Топ отчеты
- Майский поход в Карпаты по Черногорью...
- Кто ответит за анархию? ВелоКрым, Сентябрь...
- Эта необычная местность отмечена на карте значком, который больше нигде на картах Харьковской област...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- 700км по Чёрному морю: Одесса-Крым-Одесса...
Велопохід квітневим Закарпаттям

Звіт про семиденний велопохід, здійснений двома луцькими велосипедистами, в період з 25 квітня по 1 травня 2015 року.
Макс
Сергій
Велосипеди - два найнера Кенондейл
Дистанція склала 360 важких кілометрів.
По прогнозу погоди на 5 днів передбачались невеликі дощі, а на 2 дні сильні дощі. Насправді з опадами були лише чотири дні і то переважно вночі і ввечері.
Похід планувався спочатку пішохідний і трошки раньше. Але погода в Карпатах була дуже холодна. По вебкамерам в Буковелі постійно спостерігав снігопад і температуру -3С. Потім трошки потепліло, але на верхах ще лежало багато снігу. Тому вирішили вдвох з Максом їхати в велопохід теплими долинами Закарпаття. Спосіб добирання виник спонтано. До Львова ранком за три години з Луцька доїхали машиною. Її поставили на стоянку на околиці міста. Далі 8 км містом до ЖД вокзалу і на 9.30 електричка до Сянок на Ужицький перевал. Білети дуже дешеві. Їхали 4,5 години. Біля 14.00 були на перевалі. На самому перевалі в мене переламалась стійка кріплення багажника. Скрутив дротом, а в Ужі заїхали до газди, підібрали потрібний діаметер труби, обрізали її і вставили в неї переламану стійку. Щоб не гуляло - скрутили дротом. Так фіксують переламану руку. На цьому "костилі" я проїхав весь похід і знімати-міняти його не збираюсь!
Перед Ужицьким перевалом природа сурова. В селах мало фруктових дерев, ліси смерекові, листяні дерева ще майже не розпускались. На Вододільному хребті і в польских Бескидах ще лежить сніг.
Дує холодний вітер. В Яворові підкупили дещо з продуктів і до перевалу.
На перевалі перевірка документів - поруч кордон. В електричці також перевіряли паспорти.
За перевалом пейзаж одразу і разюче міняється! Тепліше, набагато більше зелені, ростуть черешневі дерева, біля деяких хат є винограники. Все це завдяки Вододільному хребту, який притримує холодні маси повітря з півночі.
Котимо повільно, роздивляючись місцевість. Через декілька сіл завертаєм з долини Ужа на бічну його притоку потік Тихий. Дорога вузька, яка веде до єдиного в цій долині села Тихий.
Панорама Тихого
Мальовничі куточки села
Від церкви повертаємо на підйом через хребет, який відокремлює цю долину від долини ріки Люта. Підйом йде по грунтовим стежкам і дорогам.
Їхати неможливо, велосипеди пропихаємо на руках. Поки забрались на верх вже звечоріло. Підшукали площадку для ночівки.
Маршрут першого дня
Звідси видно засніжені Лаутанську Голицю і Полонину Руну.
Сонце сідає за скалистий гребінь.
На вогні доварилась вечеря, парує чай.
Ніч в горах при чистому небі була холодна. Температура впала майже до нуля. Макс мерз в двух літніх спальниках, вночі вставав вдягав рукавиці на ноги)). А спали просто під відкритим небом. Макс на карематі, я на куску поліетилена. В пуховому НАТОвському спальнику не мерз.
Ранок з видом на полонину Руну.
Спуск до села Люта досить крутий. Втрата висоти понад 200 метрів.
Декілька етнозамальовок з самого села, розташованого далеко від доріг і туристичних стежок.
Місток через ріку Лютянку. Вона починається між Руною і Лаутанською Голицею. Північні схили цих гір ще завалені снігом. Місцеві казали, що там ще може бути по пояс снігу.
Під час повені в 1998 році Лютянка знесла автомобільну і вузкоколійну дороги вздовж своєї течії на участку між Лютою і Чорноголовою. Руйнування були настільки тотальні, що зв"язок між цими селами повністю перервався. Туди немає навіть пішохідної стежки! А колись це була головна дорога в районий центр і в Ужгород. Знову ж місцеві відговорили нас пробиратись до Чорноголови. Дорога до цього села для нас стала довшою раза в чотири. Прийшлось через перевал виїзжати на Уж, а потім через перевал знову на Лютянку.
Декілька фото з панораміо: каньой Лютиці і залишки дорог. З цих фото зрозуміло, чому ми не ризикнули тудою пробиратись з велосипедами.
По мірі наближення до Ужа, стає все більше зелені. Попадаються перші цвітучі дерева: черешні і алича.
В селі Кострицька Розтока
Ріка Уж
Весняна дорога
Проїхавшись недовго по дорозі вздовж Ужу, в Великому Березному повернули наліво. І вже до самого вечора стежки і дороги водили нас через перевали і невеликі долини з, зажатими в них, рідкими селами. Був цілий куст сіл за однаковою назвою Пастіль. Так виглядає з невисокого перевалу Берендянська Пастіль.
А це дорога на Костеву Пастіль
І ще декілька пейзажів з цього віддаленого села.
За селом стежка на крутий перевал до Чорноголови.
Далі річка Люта і потік Бачівський, з якого ми почали підйом на хребет Петиговець. Висота підйому понад 400 метрів. Для кінця дня це заважко.
Погода хмуриться. Під смерекою перечікуєм дощик. В селі Смереково похмуро, полосами йдуть дощі.
Далі дуже разкий підйом на перевал через хребет Петиговець.
На хребет видираємось з дощем. Ложимо велосипеди і натягуємо над ними тент. Поруч розпалюємо вогонь, де готуємо чай і вечерю. Спальники розстеляємо між велосипедами.
В нас йде дощ, а над недалекою Словакією постійно просвітляється чисте небо.
По тентові шумить дощ. Поруч горить жаркий вогонь з березових дров. В долинах з"являються тисячі вогнів. Добре видно Перечин, а на дальньому плані проглядає Ужгород, до якого нам завтра їхати.
Схема руху цього важкого дня
Перші промені над хребтом Петиговець. Внизу, закутані в туман, долини Ужа і Тур"ї.
По верхівках хребтів цвітуть черешні.
Минулорічна шипшина
З"являється вітер
Дорога на схилі гори Діл Вільшинський
Потічок на околиці села Вільшинки
Пейзажі в Вільшинках. Село незвично розташовано поперек південого схилу гори Діл Вільшинський на висоті 600-700 метрів.
За селом різка втрата висоти (біля 200 метрів) і скочування в долину ріки Турієчка.
Вогні Ужгорода світили вночі ніби не так далеко, а прийшлось пиляти здорово. Погода сонячна, вітряна. В долині Тур"ї машин на дорогах ще мало, чого не скажеш про передмістя Ужгорода.
Ріка Тур"я
В Ужгород прибули перед обідом і надовго задержались в місті. Цвіли дерева сакури і магнолії. Відвідали ужгородський замок і етномузей, центральні вулиці і набережну Ужа.
Макс застряв в замку, я - в музеї.
Вид з замка на музей, вони там поруч.
В самому музеї до 15 старовинних хат. Тут є що подивитись. Сам музей, судячи по датам переносу хат, організували в 1965-67 роках.
Пізній обід на набережній Ужа. Далі прикупили продукти і виїхали з міста в південно-західному напрямку з метою проїхати рівнинне Закарпаття, максимально притискаючись до держкордону. Ціль - ознайомлення з архітектурою і побутом угорців Закрпаття.
Від Ужгорода ще проїхали 5-6 сіл і стали на ночівку в полі неподалік села Сюрте.
В високих травах натоптані фазанячі стежки. Кількість цих птах вражає. З кущів і трави постійно долітають їх різкі крики. Розміром вони з курку, тільки бігають раз в п"ять швидше. "Двома важливими умовами для проживання фазанів на території є наявність достатньої кількості води влітку та невеликих сніговий покрив взимку. Якщо літо надто сухе і поблизу немає води, то фазан мігрує до джерел води. Може переселятися на великі відстані. Якщо взимку товщина снігового покриву більше 15 сантиметрів і тримається такою більше 10 діб, то фазан також відмігровує з тієї території."
Доходило до того, що ми варимо вечерю, а поруч б"ється два самця )) Макс не хотів лягати на їх стежці - казав, що вночі затопчуть.
Під ранок пішов дощик. Натягнули тент. Наступний день видався похмурим, надходили важкі хмари і нас поливало дощем.
За день проїхали 17 угорських сіл понад кордоном з Угорщиною. Дистанція склала біля 80 кілометрів.
Вулиця в Есені
Костел і пам"ятник солдатам Першої світової в Есені
Типова угорська вуличка
На в"їздах в села стоять таблички
Костел в Соловці, до кордону 200 метрів.
На околиці
Черепичні дахи і гострі шпилі - характерний тутешній пейзаж
На подір"ї старої хати
В цей день по рівнині проїхали 76 кілометрів.
Ввечері піднялись на гору над північною окраїною Берегово. Звідси відкриваються далекі види. Видно навіть словацькі гори.
Саме Берегово як на лодоні.
На горі, крім пастуха овець, немає нікого. Один раз пройшлись, завітавши до нас, четверо голандців: чоловік і три дівчини. Вони працюють в місії реабілітації циган. Казали, що ми на циганів не похожі. ))
По небу гуляють важкі хмари. Де-не-де видно, що йде дощ. В нас вариться вечеря. На всякий випадок натягнули тент. Вже в темноті посипав дощ. Над кордоном з Угорщиною, до якої сім кілометрів, помалу рухається промінь надпотужного прожектора. Навіть звідси видно, як він вихвачує з темряви поля і переліски.
Під ранок здійнявся шквальний вітер. Швидко змотав хлопаючий тент. За ніч в Макса спустило колесо. В шині виявили колючку терена. Поміняли камеру.
Сильний боковий вітер поступово змінився на зустрічний. Холодно.
Закупили в придорожному базарчику вина, угорського копченого сала, зелені. Обідали за Іршавою в садку. Подрімали, поскручувавшись від холоду між деревами.
Ночувати вирішили бля села Керецьки. Ледь туди доїхали, вимотував вітер і погані дороги. Звідси відкривалась панорама на хребет Боржаву.
На вечір вперше виглянуло сонцу, став стихати вітер. Піднялись достатньо високо на схил хребта Діл.
Над горою Стій видно як вигнулись атмосферні лінії.
Знайшли затишну від вітру площадку. Поскидали і стали сушити мокру від поту одежу.
Останні лучі освітлюють Боржаву.
Схема рухув в цей нелегкий день
Сонце сідає в районі гір Даунака, Середній Верх.
Хребет Великий Діл
Температура швидко падає. В сухих речах залазим в спальники і засинаєм під відкритим небом.
Ранком нікуди не поспішали. Погода хороша. Лазили по околиці з фотоаппаратами, варили сніданок.
На спуску з Великого Діла
Вдалині панорама Боржавського хребта
Доїхали до Сваляви. Макс чимось траванувся, піднялась температура. Поїхали до Латориці. Відпочивали на берегу.
Потім сіли на електричку і під"їхали до Воловця. Тут піднялись на високий пагорб на південній околиці. Трохи покрутились там і стали табором на ночівку.
Вид на вечірній Воловець. На задньому плані вершини Боржави: Темнатик і Великий Верх.
А це вид на захід, на невідомі мені гори, серед яких окремо виділявся пік, присипаної снігом, гори.
Поруч була кошара з вівцями. Ввечері, вночі і зранку звідтам долітали вигуки і мекання овець. На лісистій гірці перегукувались сови. Букові дрова горять жарко!
Ранком спустились в Воловець і сіли на ранкову електричку на Львів. В обід були в місті. Далі знову грузим велосипеди в машину і через три години в Луцьку.
Перепост:
Статья понравилась: Ленка Стебелецкая, nikalexey, in_love_with_freedom, Trafer, Юрец, Romun, Mihajlov888, drdihlofos, BOOTSMANN, Игорь Пересичанский, MingTian, Jeronimo, MWL, tyaroslav, avalmesh, Gronum, yastas, Vitamin.V, Sash15081985, alex74, pankotowski,
Статья не понравилась: Таких нет
Комментарии
BOOTSMANN
Напевне, наступного разу хоч одного намета на двох візьмете.
17.05.2015 14:17Maks Maks Maks
навіщо?) з тентом і так нормально 17.05.2015 15:55
AlekSashka
Млжна і з тентом, головне щоб спальники були хороші. якщо вночі не відпочити належним чином, той ті пейзажі не будуть милі!))
17.05.2015 19:41pankotowski
Звіт сподобався! Гарні фото!
17.05.2015 23:21oleksv
Гарні фото! Молодці! Речей не забагато як для подорожі без намету, а лише із тентом? Такі баули!
18.05.2015 15:48Пафнутий
Sergey Palko
Чудові фото!
Сподобалося це:
Я так розумію, вибір Голандії був не даремним - хто ж навчить циган правильно барижити наркотою, як не спеціалісти з ганждубасу з міста Амстердам.
І ото вони по горах бігають, щукають кого з диких циган навчити правильно косяк робити... ви на циган не схожі, тому вони далі побігли
Sergey Palko
BOOTSMANN Вибратись на природу і знову в чотири стіни залазити?! Ні, це не для мене. Практично ніколи не сплю в палатці і з собою не беру. Коли є комарі - полог-накомарник. Холодно - сплю біля вогню. Раніше використовував замість палатки поліетилен, зараз тент. Карематом теж ніколи не користувався, навіть не маю його. З целофаном і одіялом чотири місяці колесив по Росії http://tourist.kharkov.ua/xtreport/0-Prigodi-Brodyagi_2
18.05.2015 18:53oleksv В мене речей не так і багато було. В Макса більше, бо він з невеликим досвідом "традиційний" турист. З габаритних речей - фотоаппарати і тепла одежа (в горах ще було достатньо прохолодно) На рулі в мене вісить чотирьохкілограмовий натовський спальник. На рахунок теплої одежі - тут я дуже обережний. В квітні і в листопаді попадав пару раз в екстремальні ситуації. Так на Стоході в квітні 2000 року після сильного дощу пішов сніг і я почав замерзати. Довелось кинути човна і по карті виходити до найближчого села і ломитись в першу-ліпшу хату.
AlekSashka Я в вечірніх сутінках лягав і одразу провалювався в сон. Вночі не мерз. Одну, чи дві ночі Макс підвдягав щось на себе, типу рукавиці на ноги )) Я часто бачу, як люди переоцінюють свої можливості і недооцінюють силу і сюрпризи природи. Повторюсь, в цьому я дуже обережний.
Пафнутий Цікаво в вас настроєне мислення. Я б до таких "асоціацій" не додув би. Насправді це якась релігійна міссія. Відкриті розумні люди. Макс спілкувався з ними на англійській мові.
Пафнутий
Sergey Palko
19.05.2015 08:13Тут не в мисленні справа, у нас цигани у під'їзді живуть.
От вони безсумнівно такі релігійні - аж від наркоманів вечором не протовпишся.
Юрец
Молодці!!!
21.10.2015 21:56