menu

Чорногори-Свидовець-Марамороси на велах за 2 тижні

Yaryk

Yaryk

  • 21.08.2009 10:14
  • Просмотров: 5287
25.07.2009 Вечір
На вокзалі в очікуванні потяга Ковель-Чернівці. Розв'ючуємо вели, знімаємо передні колеса, провертаємо руль, знімаємо педалі та опускаємо сідла щоб надати велу максимально плоского стану. Потім спаковуємо його, хто в спеціальний чохол, хто просто в харчову плівку. До речі, в такому вигляді велосипед вважається ручною поклажою і згідно законодавства може безкоштовно та безперешкодно перевозитись у потязі :)
Виглядає це приблизно так:
фото

26.07.2009 День перший
Близько чертвертої ранку приїхали до Коломиї. Зібрали та нав'ючили вели, виїхали ще за темна, рухаючись в сторону Верховини через Косів.
фото
Їхалось досить легко та приємно. Не давали скучати численні гірочки. Піднімаючись на які деколи доводилось вмикати першу зірку, а спускатись на швидкості біля 60км/год пригнувшись та дивлячись шоб ніяка бабка з відрами дорогу не перейшла :D
Під час одного такого спуску у мене зірвався і замотався в касету еспандер, яким притягувався баул. Але обійшлось без поломок.
На іншому спуску відкрутився та загубився болтик, яким кріпився багажник. На щастя, досвідчені велотуристи побрали з собою запасні, та виручили мене :)
Близько 11ї години доїхали до Верховини. Там перекусили та закупились продуктами.
Далі рухаємось у Шибене. Майже одразу за Верховиною закінчився асфальт, їхали грунтовою трясучкою, уже не так швидко та приємно.
В Шибеному нас зареєструвли на КПП, дивуючись та співчуваючи, коли ми сказали, що збираємось проїхатись хребтами чорногір, свидовця, горган, мараморосів та знову виїхати звідси через 2 тижні :)
Перша ночівля перед початком підйому на Піп Іван, недалеко від річки. Дощик кілька разів намагався залякати нас, але ми не велись і він припинився :)

27.07.2009 День другий
Спали довго, десь до дев'ятої ранку, були трохи стомлені вчорашніми 120км. Ще довше готували їсти та збирались.
фото
Біля обіду почали підніматись на Піп Іван. Підйом виявився досить крутим, довелось пхати гружені вели. Хоча Мартенз значну частину дороги таки їхав.
фото фото
Дібрались до озера Марічейка, там запаслись водою та вирушили до вершини.
Далі дорога була ще гіршою, більше каміння, рухатись ще важче.
фото фото
Але за кілька сот метрів до вершини дорога стала значно кращою, більш пологою, і на Піп Іван ми гордо виїхали на очах у здивованих іноземних туристів :)
фото
На диво, на вершині цього разу було дуже тихо, без вітру, але досить прохолодно. Поки ми перекушували, я добряче змерз і вже навіть почав жаліти, що не взяв з собою жодної куртки, лише hand-made by КВН накидку від дощу, вагою 151 грам :) (але це був єдиний день в поході коли я мерз).
Вночі на тенті намету утворився іній...

28.07.2009 День третій
фото
Поснідали, зібрались і гайда спускатись.
На початку спуску я майже одразу перелетів через руль, зручно приземлившись на 2 ноги. Побачив, що Студент теж кувиркається, дістав фотік і зафіксував момент :)
фото
Спускатись спочатку було досить сцикотно, я до такого не звик. Крутий спуск вниз, здоровенні камінюки під ногами. Одного разу камінюка вистрелила з під колеса, ровер кидануло в сторону прірви, я залишився на стежці та ледь втримав його за руль...
фото
Закінчився спуск і почалась їзда хребтом. Хоча їздою це назвати не можна. Доводилось пхати вели по вузеньким стежечкам, перекидаючи через камінюки та зарослі ялівця. Людям було важко, жалілись. Найбільше страждав Ромка, пороздирав коліна об педалі, штовхаючи вел.
фото
З горем пополам допхались до озера Бребенескул, скупались і поставили намет там. Погода почала псуватись, небо затягувалось хмарами.
фото фото

29.07.2009 День четвертий
Поснідавши та зібравшись почали підніматись на хребет. Назад траверсою йти не захотіли, надто довго. Вирішили вийти крутою стежкою одразу над озером, розв'ючивши вели за 2 підходи. Реально ж підійшовши до тої стежки, так і попхались в гору з завантаженими велами :) Щоправда напівдороги дехто все таки вирішив скинути баул.
фото
Далі по хребту була краща стежка, більш полога, менше каміння. По ній можна було їхати! Яка ж це була радість, після двох днів пхання ровера :)
фото фото
Проїжджаючи біля групи пішохідників я заговорився і перекинувся у низ, зробивши через бік 2 повні оберти. Шкода, ніхто з наших не бачив і не зафіксував цього ефектного падіння :) Впав м'ягко в траву, ніби нічого не пошкодив. Швидко піднявся і поїхав далі. Лише через годину-півтори почали трохи боліти ноги побиті рамою, синяки не посходили до кінця походу.
Ближче до Говерли стежка знову погіршилась. Знову довелось пхати.
фото
Біля якоїсь гори вирішили полегшити собі шлях, пішли траверсом. І потрапили в таку жопу, якої не бачили протягом попередніх днів.
фото фото
Наступну вершину підкорили, навіть їхали значну частину підйому :) На вершині зустріли групу блондинок без спорядження, які прийшли сюди з Говерли. Блондинки стурбовано тикали пальцем в сторону будинків далі під Говерлою і цікавились як туди повернутись. Ми пояснили, що так само як і прийшли, тобто назад через Говерлу.
фото
Далі бачили кілька груп туристів, які, заздрячи нам, говорили, що самі не наважились брати вели в гори :)
Якось об'їхали траверсом Говерлу.
Далі був спуск до перешийка з Петросом. Схил зовсім не крутий, але гружені вели дуже швидко розганялись на ньому, розмита грунтова дорога з численнимим великими і малими камінюками змушувала постійно пригальмовувати. Прогнались на шаленій швидкості. Від трясучки та гальмування у всіх заклякли руки, а обода розігрізись так, що від них можна було прикурювати :)
Заночували десь на середині перешийка, недалеко від забацаного дерев'яного місця для відпочинку.

30.07.2009 День п'ятий
Поснідали в затишному місці під ялинками :)
фото
Від ідеї піднятись на Петрос відмовились. Всі були надто втомлені та деморалізовані досвідом пхання роверів попередніх днів, до того ж підйом зі східної сторони дуже крутий. Об'їжджали Петрос траверсом. Зустріли групу іноземних велотуристів з маленькими рюкзаками без палаток та спальників.
Дорога - одне задоволення. Підйоми і спуски не круті, камінюк майже нема, їхалось легко і швидко.
фото фото
На роздоріжжі перед горою Шешул звернули на ліво, а дарма. Далі дорога плавно перейшла в стежку через зарослі, а потім зовсім зникла :(
В зарослях Студент зачепився рукою за товсту гілку і впав. Я їхав позаду нього, бачив це, акуратно пригальмував, вищолкнувся з контактів, спробував впертись лівою ногою і перекинувся зі схилу вліво в зарослі :) Дурнувате падіння вийшло :)
Кілька сот метрів рухались тупо по напряку схилом. Далі вийшли на дорогу, яка піднімалась з колиб нижче.
фото
Потім почався зловіщий спуск в Кваси. Досить крутий схил, дорога з розмитими коліями, дрібні камінці, що часто проковзували під шинами. Вел миттєво розганяється до швидкості понад 30км/год. Але гнати не можна, дуже легко не вписатись в поворот чи зсунутись по сипучці в розмиту колію дороги.
фото
Одного разу, на швидкості з'їхавши в колію, я спробував виїхати з неї. Взяв чуть вправо, вел почав виїжджати з колії, доїхавши до середини покришки не втримались на сипучці і з'їхали вниз. Моє ж тіло по інерції продовжувало рухатись вправо - вел в колії, а я кочусь по дорозі :) Чуть поцарапав локті і коліна. Знову на вел, проїхав метрів 20, дорога вкрилась високою травою. Де колія а де дорога - не видно. Знову падіння, на цей раз м'якше, на траву.
Дехто падав значно серйозніше. Таня кілька разів сильно впала об'їжджаючи групи піших туристів, заробила синяків і розсікла коліно. Ромка в своїх тукліпсах взагалі падав частіше за всіх, подерся і розбив носа. Студент теж кілька разів кувиркнувся, але ніби без наслідків. Матренз лише один раз на шаленій швидкості з'їхав в колію, але не втратив керування і успішно з неї виїхав, на очах в переляканих пішоходників.
Якось таки доїхали ми майже до самих Квасів. Біля річки відмили та позализували рани. Зганяли в село за свіжим провіантом. Намет розмістили вище дороги, в покосі, на рівній ділянці. Вечеряли милуючись чудовим краєвидом:
фото


31.07.2009 День шостий
Зранку відправились в Ясіня, скуповувати харчі на наступні кілька днів.
Ромка не витримав лихої долі і покинув нас. Сів на автобус до Франика і далі на Луцьк. Нас залишилось четверо.
Піднімаємось дорогою на Драгобрат. Дорога хороша, підйом не надто крутий. Але свіжозавантажені продуктами баули поважчали на кілька кулограм + я забрав в Тані її наплічник.
фото
Сонце, спека градусів під 30. Ми намагаємось крутити педалі.
Якось піднялись. На Драгобраті купили свіжозвареної бринзи, перекусили.
Далі попхали вели на хребет. Піднявшись, з'їли виноград, який я прикупив до свого дня народження, яке мало бути наступного дня.
фото
Хребтом їхати було значно веселіше, хоч і відчувалась втома після такого стрімкого підйому.
фото фото
Доїхали до гори Котел. Потрібно було спуститись вниз до озер для ночівлі. Таня з Мартензом пішли стежкою на сусідню гору, щоб спокійніше звідти спуститись. Ми зі студентом повалили тупо вниз, через зарослі та камінюки :)
фото
Дуже швидко ми про це пожалкували. Камінюки ще нічого, а от кущі і крутий схил дуже сильно заважали сускатись. Ноги ковзали по траві, вели кілька разів виривались з рук і просто котились вниз.

Таня з Мартензом уже були на місці, а ми ще спускались "швидким спуском" :) Вийшли до шару снігу над озером. Студент вирішив проїхатись:
фото фото

01.08.2009 День сьомий
Вирішили зробити дньовку. Розслабитись, відпочити, наїстись, позагаряти, тим більше, що у мене день народження :)
фото фото

фото фото
Під вечір до нас завітав гуцул зі зграєю коників. Люб'язно погодився покатати нас, і я вперше в житті їздив верхом на коні :)
фото
А собака гуцула з'їла добрячий шматок нашої бринзи :)
Ввечері прогулювались хребтом.
фото

фото фото

02.08.2009 День восьмий
Вирішили продовжувати відпочивати. Ще одна дньовка. Загоряли, валялись, купались, їли чорниці...

03.08.2009 День дев'ятий
Тра рухатись далі. Погода зіпсувалась, хмарно, капає легенький дощик. Перечекали.
Після сніданку до нас знову навідались коні. Розгулювали по нашим речам, заважали збиратись.
фото
Я вихватив палку і спробував відігнати їх, вийшло дуже ефективно :) Коні швидко розбіглись, а одна конячка зачепилась за розтяжку палатки і вирвала з зовнішнього тенту клаптик тканини квадратної форми розміром 0,5м х 0,5м :D
Забув сфоткати.
Клаптик я якось пришив назад, і всі наступні ночі ми закривали пошкоджену сторону палатки шматком целофану з накидки, купленої в Ясіні за 5 грн :)
Далі спуск в Чорну Тису. Схил крутий, знову розмита грунтова дорога з камінням.
фото
Але падінь цього разу не було, мабуть набрались досвіду перед Квасами. Лише Мартенз пробив ободом камеру і довго не міг нормально заклеїти її.
В Ясіні знову закупились і вирушили до Ділового. Асфальтна дорога вздовж річки, постійно вниз, близько 50 км.
Проїжджали через Рахів - місто, де ріс Студент до 5ти років. Він їздив шукати свій будинок, ніби знайшов.
За Раховом зустріли старого велотуриста з Америки на доріжному велосипеді.
Потім Студент пробився перед самим Діловим і клеїв колесо на очах у здивованих прикордонників :)
В діловоми ми отримали перепустки у прикордонну зону і заночували чуть вище села біля річки у спеціально відведеному місці, бо іншого рівного місця ми просто не знайшли, а підніматись не було часу - темніло.

04.08.2009 День десятий
Піднімаючись на Піп Іван Марамороський ми звернули вправо по маршруту, щоб швидше вийти на хребет. Тим більше на карті там була позначена дорога, а далі вперед на п. Лисича - просто стежка. Нажаль, карти деколи брешуть.
Дорога вгору виявилась сильно роз'їждженою гусеничним трактором, до того ж з досить крутим підйомом.
фото фото
По дорозі зустріли кількох місцевих жителів, які порекомендували нам спуститись і піднятись далі через полонину Лисича, мовляв, там файна дорога. Але де там, ми вже дуже багато пройшли, а спускатись такою дорогою - жесть. Поперли далі вгору.
фото фото
Якось таки видерлись на хребет, чи то дорогу паралельно хребту.
фото
Погода знову починала псуватись. Намети поставили десь під горою Щербан, біля струмка.

05.08.2009 День одинадцятий
Вночі лив дощ, зранку він посилився. Ніхто не хотів вилазити з палатки. Поривом вітру зірвало целофан, яким ми латали дірку в тенті. Довелось мені вилазити і чіпляти його назад. Назад в намет не повернувся, почав розпалювати пічку і варити їсти. Через деякий час дощ закінчився, розпогодилось.
Вирушаємо.
фото
Дорога завела нас в полонину Лисичу, а нам потрібно було на Піп Іван. Де ми поїхали не туди ми так і не зрозуміли.
фото
Повернулись назад близько кілометра і поїхали вгору ледь помітною дорогою, яка швидко взагалі зникла. Довелось пхати ровери просто в напрямку гори, споіваючись, що ми кудись виїдемо.
фото
Виїхали на цілком пристойну дорогу, яка, щоправда, закінчилась через 200 метрів :) тобто перейшла в дуже стрьому стежку траверсуючи Піп Іван. Ми вдивлялися, намагаючись зрозуміти звідки йшла та дорога і чому ми не потрапили на неї одразу. Але так і не зрозуміли. Хто знає - підкажіть, цікаво.
Разом зі Студентом ми зганяли на Піп Іван, роздивились, побачили невеличке озерце в ущелині і вирішили, що буде файно там заночувати.
фото фото
Пхати ровери через вершину не захотіли, посунули саме тою стрьомною траверсуючою стежкою. А дарма...
фото
Стежка виявилась дуже сцикотною. Такої сцикотної ще не було. До крутого схилу і камінюк додався сипучий грунт.
Пройшовши одну ущелину ми потрапили в другу. Після другої деякий час продирались густими зарослями кущів.
В кінці таки вийшли до очікуваного озерця:
фото

фото
Там і заночували. Казали, вночі лив дощ, але я не чув :)

06.08.2009 День дванадцятий
Практично весь день пішов на те, щоб вибратись з тої ущелини на дорогу. Вночі дощ таки лив, це було видно по стежці, яка геть розмокла. Все було мокре і слизьке. Вузенька стежка траверсом через зарослі кущів. Жесть. Місцями доводилось прорубувати шлях сокирою, інакше з вєліками не пробралися б.
В цей час гори гори затягнуло густими хмарами. А періодичні прояснення робили дуже гарні краєвиди. Нажаль в мене запоролась флешка, і фоток з цього дня немає.
Спустились до початку дороги вздовж прикордонної смуги. Сидимо, відпочиваємо. Помічаю, що метрів 100 від нас іде дуже сильна злива, видно що там ллє. А над нами сухо :) Так тривало хвилин 15-20. Потім злива накрила і нас. Пів години просиділи під дощовиками. Злива притихла. Намагаємось розпалити вогнище. Знову злива. Поставили намет, сховались.
Просиділи в ньому 2 години, доки дощ не закінчився. Розпалили вогнище, зварили вечерю, намагались зігрітись та відсушитись.

07.08.2009 День тринадцятий
фото
Зранку не снідаючи швидко зібрались і вирушили.
Отак ми закривали дірку в тенті:
фото
Дорога рівна і тверда. Але мокра. Схили не надто круті, на більшість виїжджали.
фото фото
Щоправда, на одному зі спусків дорога виявилась сильно розмитою з багатьма слизькими камінюками, вперше за похід впав Мартенз. Ну і я разок. А студент не вписався в поворот і в'їхав в кущі :)
Близько одинадцятої години зупинились десь на хребті щоб перекусити.
І далі в дорогу.
фото
Зустріли двох прикордонників. Перевірили наші перепустки, не звернули увагу на те, що їх термін дії закінчився вчора.
Погода знову псується. Ми в хмарі. Періодично капаж дощ.
фото
Поспішаємо виїхати з Мараморосів в цей день, бо на 10 число у нас взяті квитки на потяг з Чернівців (а туди ще треба доїхати).
Бачили ще одну групу піших прикордонників і одну на УАЗиках з телебаченням, під горою Стіг :)
фото
Зі Стога проїхали до г.Регська, а з неї вниз до с.Зелене.
фото
Погода знову псується.
фото
Під час спуску знову лив дощ. Коли спустились - знову сонце. Отака вона, мінлива погода в горах.
Знизу зустріли велику групу польських туристів на джипах, супроводжував їх один УАЗік.
Ми намагались знайти озеро, яке на карті чорногір показано як оз. Шибене. Але не знайшли. Чи то його вже нема, чи то ми погано шукали.
Заночували майже на тому-ж місці, що й першу ніч :)

08.08.2009 День чотирнадцятий
Знову хороша погода.
фото
Поснідали та відправились назад в сторону Верховини. На КПП у Шибеному наткнулись на того-ж прикордонника, якому минулого разу обіцяли повернутись через 2 тижні :)
фото фото
Десь за селом Зелене зустріли трьох київських велотуристів, які збирались наступного дня зганяти на Піп Іван та спуститись, без ночівлі в горах. Якщо ви читаєте це - відпишіть як у вас все вийшло.
З Верховини до Чернівців поїхали не через Косів (так ми їхали сюди), а через Вижницю, щоб цікавіше було і дорога не повторювалсь. Дорога дуже швидко з асфальтної перетворилась у грунтову зі щебенем :)
Під вечір почали шукати місце для ночівлі. В якомусь селі помітили дорогу, що стрімко йшла вгору вздовж струмка. Розвідали, виявилось, що там є хороше місце для наметів, але дорога вся в грязюці. Паралельно дорозі йшло подвір'я з відкритою хвірткою, ми в ту хвіртку і проїхали, а далі перекинули вели через забор і до приміченого нами місця :)
фото

09.08.2009 День п'ятнадцятий
Зранку виїжджали через те-ж подвір'я. Перекинули вели через забор, і один за одним на швидкості з'їхали тою-ж хвірткою. Тільки на цей раз по подвір'ї гуляв вуйко. Можете уявити його здивування, коли перед ним пронеслися четверо велосипедистів в яскравій обліплюючій формі з шоломами на голові :D Я лише встиг сказати "Добрий день" :)
Дорога знову грунтова, посипана щебінем щоб не скучали.
У студента тріснув обід в задньому колесі. Тріснув в місці стику, тріщина вздовж, утворилась через протирання обода гальмівними колодками, колесо старе вже було.
фото
Ага, забув сказати. На початку походу Студент виявив, що у нього не працює переднє гальмо (дискове), колодки стерлись.
А після поломки, задній обід сильно здеформувався, і гальмувати ним стало теж неможливо.
Мартенз намагаєть полагодити обід, а Студент займається переднім гальмом.
Вставили в обід спицю під покришкою, для жорсткості, щоб не розпирало, камеру захистили шматком пластикової пляшки. А Студенту вдалось якось привести в робочий стан переднє гальмо.
Проїхали кілька кілометрів, спустило колесо в Студента. Стали дивитись - пляшка порізала камеру. Поклеїли. Краї пляшки обпалили та заклеїли ізолентою.
Таким чином ми доїхали майже до самих Чернівців. На ночівлю стали біля річки, за 15 км від міста.
І знову пригоди у Студента. Знімаючи баул він не втримав в руках експандера і той вистрелив йому прямо в окуляри. Скло, звичайно, розбилось, шматочки потрапили в око. Промивали струменем води з велофляги :)
Наступний день він всюди ходив в своїх темних велоокулярах з діоприкою. Не розлучався з ними навіть в магазині та поїзді :))

10.08.2009
Зранку вирушили на Чернівці, щоб встигнути на потяг. По дорозі ще кілька разів розвалювалось колесо у Студента, а Мартенз його ремонтував.
Проїхались по місту, кілька годин відпочивали в місцевому парку. Успішно погрузились в потяг додому.

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: drdihlofos, NikolayA,

Статья не понравилась: Таких нет


Комментарии

Комментировать в форуме...

Alfa-beta

Alfa-beta

Какие вы молодцы, ребята.
Сколько приключений! Завидую.
Фотки не все у меня открылись, жаль. Очень красивые места.
Интересно, на следующий раз что измените в своем походе? Например, меньше сумок, больше запчастей и прочее.

28.08.2009 07:35
Yaryk

Yaryk

Alfa-beta
Фотки не всі відкриваються тому, що отаннім часом щось приглючує сервіс fotky.com.ua . Спробуй в інший час відкрити.

Поміняємо мабуть маршрут :) Все таки чорногорський хребет не для велосипедів. Ну, піднятись на Піп Іван через Марічейку і спуститись также, і на Петрос з Квасів і назад ще можна, але не більше.
В мараморосах до Попа Івана краще йти через полонину Лисичу. А на сам Піп Іван по хребту, а не по стрьомним траверсам.

Через велобаул значно погіршується керованість, тому я хочу спробувати відмовитись від нього та багажника і перейти на рамні суки. Роблять такі, одна чіпляється в трикутник рами, друга під сідло, третя під рулем. В кожну по 6-8кг. В результаті краще розподілиться маса між колесами, центр ваги не буде так зміщений назад.

28.08.2009 17:41
Дэн

Дэн

Классный походик! Смотрел по карте - хорошее колечко получилось! Интересно по-поводу контактных педалей - я так понял, что с ними в горном походе не очень удобно (получается больше падений)?

08.09.2009 13:31
Yaryk

Yaryk

Дэн
Дякую! Кільце вийшло всього 520 км, мізер по рівнинним міркам :)
Ні, причина падінь зовсім не в контактах. Це все через баули.
Спробую пояснити. Коли ти наїжджаєш на нормальний камінець (габаритами біля 10-15 см), вилка зазвичай значно пом'якшує удар на переднє колесо, заднє ж трохи підскакує і може відхилятись в сторону. Якщо вел без баула - нема проблем, заднє колесо легко повертається в нормальне положення. Якщо ж вел нормально навантажений, його значно важче втримати в вертикальному положенні після наїзду на перешкоду, коли заднє колесо (значно більше навантажене інертною масою баула) зіскакує в сторону. А якщо це відбувається на крутому спуску і на швидкості - впасти досить легко. Тому я і хочу спробувати рамні сумки, про які писав вище (мій знайомий шиє їх га замовлення).
А контакти допомагають краще контроювати байк, без них було-б гірше :)

08.09.2009 23:09
Natali

Natali

Обалдеть, ребята! Класс! Ходила по этому маршруту пешком, не представляю как там ехать...собственно...
Вы очень смело летаете со своими баулами:)

16.08.2010 18:59