Бузький гард, травень 2016 року

День п'ятий

Зранку знову піднялися на кручу на пішли верхом.

Вид на дамбу Ташлицької ГАЕС, за пагорбом Південноукраїнська АЕС

За Южноукраїнськом кручі на берегах стають вже по нижче і Буг тече вже спокійно, як звичайна рівнинна річка.

Знайшли такий пам’ятник ІІ Світової війни. Беріг у тому місці доволі крутий, причому з обох боків, майже прямовисна стіна.

А сам беріг постійно прорізують чисельні балки, тому доводилось то спускатись вниз, то знову підійматися нагору, бо обходити ці яри зовсім не хотілось.

Чим більше відходили від Южноукраїнська, тем більш похилий беріг був, хоча невеликі скелі ще залишалися.

Поламана високовольтна лінія електропередач. На іншому березі стоять такі ж поламані. Вітри взимку, тут судячи зі всього, тут суворі.

Буг почав поступово розширюватися, перетворюючись у звичайну широку рівнину ріку буз порогів та перекатів. Да і був це вже не зовсім Південний Буг – починалось Олександрівське водосховище.

Такий собі острів Буян посередині водосховища. Берега, з нашого боку, круті, жодних слідів присутності людини на острові не видно, нікуди човном причалити.

Поступово водосховище становилось більш просторішим, як море.

Довелося попетляти звіриними стежками через багнюку.

Трохи «зрізавши» знову вийшли на гарну дорогу. Подивились пару місць для ночівлі, проте вирішили рухатися далі, щоб назавтра (коли було заплановано переїзд до Трикрат) мати запас у часі.

Залишки спроб побудувати або дорогу або ще щось, судячи з вирубки – спроби поновились.

Гирло річки Бакшала (притоку Бугу) та дамба, між Олександрівським водосховищем та водосховищем на річці Бакшала.

Одразу за дамою йде широка дорога, поки що не асфальтована. Дорога до самої Олександрівки. На цій ділянці вирішили шукати місце для табору, з’їзди до води хоча і рідко, проте попадалися.

На одному з закутків для рибалок серед квітучих кущів ми і залишилися на ніч. Доречі, квітки на кущах приваблюють мух, вони не кусаються, проте трохи неприємно.

Ніч пройшла тихо, проте було видно, що десь там далі йде гарний дощ.

Вже ввечері з’ясувалось, що один з учасників загубив на минулій стоянці свій ліхтарик, Petzl, поміркувавши він вирішив повернулися на попереднє місце ночівлі та пізніше наздогнати нас вже у Трикратах.