вікні, там вона буде в збільшеному розмірі.

24.12.2017 23:00
real SIMON

real SIMON

Дуже красиві фото! Але реальні краєвиди там, мабуть, ще красивіші...

26.12.2017 15:12
Altay

Altay

когда увидел фото со скальными выходами, таки допер, что Вододильный хребет (название, которое сбивало с толку) - это, скорее всего Буксюкска полонина. Посмотрел карту - так и есть.
Да, душевное место. Лет 20 назад и я двигал по нему на велике (с великом, потому, что больше шли). Правда мы спрыгивали с него в Шебутинцы - без дороги через лес и скалы, ибо то, что писал Достоевский про русский бунт относится и к русскому велотуризму - бессмысленный и беспощадный. Так что хребет запомнился - он один из немногих, где есть скальные выходы.

04.01.2018 00:32
Л.С.

Л.С.

фото класні.
але не краще там було йти пішки? 100-120 км. (якщо я не помиляюсь) за 4 дня як раз

07.01.2018 19:36
Sergey Palko

Sergey Palko

real SIMON Дякую!

Altay Спасибо! Мы, конечно, большую часть ехали))

Л.С. Проложив трек на Гуглпланет, вийшло біля 120 кілометрів. Йшли ми мало, процентів 5-10. На велосипеді краще - речі на багажнику, нічого не давить на плечі.

11.01.2018 09:41