Осінній велопохід вздовж Західного Бугу

В перших днях жовтня випало декілька по-літньому теплих днів з температурами вдень до +24С, вночі +14С. З товатишем - Олександром Калініним, приміською електричкою ввечері виїхали з Луцька на Ковель.  

Вечір п"ятниці, в електричці повно симпатичних студенток, які роз"їжаються з Луцька по селах. Око мимоволі тягнеться до споглядання гарного...

В Ковелі пресадка до Ягодина. Це прикордонне село на Західному Бузі. Дизель знову забитий студентами)) В Ягодині на пероні в ніздрі вдаряє свіже і тепле нічне осіннє повітря. Здається на дворі літо! 

Мовчки шпарим вздовж величезної черги фур на кордоні з Польшою. Темно, тільки цигарки далекобійників світяться в темноті. Звертаємо з траси на північ. Ще з десяток кілометрів і заглиблюємося в ліс на ночівку. 

(на карті шлях показаний пунктиром, три ночівки - рожевими кружками)

Ніч тепла, спимо на сухих листях біля вогню. Палатку не ставим. Красота!

Ранком легкий туман. "Коні" вже спакованні.

Виїзжаємо і шпарим по свіжим мокруватим дорогам. Встає серед туманів сонце.

Курс на північ - до Шацьких озер. Зліва по-курсу постійно тягнеться Буг. Інколи його навіть видно, видно також контрольну полосу прикордонників.

Повільно розгортаються сільські пейзажі північної Волині.

Заплава Буга. Видно "полосу". Весною 2013 року тут було море води! 

Заїзжали вбік на озеро Велике.

В Забужжі незнайома жінка запросила нас поснідати)) Заїхали. Картопля з оселедцем, чай, сигарети...

Дорога лугом йде на Адамчуки. Колись в цьому лузі було велике село. Зараз немає і сліду.

В Адамчуках.

За селом гарна дубрава, яка тягнеться до "полоси" і Бугу.

В сусідньому Грабово - прикордонний пункт. Ще декілька маленьких сіл і ми виїхали до озера Пулемецьке. 

Вже жаркувато, я їду до пояса голий. Вода на мілководді добряче прогрілась, де глибше - прохолодна!

Тут пообідали. В Заліссі заліз на пожарну вишку. Звідтам відкривається загальний вид на Пулемецьке.

З південного берега озера повільно переїзжаємо на північний. Там плануємо ми ночувати.

На озері тиша!

Вид з козацької вежі.

Розміщаємось прямо на пляжі, в далекому від сіл куточку озера.

Саня знімає.

Він виїхав з ДНР, пізніше вивіз звідтам свої шосер і найнер.

На вечірню рибалку.

Сонце сідає над західним берегом, за яким, в декількох кілометрах, Білорусія.

Тепле, "тропічне" небо!

Вночі довго не лягали спати, гуляли, лазили по воді.

Ранком покатались в човні, весла до якого були сховані в траві.

Поїздили по лісам біля Пулемця. На пісчаній гірці стоїть старий радянський дот, навколо соснові ліси.

До обіду виїхали на озеро Світязь. Тут довго загоряли на пляжі, обідали. Бачили, як купаються люди.

З Світязя біля 40 кілометрів проїхали в сторону Любомля. По дорозі заїзжали на Згоранське озеро. На ніч стали в лісі, неподалік села Запілля. По прогнозу бачили, що вночі начнеться дощ. Натягнули тент, розпалили вогонь.

 Навально, в три години ночі, пішов дощ, а в чотири ми почали збиратись, щоб сісти на ранковий поїзд до Ковеля. Темно, дощ заливає очі, ліхтарі на обох велосипедах розрядились. Шпарим втемноті, ковтаючи вологе повітря. Пересадка в Колелі. Вікна електрички в струміннях води, по небу несуться рвані хмари... Ми в теплі і їдемо до дому!