Бузький гард, травень 2016 року

День четвертий

Як я вже казав, заночували ми поблизу від руїн млину. Поруч біли також невеликі перекати, хоча подекуди виступало і велике каміння.

Як видно, млин залишено вже давно, природа бере назад свою територію.

Місцевість стала більш пологою, де не де виступало невелике каміння.

Зате почастішали перекати та невеличкі острови.

«Дикі місця закінчились і ми дійшли до Богданівки – невеличкий населений пункт навпроти Южноукраїнська.

Сама по собі Богданівка – невеличке село

Мосту тут на інший беріг немає, лише паромна переправа (ще, кажуть є і невеличкий човен, який перевозить пасажирів).

Спочатку планувалось, що ми будемо заходити до Южноукраїнська, закупимо там продуктів, оглянемо місто, та і ночувати будемо також на тому берегу (є там місце, де зупиняються скелелази). Але поміркувавши вирішили до міста не заходити, а закупити все в Богданівки і йти далі.

По правому рукаву, уздовж якого ми йшли,течія доволі сильна.

Трохи нижче знаходиться Костянтинівська ГЕС.

На підступах до ГЕС.

Канал Костянтинівської ГЕС.

Більша частина води йде до каналу, а природне русло майже сухе

Дамба Костянтинівська ГЕС.

До Костянтинівська ГЕС. Йде гарна дорога, а ось обійти ГЕС уздовж берега можна тільки пішки – стежинка там зовсім маленька і на порядній висоті.

Перед електростанцією ми зустріли невеличке стадо свиней, а після – корів.

Стежка за Костянтинівською електростанцією скоро скінчилася, тому прийшлось, як завжди, йди навпростець.

На іншому березі навпроти табір скелелазів, проходячи повз них бачили декілька скелелазів на стіні. До речі, одне з відоміших міст для скелелазіння. Стіна, кажуть, вище за ту, що бачили біля Корабельної. Але там, на Корабельній, більш затишно, хоча кому що.

Приблизно навпроти табору зовсім зникла стежка та довелось дряпатися наверх, бо низом йти стало неможливо. Звичайно, підйом у нас був не такий крутий, як на іншому березі, але все ж таки з’ясувалось, що мі не у такому ж степу, як здається.

Зате краєвиди згори – кращі, ніж знизу.

Тим більш, що висоту ми все набирали і набирали.

Навпроти Южноукраїнська на Бузі знаходиться Гард. Тут у минулі часи був колишній центр Бугогардівської паланки Війська Запорізького Низового. На жаль, за радянських часів під час будівництва електростанції, козацькими історичними цінностями понехтували, та затопили територію.

Зверху відкривається гарний вид навколо.

Тут можна побачити і невеличкі острови, стіну скелелазів та їх табір, залишки старої електростанції та нову – Ташлицьку гідроакумулювальну електростанцію, за якою знаходиться Південноукраїнська атомна електростанція (але АЄС ми так і не бачили), та звичайно ж Південний Буг та гранітні скали.

Взагалі місцевість під Южноукраїнськом відрізняється більш високими та крутими берегами, які «вдягнуті» в граніт.

За Южноукраїнськом є декілька заток,у яких ми й планували стати з наметами. Перша нам щось не сподобалась, поту пішли далі.

Зупинилися як раз навпроти водоскиду Ташлицької ГАЕС, за якою, як я вже казав, розташована атомна електростанція. Бухта доволі часто відвідується рибаками, охорона з того берега не припливала, камені вночі не світилися, риба на берег не виходила.

Єдине що, рівень вода в річці помітно то прибував, то зменшувався.

На вечерю цього дня у нас був борщ.

Ніч біля атомної електростанції пройшла доволі спокійно, не беручи до уваги постійний шум від гідроакумулювальної електростанції.