Чорноморська "курортна" вело-подорож

05 жовтня, перший сніг в Карпатах, за вікном +3 С. Саме час починати згадувати літні пригоди і писати звіти) Почну з самої цікавої і самої тривалої моєї цьогорічної велосипедної подорожі. Ізмаїл-Залізний Порт. 17-26 серпня 2016 року.

Основною ідеєю подорожі було: відвідати максимальну кількість курортних міст та проїхати більшу частину Українського  узбережжя Чорного моря.

Маршрут було визначено наспупний: Ізмаїл-Вилкове-Катранка (ночівля) - Білгород-Дністровський - Затока (ночівля) - Одеса - Коблево (доба відпочинку) - Очаків - Парутине (ночівля) - Миколаїв - Херсон -Олешківські піски (ночівля) - Скадовськ - Лазурне - Залізний порт (доба відпочинку) - Херсон. В загальному strava показувала 800 км. (хоча насправлі вийшло 900). Планувалось в дні відпочинку знімати хостели а решта ночей - в наметах.

Отже, ідея готова, маршрут готовий... Наступним кроком був пошук попутників. Так як серед друзів їх не знайшлось, прийняв рішення вперше в житті подорожувати з незнайомими до того мені людьми. На форумі ХТ бажаючих також не виявилось, тому майже втративши надію написав в одну з туристичних груп ВК. За декілька днів отримав відповіді від двох бажаючих (з Луцька і зі Львова).

Далі слідувала підготовка спорядження та велосипедів, покупка білетів і т.п.

16 серпня вночі виїзд потягом Львів-Одеса. Десь біля 09 год. прибуття. З Одеси до Ізмаїла відбуття потяга о 16 год. тому ще пів дня маємо на велосипедну екскурсію містом.

В 23 год прибуття в Ізмаїл. Там вже при світлі ліхтарів розбиваємо табір на березі Дунаю.

1-й день.

Ранковий краєвид на р.Дунай.

Після снідаку в Ізмаїлі виїжджаємо в напрямку Кілії. Перших 30 км. дорога чудова, краєвиди незвичні і цікаві (вперше в житті побачив черепаху в дикій природі)

Не доїжджаючи до Кілії дорога різко закінчується і починається випробовування на витривалість всього: нервів, велосипедів та почуття гумору.

Все би то нічого, якби таке дорожнє покриття було кілометрів 20-30, але нажаль, вся дорога по при Дунай до Вилкове (біля 70 км. якщо я не помиляюсь) майже нічим не відрізнялась від тої, що на фото.

З Вилково рухаємось на Приморське. Далі по косі до с.Катранка. Дорога по косі - радянська панельна (знову сльози на очах)))

2-й день

Ранок на пляжі с.Катранка.

З Катранки вирушаємо в напрямку Білгород-Дністровського далі на Затоку. Дорожнє покриття зявляється лише в районі с.Лебедівка (близько 50 км. від с.Катранка)

Суха частина озера Бурнас.

Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця.

3-й день

Ранок в Затоці.

З Затоки прямуємо в Одесу (чудове місто із неадекватними водіями маршруток)))

В Одесі обід і невеликий відпочинок на пляжі. Далі в Миколаївську область.

Фініш третього дня подорожі.

4-й день

Четвертий день - день відпочинку в Коблево. Особисто для мене, після цієї подорожі, враження про відпочинок в Коблево склались такі (це звичайно субєктивна думка, яка сформувалась в порівнянні з іншими "курортами"): 1. Нреально інтенсивні продавці "пахлави мєдовой" на пляжі, 2. Неадекватні ціни жа житло. 3. Відсутність вільного житла (за 3 год. пошуків ми лише змогли заселитись з напівлегальними умовами в якусь радянську базу відпочинку). Але не зважаючи на це все, сон на ліжку, душ і день без сідла таки кайф :)

5-й день

Коблево-Очаків-Парутіне

Виїзд з Коблеве і рух Миколаївським шоссе - це звичайно задоволення, але ми ніколи не шукаємо легких шляхів (тим більше що всі gps нам у цьому дпомагають) і в с.Красне приймаємо вольове рішення не обїжджати лиман через с.Нечаяне а пересікти його по якісь невідомій дамбі поперек (тим більше усі навігатори і gps сайти нам це наполеглево рекомендують таки зробити).

Одразу після зїзду з Миколаївського шосе - грунт. Незнаю чи то плакати чи сміятись, але по тих грунтах врешті-решт було таки легше їхати ніж по дорогах обласного (чи як вони там звуться) значення від Ізмаїла до Вилово.

450 км. позаду і жодного проколу. Чому так? Чому усі в один голос закликали заливати антипрокольну рідину, готовити купу камер і лякали якимись майже міфічними "кавунцями"? А от чому, тому що усі вони ("кавунці")  "чекали" на нас в Миколаївській області. Один день - 5 проколів.

Отже, після дня суцільної поклейки коліс, ми таки докотились до пункту ночівлі - с.Парутіне, де знаходиться Національний історико-архітектурний заповідний "Ольвія" Дуже гарне і цікаве місце. Ревомендую відвідати усім.

На території заповідника нам звичайно табір поставити ніхто не дозволив, але на березі Бузького лиману чудових місць безліч.

6-й день

Ранок на березі Бузького лиману.

На шостий день подорожі, один моїх нових товаришів у звязку із погіршенням стану здоровя вирішив завершити подорож і з Миколаєва відправився додому. (До речі, цікавий факт про служби доставки: ціна відправки велосипеда з Миколаєва до Львова Новою поштою - 1000 грн. Інтаймом - 400 грн.)

Миколаїв зустрів нас дощем.

Далі подорож ми продовжили вже двоє.

Між Миколаєвом та Херсоном і писати нічого. Просто ідеальна рівна дорога :)

По задуманому маршруту в цей день ми мали доїхати до Олешківських пісків і там заночувати, але у звязку із затримкою у Миколаєві (відправляли товариша і його велосипед додому, а також таки заливали антипрокольну рідину в веломагазині) туди ми так і не встигли доїхати. За рекомендацією місцевих жителів на ночівлю стали не доїжджаючи до Раденська в гарному соновому лісі біля якихось солених озер (також дуже гарне місце).

7-й день

Раденськ-Скадовськ-Лазурне-Залізний порт.

До Скадовська дорога непогана, лиш одна проблема, мало населених пунктів і відповідно мало місць для поповнення води. Проте багато продавців кавунів ;)

Від Лазурного до Залізного порта двадцятикілометрова ділянка дороги з панельним покриттям. Це, можна сказати, було останім нашим випробуванням на маршруті.

8-й день

День відпочинку в Залізному порті. Тут, на відмінну від Коблево, ніяких проблем з житлом і цінами не виникло, хоч і відпочиваючих на перший погяд було не менше.

9-й день

Залізний порт - Херсон - на потяг.

Невеличке відео.