menu

Дежавю на Західному Бузі

Sergey Palko

Sergey_Palko

  • 26.01.2015 23:48
  • Просмотров: 3958

 

Два звіти про подорожі на Західному Бузі. Перша здійснена літом на човні, друга на велосипеді осінню.
 
 
Затяжні дощі кінця весни змінилися сонячними жаркими днями на початку літа. Потягнуло до води, в річкову прохолоду...
 На південному-заході і заході Волинської області протікає велика, європейського масштабу, ріка Західний Буг. Довжина його складає 772 кілометра. Дев"ять років тому я сплавлявся по ньому на легенькому китайському човнику. І ось мій погляд знову прикутий до цієї чудової ріки!
Більша частина Бугу протікає по кордонах і закрита для сплавів. Відкритим лишається участок від витоку до держкордону під Нововолинськом. Цей відрізок і став предметом моєї уваги.


Сонячним теплим ранком з наплічником загружаюсь на рейсовий автобус Луцьк-Червоноград. Три години дороги і я в Сокалі - містечку на півночі Львівської області, яке розкинулось на правому березі Бугу.
Невелика закупка продуктів в центрі міста, далі вихожу на міський пляж, де навпроти руїн чоловічого монастира накачую човен і сідаю на воду.


Місцевий рибалка сказав, що вода після дощів піднялась більше ніж на метр і течія пришвидшилась. Течія дійсно швидка, човен одразу підхватило. Береги тут трохи нетипові для Бугу. Зазвичай вони відкриі і високі, а тут низькі і на 95% зарослі непрохідним и очеретами і камишами. Це наслідок Скоморохівського водосховища. Зараз воно спущене по невідомим для мене причинам. Замулене дно оголилось і густо поросло рослинністю.
В Сокалі три мости: автомобільний, пішоходний і залізничний. На знімку з супутника їх видно. Ось карта першого дня подорожі.
Невеликий участок відкритого берега під Конотопапи, зайнятого пасовищем.


Церкву в Скоморохах видно здалеку. Зразу за нею споруда ГЕСу, шлюзи на якому відкриті. По одному з них прослизнув вниз.
 


За селом в підтопленому переліску невеликий привал.


За плотиною береги ріки кардинально міняються. Тут вже переважають відкриті високі, часом обривисті береги.
Вже близько полудня, різко підсилився зустрічний північно-західний вітер. Проти течії на відкритих участках він місцями піднімає хвилю. Якщо пустити і не підгібати веслами, то човен зупиняється, або навіть починає дрейфувати проти течії. Перед і за Ульвівоком якраз такі величезні прямі, на яких лютує вітер.


 Береги в Ульвівку рівні і обривисті, місцями прямо на берег виходять сади і городи. З води добре проглядається місцева церква.


За селом пішли гарні лісисті береги. Тут майже 10 кілометрів на берегах немає жодного села.
Відчувається втома. Дається взнаки інтенсивна гребля проти вітру. Причалюю під соснами. В тіньку розстелив спальник. Навколо ні душі.


Декілька раз провалювався в сон. Спочатку було чути лиш свист вітру, шум в кронах дерев. Поступово, далі від полудня, вітер послабшав. З лісу стали долинали співи багатьох пташок.
Буг повернув на захід, це дало змогу ховатись від вітру під кущами і деревами правого берега. Якщо берег чистий, то розігнавшийся по полю вітер люто налітав на човен.


Проплив біля пам"ятних окремих верб, під якими ночував на сплаві в 2005 році. Тоді, в середині липня, вода була набагато нижча. За вербами двісті метрів поля, а далі великий ліс. Він на віддалі весь час тягнеться по лівому березі. По правому на деякій віддалі від Бугу вільно розкинулось волинське село Заставне.. Його лінії-вулиці витягнулись від півтора до чотирьох кілометрів. Назва села ще з царських часів. До імперіалістичної війни (1914) тут по Бугу проходив кордон між Російською і Австро-Угорською імперіями. Можливо в селі розміщались російські прикордонники. Зараз по річці проходить кордон між Волинською і Львівською областями.
Ближче до маленького львівського села Старгород на березі розкинувся польовий стан.


За станом крутий берег з обривом, з якого відкриваються масштабні краєвиди.


Гарячий вітер приємно обдуває тіло, пахне різнотрав"ям, скошеним, підсихаючим сіном. На південь з крутого берега вглиб Львівської області видніється село Войславичі. На захід, серед скошених трав, проглядається Буг.





Обривисті береги в багатьох місцях окупували ластівки-береговушки. Висока вода в багатьох місцях дісталась до їх гнізд і частково затопила. Якщо малі не встигли вилетіти - то вони загинули в своїх гніздах. Теж саме сталось і з гніздом-рукавицею ремеза. Низ його бовтався в воді. Я підплив подивитися. В гнізді два захололих яйця. Видно не показав природний баромерет ремезу на високу воду, не крутило йому кості на дощ.
Пропливши трохи, вийшов знову на крутий берег в селі Старгород. Назва видно не даром - в кручі одразу знайшов черепки посуди і кості.


Старгород зовсім маленьке, але дуже живописне село. Гарні садки спускаються прямо до води, де вкопані лавочки...
Вечірні тіні почали покривати річку. Пора думати де ночувати.


Відпливши трохи від села, причалив до великого пів-остріва. Табір розбив в його вершині, де Буг омиває берег з трьх сторін.


По пів-остріву не дуже погуляєш - він частково підтоплений і до того ж зарослий високими травами з кропивою і колючими бур"янами.




Над рікою зійшов місяць. В кущах і деревах співають багаточисленні птахи. Особливо старається соловей.


Комарів дуже багато, натягую від них противомоскітну сітку. Не люблю я спати в палатках. Все замкнуто. А так через сітку видно все навколо. Зовсім близько пролітають різні пташки, щось вишукують. Потім їх змінили три величенькі летючі миші. День довгий, світло допізна. Вечірнє нерівне світло міняється на бліде місячне. День, здається, не закінчується. Кипить чай. За день тіло на сонці і вітрі втратило багато вологи. П"ю і не можу напитися.
Гудуть комари, плюскається в Бугові риба. Інколи бухне бобер, чи прокрякає качка. Не спиться. Комари настількі мілкі, що пролазять через ячейки протимоскітної сітки. До ранку лице горить від укусів. В 4.45 починає світати. Розпалюю знову вогонь і варю чай.


На травах роса, речі теж всі відсиріли. Але я не хвилююсь - жарке сонце все висушить!
По воді сковзнув перший промінь...
 

Плисти ранковою річкою найцікавіше. Гра сітла, тіні і води.
 

Прохолодно, надягнуті усі речі. Тихо, не дошкуляє зустрічний вітер.

 
Участок Бугу на Гугл-планет. На карті позначив червоним місце ночівки і місце фінішу біля держкордону.



Сонце освітлює верби, тополі, дуби. По берегам пішов ліс.




Далі Буг навпроти Шихтарів протікає лугами. Їх частково підтопило високою водою. Сонце вже трохи підпікає. Після безсонної ночі хочеться спати...


Біля устя Вірежанки, яка впадає в Буг з лівої сторони і починається в Польші, роблю привал. В тіньку розтеляю спальник і завалююсь спати. Наволо густі нехоженні трави, руїни огорожі і польового стану. Колись тут був перегорожений великий пів-острів, де випасали худобу. Ще в 2005 році, пропливаючи цими місцями, бачив багаточислених корів. Зараз нічого і нікого.


Години три провалявся в тих травах. Сон неспокійний, то комарі, то мурахи... Піднімав голову і пробував зорієнтуватись де я... Сонце починає припікати через недуже густе листя верби.

Полуднева жара. Вітер знову підсилився. З води видно церкву села Літовеж.


Навпроти села знаходиться довгий вузький пів-острів. Він високий, водами не затоплюється. Так він виглядає на гугл-планет.


Тут колись було древньослов"янське городище. Культурний шар датований 10-13 століттям.
"Територія Литовежа була заселена здавна. Поблизу нього на березі Західного Бугу виявлено залишки поселення й поховання доби міді (III тисячоліття до н. е.), поселення доби раннього заліза (VII – VI століття до н. е.), а також давньоруських городища і поселення (X – XIII століття)."

Пропливаючи човном повз його береги, бачив в обриві залишки кам"яної кладки. На пів-острові також є радянський дот з 1940 року.
Так виглядає південний берег пів-острова.


А так північний.


По правому березі до Бугу часом підходять пагорби, які уступами йдуть в воду.


Лівий берег - величезний незаселений луг. Тут можна випасати багато сотень корів, але на даний час він безлюдний. На ньому є озерця і стариці.Уявляю як колись наші предки з високого городища оглядали ці луги, а потім плили туди на рибалку і полювання. Стратегічне місце!






За лугом над Бугом розтягнувся великий ліс, а за лісом село Пісочне. Місце де ліс підходить до річки - одне з найгарніших на Бузі!



Далі велика петля по затопленому лузі.


З води починає проглядати село Мовники.


Це село по правому березі і Пісочне по лівому - остані вздовж яких можна плисти. Далі держкордон, ріка закрита. Дикий Буг, де виводиться маса всякої риби.


Ось Буг відходить в сторону кордону.


Попереду довгий шлях польовими дорогами до траси на Нововолинськ.
В 2005 році я проплив на кілометер далі і заночував на лівому березі. На вечір до річки приїхав старий шахтар. Він ловив рибу цілу ніч, а я сидів біля нього і слухав його розповіді про рибалку і різні пригоди на Бузі. Ловив він рамою десь 3 на 3 метра, обтягнутою сіткою. Опускав цю конструкцію горизонтально в воду з допомогою довгого шеста. Суть ловлі - час від часу піднімати і дивитись, чи немає на сітці риби. В нас на Хмельнитчині таку конструкцію називають фаткою і ловлять рибу переважно зимою з льоду, вирубуючи гіганські чотирикутні ополонки.
Розказував, що як попаде бобер - розриває сітку. Попадаються соми більші людського росту. Поруч дикий Буг і звідтам запливає багато різної риби. На вечерю дав мені щупачка і я зажарив його на паличці. До ранку він наловив десь пів-мішка риби. Завіз мене вранці на автостанцію в Нововолинськ, рибу здав в якийсь чи то ресторан, чи то столову.
Ще та ніч запам"яталась незвичайно яскравим спалохом метеорита. На секунду стало світло як вдень. Рибак підняв голову і спитав:
-Що то було?
 Я відповів...  Він зітхнув.
-Да, тут можна побачити що хочеш...
 
Страницы: 12

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: Миша, Младён, mocrosoft, IOleg, Romun, Mihajlov888, Sidewinder, turantino, FullMetalEkolog, Jeronimo, alex74,

Статья не понравилась: Таких нет


Комментарии

Комментировать в форуме...

mocrosoft

mocrosoft

Добре проїхався разом з вами, дякую! :)

А що то за кордон позначений на першій карті другої сторінки? Лінія грубезна - то наче державний, але ж на першій сторінці, здається, кордон був значно західніше, і проходив переважно з півночі на південь?..

Ремеза підвів не "барометр" його природний, а люди: самі ж кажете, що шлюзи на греблі було відчинено... Людям здебільшого байдуже на ремезів, та бодай і на іншу живність: колись став свідком зворотньої ситуації: навесні на Печенегах шлюзи зачинили, і весняна звична повінь раптово припинилася; півдня тоді хлюпав по коліно у багнюці, витягаючи рачиць з ікрою із нір, що раптом опинилися на суходолі, та кидав їх у річку...

27.01.2015 08:26
Sergey Palko

Sergey Palko

mocrosoft це показана межа між Волинською і Львівською областями, яка проходить частково по Бузі.

Ластівки-береговушки і ремези дійсно загинули від літнього паводка. Водосховище спущене пару років назад і заросло очеретом під два метри))

27.01.2015 11:12
mocrosoft

mocrosoft

Sergey Palko писал(а):
Водосховище спущене пару років назад і заросло очеретом під два метри))


А, он воно як. А я гадав - то Вам особисто "пощастило" :)

27.01.2015 11:27